Економі́чна та соціа́льна геогра́фія — науково-прикладна спеціальність, що займається розробленням наукових засад територіальної організації суспільства, дослідження територіального та комплексно-пропорційного аспектів розвитку продуктивних сил. Це передбачає глибоке вивчення процесу взаємодії суспільства з природою, розміщення виробництва, розселення населення, організації території з урахуванням природних, соціальних, економічних і екологічних чинників, прогнозування розвитку регіонів.
Об'єктом суспільної географії, як і всіх географічних наук слугує географічна оболонка, головно, суспільство, як невід'ємна частина її сучасного стану. Предметом науки, тобто стороною об'єкта на яку звернена головна увага наукового дослідження, виступає людська діяльність в географічному середовищі, їхній взаємозв'язок та взаємовплив. Тобто суспільна географія вивчає територіальну організацію людського суспільства та окремих сфер його діяльності.
Підходи до вивчення об'єкта суспільної географії:
- Інформаційний. Базується на постулаті, що цілісне людське суспільство можна розглядати як єдність окремих сфер людської діяльності, які входять у взаємозв'язок із окремими геосферами географічної оболонки.
- Формаційний. Застарілий підхід радянської наукової школи, що базувався на суспільно-історичних формаціях та постулатах марксистсько-ленінського діалектичного матеріалізму.
- Цивілізаційний. Розглядає всі досліджувані процеси через призму становлення, розвитку та згасання окремих цивілізацій.
- Діяльнісний. Розкладає всі досліджувані питання на окремі процеси людської життєдіяльності: праця, відтворення, розселення, споживання, соціо-природна діяльність, споглядання, дослідження, пізнання тощо. Діяльність людини в такому підході можна розділити на певні ланки потреб, послідовно (або ні) задовільняючи які вона переходить на вищі щаблі й розширює власну діяльність, взаємодію в соціумі, просторі й часі (піраміда Маслоу).
- Екологічний. Розглядає техногенну людську діяльність в просторі (антропосфера), як невід'ємну частину складних екологічних систем різної ієрархії аж до планетарної. Даний підхід розвивали австрійський геолог Едуард Зюсс (поняття біосфери) та український геохімік Володимир Вернадський (поняття ноосфери).
Основні напрямки досліджень:
- Теорія та методологія суспільно-географічних досліджень.
- Методика суспільно-географічних досліджень (включаючи геоінформаційні системи та ГІС-технології).
- Комплексна оцінка природноресурсного, трудового, виробничого та інтегрального потенціалу окремих регіонів і країн.
- Інтенсивність, комплексність і суспільно ефективність використання території, стан навколишнього природного середовища як чинник територіальної організації господарства і населення, якості його життя.
- Географія населення і розселення (типи геодемографічної обстановки, етногеографія українців і національних меншин в Україні, територіальні відмінності в життєдіяльності населення, міграції, типи населених місць і системи розселення, урбанізація, регіональна демографічна політика та ін.).
- Територіальна організація виробництва та невиробничої діяльності (промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, сфери обслуговування, відпочинку та туризму, а також галузевих, міжгалузевих та інтегральних територіально-господарських комплексів і систем).
- Розроблення суспільно-географічних основ регіональної політики України, комплексні дослідження соціально-економічних районів і міжрайонних зв'язків, обґрунтування соціально-економічного районування держави, участі України в міждержавних інтеграційних процесах.
- Територіальна організація основних товарних ринків, ринків послуг, робочої сили, капіталів, нерухомості, цінних паперів; територіальні відмінності попиту та витрат виробництва, інші географічні аспекти розвитку ринкового господарства.
- Географія світового господарства і міжнародного поділу праці; країнознавства; суспільна географія зарубіжних країн Світового океану, морів та приморських регіонів.
- Політична географія; географія культури, релігій.
- Історико-географічні дослідження розвитку господарства, розселення населення, історія суспільно-географічної думки в Україні.
- Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії: підручник. — К.: Либідь, 1996.
- Економічна і соціальна географія світу: навчальний посібник для студентів географічних спеціальностей вищих навчальних закладів / С. П. Кузик, О. І. Шаблій, М. Книш. — Львів: Світ, 2005. — 672 с. — Бібліогр.: с. 668. — ISBN 966-603-311-9
- Жупанський Я. І. Економічна і соціальна географія Україн. — К., 1998.
- Жупанський Я. І. Історія географії в Україні: Навчальний посібник. — К, 2006.
- Масляк П. О., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. — К.: Лібра, 1996.
- Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К., 1998.
- Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1996.
- Суспільна географія. Основи теорії / Укладач В. І. Єфименко. — К.: Шлях, 2006.
- Суспільна географія: у 2 кн. Кн. перша: Проблеми теорії, історії та методики дослідження / Олег Шаблій. — Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. — 814 с. — ISBN 978-617-10-0266-1 (заг.). — ISBN 978-617-10-0267-8
- Топчієв О. Г. Терміни і поняття в економічній географії. — К.: Радянська школа, 1982.
- Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астропринт, 2001.
- Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навчальний посібник. — Одеса: Астропринт, 2005.
- Шаблій О. І. Математичні методи в соціально-економічній географії. — Львів: ЛДУ, 1994.
- Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. — Львів, 2001.
- Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. — Львів, 2003.
- Основи суспільної географії: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. І. Шаблій ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — 2-ге вид. — Л. : Вид-во ЛНУ, 2012. — 296 с. : іл. — Тит. арк. парал. укр., англ. — Бібліогр.: с. 283 (14 назв). — ISBN 978-966-613-955-2
- (рос.) Алаев Э. Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983.
- (рос.) Алисов Н. В. , Хореев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор). — М.: Гардарики, 2000.
- (рос.) Баранский Н. Н. Научные принципы в географии. // Избранные труды. — М.: Лепсель, 1980.
- (рос.) Голубчик М. М., Жулина М. А. Социальная география: сущность, задачи, новые направления исследования // География. — 2005. — № 3. — с. 23-27.
- (рос.) Голубчиков Ю. Н. География человека. — М., 2003.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. В 2 книгах. / В. П. Максаковский. — 3-е изд., испр. — М.: Дрофа, 2006. — 495 с.
- (рос.) Мересте У. Н., Ныммик С. Я. Современная география: вопросы теории. — М.: Мысль, 1984.
- (рос.) Саушкин Ю. Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. — М.: Мысль, 1973.
- (рос.) Саушкин Ю. Г. Экономическая география: история, теория, методы, практика. — М.: Мысль, 1973.
- (рос.) Саушкин Ю. Г. История и методология географической науки. — М.: Издательство Московского государственного университета, 1976.
- (рос.) Хорев Б. Д. Территориальная организация общества. — М.: Мысль, 1981.
- (рос.) Хореев Б. Д. Некоторые методологические вопросы науковедения и развития теории географической науки // География в системе наук. — Л.: Наука, 1987.
