Економі́чна та соціа́льна геогра́фія — науково-прикладна спеціальність, що займається розробленням наукових засад територіальної організації суспільства, дослідження територіального та комплексно-пропорційного аспектів розвитку продуктивних сил. Це передбачає глибоке вивчення процесу взаємодії суспільства з природою, розміщення виробництва, розселення населення, організації території з урахуванням природних, соціальних, економічних і екологічних чинників, прогнозування розвитку регіонів.
Об'єктом суспільної географії, як і всіх географічних наук слугує географічна оболонка, головно, суспільство, як невід'ємна частина її сучасного стану. Предметом науки, тобто стороною об'єкта на яку звернена головна увага наукового дослідження, виступає людська діяльність в географічному середовищі, їхній взаємозв'язок та взаємовплив. Тобто суспільна географія вивчає територіальну організацію людського суспільства та окремих сфер його діяльності.
Підходи до вивчення об'єкта суспільної географії:
- Інформаційний. Базується на постулаті, що цілісне людське суспільство можна розглядати як єдність окремих сфер людської діяльності, які входять у взаємозв'язок із окремими геосферами географічної оболонки.
- Формаційний. Застарілий підхід радянської наукової школи, що базувався на суспільно-історичних формаціях та постулатах марксистсько-ленінського діалектичного матеріалізму.
- Цивілізаційний. Розглядає всі досліджувані процеси через призму становлення, розвитку та згасання окремих цивілізацій.
- Діяльнісний. Розкладає всі досліджувані питання на окремі процеси людської життєдіяльності: праця, відтворення, розселення, споживання, соціо-природна діяльність, споглядання, дослідження, пізнання тощо. Діяльність людини в такому підході можна розділити на певні ланки потреб, послідовно (або ні) задовільняючи які вона переходить на вищі щаблі й розширює власну діяльність, взаємодію в соціумі, просторі й часі (піраміда Маслоу).
- Екологічний. Розглядає техногенну людську діяльність в просторі (антропосфера), як невід'ємну частину складних екологічних систем різної ієрархії аж до планетарної. Даний підхід розвивали австрійський геолог Едуард Зюсс (поняття біосфери) та український геохімік Володимир Вернадський (поняття ноосфери).
Основні напрямки досліджень:
- Теорія та методологія суспільно-географічних досліджень.
- Методика суспільно-географічних досліджень (включаючи геоінформаційні системи та ГІС-технології).
- Комплексна оцінка природноресурсного, трудового, виробничого та інтегрального потенціалу окремих регіонів і країн.
- Інтенсивність, комплексність і суспільно ефективність використання території, стан навколишнього природного середовища як чинник територіальної організації господарства і населення, якості його життя.
- Географія населення і розселення (типи геодемографічної обстановки, етногеографія українців і національних меншин в Україні, територіальні відмінності в життєдіяльності населення, міграції, типи населених місць і системи розселення, урбанізація, регіональна демографічна політика та ін.).
- Територіальна організація виробництва та невиробничої діяльності (промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, сфери обслуговування, відпочинку та туризму, а також галузевих, міжгалузевих та інтегральних територіально-господарських комплексів і систем).
- Розроблення суспільно-географічних основ регіональної політики України, комплексні дослідження соціально-економічних районів і міжрайонних зв'язків, обґрунтування соціально-економічного районування держави, участі України в міждержавних інтеграційних процесах.
- Територіальна організація основних товарних ринків, ринків послуг, робочої сили, капіталів, нерухомості, цінних паперів; територіальні відмінності попиту та витрат виробництва, інші географічні аспекти розвитку ринкового господарства.
- Географія світового господарства і міжнародного поділу праці; країнознавства; суспільна географія зарубіжних країн Світового океану, морів та приморських регіонів.
- Політична географія; географія культури, релігій.
- Історико-географічні дослідження розвитку господарства, розселення населення, історія суспільно-географічної думки в Україні.