Пекінський договір 1860
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Пекі́нська уго́да (кит.: 北京条約) або Пекі́нська конве́нція[1] (англ. Convention of Peking) — мирна угода, яка складається з трьох окремих договорів, укладена у жовтні 1860 року між маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм, та коаліцією Великої Британії, Франції та Росією, яка безпосередньо не брала участі у війні. Угода поклала край Другій опіумній війні, яка тривала у 1856–1860 роках та закінчилася поразкою Цін. Статті угоди також регламентували порядок призначення консулів, встановлювали регламент відправлень дипломатичного листування та надавали сторонам можливість у подальшому вдосконалювати правила сухопутної торгівлі.
| Пекінська угода | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписанти | принц Ґонґ граф Елґін Жан-Батист Луї Ґро[fr] граф Микола Ігнатьєв |
| Сторони | Китай Сполучене Королівство Франція Росія |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Передумови
Договір з Британією було підписано 24 жовтня, а з Францією — 25 жовтня. Угода визнавала чинність Тяньцзіньського трактату 1858 року[2], на основі якого Росія 18 червня 1858 отримала частину північної Манджурії. Таким чином Росія остаточно закріпила за собою Уссурійський край[3], США (26 червня 1858) право відкрити посольство у Пекіні, право заходу у декілька портів, право християн сповідувати свою релігію, Велика Британія (26 червня 1858) додатково до США право судноплавства по Янцзи, статус Гонконгу.
Умови угоди
Узагальнити
Перспектива
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
Згідно з умовами договору цінська сторона:
- 1. Виплачувала контрибуцію Британії та Франції в розмірі 8 млн лянів;
- 2. Відкривала для іноземних держав порт Тяньцзінь;
- 3. Скасовувала обмеження на виїзд з країни китайців та дозволяла іноземним державам набирати китайських робітників;
- 4. Передавала британській стороні управління Цзюлуном, частини Гонконга;
- 5. Повертала французькій стороні майно Католицької церкви, що було конфісковано маньчжурською владою у 18—19 століттях[2].
Росія, що не брала безпосередньої участі у війні, змусила безпомічну династію Цін зректись прав на північну Маньчжурію до ріки Уссурі[4]
Спочатку уряд династії Цін сильно опирався підписанню договору, проте британсько-французькі сили окупували столицю Пекін, змусивши силою противника до капітуляції. Маньчжури пристали на вимоги іноземців, в обмін на допомогу в придушенні Тайпінського повстання.
Мирна угода сильно вдарила по престижу Цін та перетворила її імперію з передових країн, на одну найвідсталіших в Азії[2].
Див. також
Примітки
Джерела та література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.