Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
О́льга Вади́мівна Богомо́лець (нар. 22 березня 1966) — українська політична і громадська діячка, лікар-дерматолог. Народний депутат України (2014—2019). Кандидат у Президенти України на виборах 2014 року і 2019 року. Заслужений лікар України, доктор медичних наук (2003), професор (2007). Доктор філософських наук (2018). Головна лікарка Інституту дерматології та косметології, особиста лікарка Віктора Ющенка (2004—2005). Координатор Європейської асоціації лазерної дерматології у Східній Європі, член Американської академії дерматології[en], Європейської академії дерматології та венерології[2]. Меценат, засновниця і власниця комплексу «Замок Радомисль»[3][4], фундаторка музею української домашньої ікони та старожитностей «Душа України». Авторка понад 70 наукових праць і 14 патентів на винаходи у сфері дерматології[5]. Капітан запасу медичної служби[6]. Співачка, лауреат українських музичних конкурсів.
Ольга Вадимівна Богомолець | |
---|---|
лікар, громадсько-політичний діяч, меценат | |
Нині на посаді | |
Народилася | 22 березня 1966 (58 років) Київ, Українська РСР |
Відома як | лікарка, викладачка університету, політична діячка, авторка пісень, дерматолог, співачка, меценатка, колекціонерка |
Громадянство | Україна |
Національність | українка |
Alma mater | Київський медичний інститут (1989) і Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (2001) |
Політична партія | Політична партія «Наша Україна» і Європейська Солідарність[1] |
Батько | Березовський Вадим Якимович |
Мати | Богомолець Катерина Олегівна |
У шлюбі з | Ігор Кирилюк |
Діти | Андрій, Катерина, Анна, Софія |
Релігія | Православ'я |
Нагороди | |
bogomolets.com | |
Ольга Вадимівна Богомолець на сайті Верховної Ради | |
Народилася у лікарській родині. Мати — Катерина Олегівна Богомолець (1939—2013), батько — Вадим Якимович Березовський (1932—2020), доктор медичних наук, професор, завідувач відділу клінічної патофізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України.
Ольга Богомолець належить до чернігівської гілки стародавнього литовсько-руського роду Оліферович-Богомольців. Рід походить з Вітебського воєводства Великого князівства Литовського. За збереженим письмовими джерелами, історія роду простежується до середини XV століття.
Медична династія Богомольців — одна з найстаріших в Україні. Існує з другої половини XIX століття. На сьогоднішній день вона нараховує шість поколінь.
Докладніше про рід Богомольців читайте тут: Богомольці
1989 року закінчила з відзнакою Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця за спеціальністю «Лікувальна справа». У 1989–1991 роках проходила клінічну ординатуру в Українському державному інституті удосконалення лікарів. 1993 року захистила кандидатську дисертацію.
У 1993–1994 роках навчалася в США, прослухала курс екологічної дерматології в Пенсильванському університеті та курс навчання в Інституті дерматопатології Бернарда Аккермана (Bernard Ackerman's Institute for Dermatopathology at Thomas Jefferson University).
2001 року закінчила Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Здобула спеціальність практичного психолога.
2003 року в Національному медичному університеті здобула докторський ступінь з медичних наук за спеціальністю «Шкірні та венеричні хвороби». Тема докторської дисертації: «Судинні невуси: патогенез, діагностика, лікування».
З 20 лютого 2007 року — професорка кафедри дерматології та венерології Київського національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Авторка понад 70 наукових праць і 14 патентів на винаходи у сфері лікування шкірних захворювань.[7][8]
У грудні 2014 року пройшла курси Української військово-медичної академії Міністерства оборони України «Актуальні питання організації медичного забезпечення військ». З 7 по 19 червня 2015 року пройшла курси мирного посередництва (Peace Mediation Course), організовані Швейцарським федеральним департаментом закордонних справ спільно з Проєктом підтримки мирного посередництва Центру досліджень проблем безпеки (Цюрих, Швейцарія)[8].
У 2018 році захистила другу докторську дисертацію з філософії на тему «Українська домашня ікона» за спеціальністю українознавство.[9]
Працювала лікаркою-дерматологом Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру (1989–1991), завідувачкою відділення гістопатології шкіри Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру (1995–2000), лікаркою-дерматовенерологинею Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру (2000–2002).
У 1991–1995 роках була старшою науковою співробітницею лабораторії радіаційної патології Міністерства охорони здоров'я України. Одночасно, у 1992–1994 роках працювала консультанткою-дерматологинею «Регістру» МВС України в зоні Чорнобильської АЕС.
Заснувала Клініку лазерної медицини доктора Богомолець, відому як Інститут дерматології та косметології доктора Ольги Богомолець[10]. Працювала головною лікаркою цього Інституту (2003—2014 і з 2019 понині).
З грудня 2004 року до жовтня 2005 року була особистою лікаркою Віктора Ющенка[11].
22 листопада 2008 року в Брюсселі приєднала Україну до всесвітньої програми «Євромеланома», основною метою якої є проведення заходів, спрямованих на подолання високого рівня смертності від меланоми. Серед них — організація щорічного «Дня меланоми» з безкоштовним оглядом населення. За 12 років (2009—2021) проєкту в Україні оглянуто 475 966 осіб, серед яких виявлено 1497 випадків меланоми і 4246 випадків раку шкіри.
У 2009 році була організаторкою Всеукраїнського благодійного Марафону здоров'я з обстеженням дітей-сиріт на предмет виявлення меланоми у 26 найбільших містах України. За час марафону оглянуто 61 553 дитини, з яких 1200 поставлено на диспансерний огляд[12].
Авторка-виконавиця сучасних та старовинних українських романсів, пісень на вірші Л. Кисельова, Л. Костенко, О. Теліги, М. Вінграновського, Я. Лесева, В. Стуса, Є. Сверстюка та на власні вірші.
Лауреатка III Всеукраїнського фестивалю авторської пісні та співаної поезії «Оберіг» (1991, м. Луцьк), Міжнародного фестивалю «Сопот» (1991, Польща), володарка спеціального призу радіостанції «Свобода» (Вашингтон — Мюнхен) (1991), премії ім. Василя Стуса (1992), лауреатка Слов'янського фестивалю авторської пісні «Білі вітрила» (1992, м. Київ).
Виступала з сольними концертами в Києві, Харкові, Львові, Полтаві, Тернополі, Івано-Франківську та інших містах, а також у США, Франції, Швеції, Німеччині, Польщі, країнах Балтії.
«Володарка оксамитового голосу», як охрестила її музична преса, не боїться експериментувати. Окрім традиційного виконання романсів у супроводі гітари, вона пробує нові форми звучання: у супроводі флейти, саксофону, камерного струнного оркестру. Її романси звучали навіть у джазовій обробці.[13][ангажоване джерело]
З 1992 року проводить благодійні концерти, гроші від яких передавалися на спорудження пам'ятника Т. Г. Шевченку в м. Сколе, до дитячого будинку «Малятко», на харчування бідних, на лікування постраждалих від Чорнобильської аварії.
У липні — вересні 2007 року Ольга Богомолець здійснила благодійний концертний тур виправними закладами України.
Ліна Костенко — поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії (1987):
Ще тут в залі є Ольга Богомолець, про котру треба писати поему. Я дуже вдячна, що вона почула мої поеми. А який голос![14] |
У травні 2011 року депутат Радомишльської райради Роман Руденко заявляв, що Богомолець «привласнила» берег річки і позбавила можливості проходу до місця відпочинку місцевих жителів.[17]. Однак слідство встановило, що за цією заявою крилася спроба рейдерського захоплення історико-культурного комплексу "Замок-музей Радомисль", котрий на той момент уже діяв. Руденко також неодноразово загрожував фізичною розправою самій Ользі Богомолець та членам її родини. Крім того, він зніс частину паркану, який відгороджував "Замок-музей Радомисль". Суд однак виніс рішення на користь Ольги Богомолець і зобов'язав руйнівника паркану відновити його власним коштом.
За час парламентської діяльності Ольга Богомолець розробила низку законопроєктів, шість з яких були прийняті та підписані Президентом України. А саме:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.