З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пово́рскля — прилеглі до річки Ворскли території, що тяжіють до неї географічно, економічно та мають певні спільні риси історії розвитку. Це поняття досить широко використовується істориками та археологами[1].
Як відомо, на перших етапах розвитку людського суспільства річки, струмки та джерела були, практично, єдиними джерелами водопостачання людської спільноти. Згодом річки стали основними транспортними артеріями державних утворень та обумовлювали міжрегіональні та міждержавні торговельні зв'язки. Враховуючи те, що у давні часи Ворскла, завдяки льодовиковому походженню і відмінним від сьогочасних кліматичним умовам, була повноводнішою, а річкові судна не вимагали глибокої води, то річка протягом сотень кілометрів була судноплавною (до XVIII ст.[2]). Були судноплавними і деякі її притоки.
Річка Ворскла тече по території Бєлгородської області Російської Федерації (Івнянський, Яковлівський, Борисівський, Грайворонський райони) та Сумської (Охтирський район) і Полтавської (Полтавський район) областей України.
Нині на Поворсклі найбільші населені пункти Строїтель, Томаровка, Борисовка, Грайворон (у Бєлгородській області), Велика Писарівка, Кириківка, Тростянець, Охтирка, Куземин (у Сумській області), Котельва, Більськ, Опішня, Великі Будища, Диканька, Стасі, Полтава, Старі Санжари, Мала Перещепина, Нові Санжари, Зачепилівка, Білики, Кобеляки (у Полтавській області).
 | Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2017) |
Витік річки Ворскли знаходиться приблизно за 1,5 км на захід від с. Покровка Івнянського району Бєлгородської області Російської Федерації.
Головні притоки Ворскли: праві — Ворсклиця, Боромля, Олешня, Полузір'я, Великий Кобелячок; ліві — Братениця, Івани, Рябинка, Коломак, Котельва, Мерла, Тагамлик.
На кінець 19 століття ширина Ворскли становила від 12 до 40 саженів, тобто від 25 до 85 м [3]. Найбільші на той час притоки з 15-ти Коломак і Великий Кобелячок.
Природоохоронні території Поворскля розташовані на території Сумської [4] та Полтавської [5] областей України та Бєлгородської області [6] Російської Федерації.
ДП "Диканське ДЛМГ"
Початком історії розвитку Поворскля, як певного природного регіону, можна вважати часи формування річкових систем на території нинішньої України, що мають льодовикове походження.
Соціально-економічний розвиток території почався з появою на ній людини. Вже в часи існування первісної людини — доба стародавнього кам'яної доби — пізнього палеоліту (35—11 тис. років до н. е.) — на території нинішньої Полтави існували стійбища первісних мисливців.
Зі зміною кліматичних умов за мезоліту (IX — VI тис. до н. є.) первісною людиною обживаються надзаплавні тераси річки. Сліди однієї з таких стоянок знайдені поблизу села Макухівка Полтавського району.
Найбільшою кількістю пам'яток представлені старожитності пізньої кам'яної доби — неоліту (V — III тис. до н. е.). Вони відкриті на перших і других надзаплавних терасах річок Ворскли та Коломака.
Відоме поселення культури неоліту ямково-гребінцевої кераміки в урочищі Біла Гора, за 3 кілометри на схід від Полтави.
Населення приполтавських поселень неолітичної доби підтримувало контакти з більш південними сусідами — племенами сурсько-дніпровської неолітичної культури та культури типу Посухи доби енеоліту, характерні вироби яких знайдені поблизу Полтави.
На межі енеоліту (мідний доба) і доби ранньої бронзи (XXII — XIX ст. до н. е.) лісостепові простори Поворскля заселили індо-арійські племена ямної культурно-історичної спільноти. Саме вони були будівниками перших величних земляних гробниць на території Полтавщини — курганів, які насипали, відправляючи у подорож до потойбічного світу своїх співплемінників. В межах Полтави знаходиться ряд поховальних пам'яток ямної культури — група курганів на захід від села Зінці, кургани біля села Івашки. Знайдено і чимало окремих знахідок цієї доби — кам'яні свердлені сокири-молоти з мікрорайонів Алмазний, Сади і сіл Рибці, Жуки, Супрунівка.
Майже тисячолітній період бронзової доби (XIX — IX ст. до н. е.) представлений досить нерівномірно. У селі Тахтаулове, на північ від Полтави, розкопаний курган з похованням катакомбної культури (XVIII — початок XVII ст. до н. е.). На західній межі міста, біля села Михайлики, досліджено курган з похованнями культури багатоваликової кераміки (XVII ст. до н. е.) і зрубної культури (XVI ст. до н. е.). В одному з перших знайдені рідкісні намистини, виготовлені з давньоєгипетського фаянсу, що свідчить про усталеність зв'язків давнього населення доби бронзи Дніпровського Лівобережжя з центрами світової цивілізації понад 3, 5 тисячі років тому.
За ранньозалізної доби (скіфський час) Поворскля займали землеробські племена гелонів та будинів. Тут вони створили ранньодержавне утворення зі столицею на місці сучасного села Більськ Котелевського району — грандіозне Більське городище, яке ряд вітчизняних істориків та археологів вважають за місто Гелон, відоме за описом давньогрецького історика Геродота (V ст. до н. е.) [8][9]. До широкої сільськогосподарської округи цього городища входила щільна «низка» поселень по Ворсклі, у тому числі й у межах сучасної Полтави.
У другій чверті першого тисячоліття нашої ери територія Полтавщини (чи її частина?) ввійшла до складу різноетнічного масиву племен, об'єднаних у складі Готської держави. До нього входили пізньоскіфські землероби, сармати, слов'яни та готи. Об'єднання відоме в науці під назвою черняхівської культури. Рештки невеликих поселень цього часу відомі поблизу Вакуленець і Побиванки, Біофабрики, на Білій Горі, поряд із селами Андріївка і Зорівка. Чудово виконаний кружальний посуд з лискованою поверхнею, величезний набір виробів з кольорових та чорних металів, пожвавлені контакти з пізньоантичним світом — ось що характеризує розвиток носіїв черняхівської культури — землеробів часу існування царства готів у Північному Причорномор'ї. Як наслідок, у середовище черняхівських племен потрапляла значна кількість срібної римської монети — денаріїв, що забезпечувала обмін, була джерелом ювелірного виробництва і, можливо, стимулювала появу власного грошового обігу, осідаючи з часом у складі численних скарбів. До десятка таких скарбів з монетами І — II століття нової ери було виявлено і в Полтаві та околицях міста[10].
У верхів'ях Ворскли та поблизу міст Коломак, Валки й Охтирка (територія Харківського й Охтирського полків) проходив Муравський Шлях, між верхів'ями річок Сіверський Донець, Оскол, Ворскла і Псел він виходив на Ізюмський шлях[11].
Населені пункти на території Поворскля за часів полкового устрою України входили до складу Охтирського, Зіньківського, Гадяцького, Полтавського полків.
| Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2017) |
На Поворсклі жили і працювали:
У Полтаві:
У Диканьці:
У Кобеляках:
У Котельві:
У Писарівщині:
На Поворсклі народилися:
Згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» Постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2009 р. N 928 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесені об'єкти культурної спадщини національного значення (археологія)[12][13]:
Археологічні дослідження знахідок у курганах бронзової доби на території міста Полтави та прилеглих землях свідчать про усталеність зв'язків давнього населення доби бронзи Дніпровського Лівобережжя з центрами світової цивілізації понад 3, 5 тисячі років тому. В одному з курганів знайдені рідкісні намистини, виготовлені з давньоєгипетського фаянсу.
Рештки невеликих поселень другої чверті першого тисячоліття нашої ери, які відносять до державного утворення часів черняхівської культури, відомі поблизу Вакуленець і Побиванки, Біофабрики, на Білій Горі, поряд із селами Андріївка і Зорівка. У середовище черняхівських племен потрапляла значна кількість срібної римської монети — денаріїв, що забезпечувала обмін, була джерелом ювелірного виробництва і, можливо, стимулювала появу власного грошового обігу.
_з_донькою_Лесею.jpg)
..jpg)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
