Loading AI tools
лемківська народна пісня З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ой, ве́рше мій, ве́рше — лемківська народна пісня. Одна із найпопулярніших лемківських пісень, є однією з найбільш виконуваних українських пісень.
«Ой, верше мій, верше» | ||||
---|---|---|---|---|
Пісня | ||||
Випущено | 1885 і 1928 | |||
Жанр | весільна, лірична | |||
Мова | українська (лемківський діалект) | |||
Лейбл | Columbia Records і Мелодія | |||
Автор слів | народна пісня | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Цей твір у Вікіцитатах | ||||
Цей твір у Вікіджерелах |
Пісня належить до родинно-побутових та весільних[1] пісень. У ній йдеться про долю дівчини, яка закохалась у хлопця і виходить заміж. Вона тужить, що у шлюбі, в чужому домі, їй так добре не буде, як було у матері. Після вигнання лемків з історичної батьківщини в результаті так званого «добровільного» виселення з Польщі до УРСР (1944—1946 рр.) та етнічних чисток «Операції Вісла» (1947 р.) пісня «Ой, верше мій, верше» стала символом туги народу за втраченою батьківщиною[2]. Для багатьох лемків знаковою стала перемога з цією піснею кримськотатарської співачки Джамали в конкурсі «Нова хвиля».
«Було чутно, як перегукується той біль депортації одного народу, пов'язаного з Україною, із другим народом, пов'язаним з Україною.»[3]
Найпоширеніший варіант тексту |
Ой, верше мій, верше, Бо перше мі било, Не ходити било, Не ходити било |
Зовнішні медіафайли | |
---|---|
Аудіофайли | |
ТЕЛЬНЮК: Сестри | |
Відеофайли | |
Оксана Муха — на конкурсі імені Квітки Цісик | |
Джамала на конкурсі "Нова хвиля" | |
Ілларія відео на пісню | |
Laboratorium Pieśni | |
Леся Мацьків | |
Kapela folkowa "Wilcze Echa" | |
Тоня Матвієнко, Голос країни | |
Бандуристки Ю. Бойко та В. Якимович, аранжування Оксана Герасименко |
Перша відома друкована згадка пісні зустрічається в збірці «Угро-русские народные песни: c приложением очерка быта угорских русских и этнографической карты Венгрии», виданому Григорієм Де-Волланом у 1885 році. Збірка містила наступний текст пісні:[4]
Гей верше мой, верше,
Мой зеленый верше,
Ужъ мѣ такъ не буде,
Якъ мѣ было перше.
Отпало яблушко
От сладкой яблони;
Ужъ мѣ такъ не буде,
Якъ мѣ было влони.
У монографії Івана Верхатського «Про говір галицьких лемків» (1902) наведено декілька варіантів цієї пісні[5].
Перший аудіозапис пісні здійснений Осипом Роздольським на восковий фонографічний валик[en] 1912 року.
Запис зроблений на Лемківщині у селі Ропиця Горна (колись Ропиця Руська), зараз Горлицький повіт, Малопольське воєводство, Польща. Фоновалик № 445 тривалістю 2 хв. 35 с містив чотири пісні: «Ей Боже Боже нич не маме», «Ей як от тале піду», «А верше мій верше», «Наша хата білена».[6] На цьому записі пісня «А верше мій верше» мала 2 куплети і була у досить жвавому темпі.
1928 року в Нью-Йорку на студії Columbia видана грамплатівка 78 обертів, яка містила дві лемківські пісні. На першій стороні — «За горами, за лісами», на другій — «Ой верше мій, верше» у виконанні дуету учасниць кафедрального хору Нью-Йорка Анни Дрань та Іоанни Карляк у супроводі оркестру. Фактично всі наступні сольні виконавці пісні виконували її на майже ті ж самі слова. Проте у фольклорних і нотних записах зберігається дуже значне різноманіття як в тексті, так і в мелодії та ритмі.
Нотний запис пісні вперше виданий Климентом Квіткою 1922 року[7]. Запис здійснений ним 1918 року в притулку для біженців у Києві від 35-літньої жінки з Лемківщини із села Перегримка Ясельського повіту, яка відмовилась назвати своє ім'я.[8]
Нотний запис у власному аранжуванні для мішаного хору зробив Михайло Гайворонський у виданій у 1930-х роках збірці «Українські народні пісні Лемківщини і Закарпаття».[9] Пісня була записана від П. Ковальчика з-під Горлиць. М. Гайворонський вжив діалогового проведення жіночого і чоловічої груп хору, відповідно до змісту слів. Ця обробка увійшла до збірки хорових обробок лемківських пісень упорядника Івана Майчика «Співаночки мої» (1968 рік)[10] Також в Україні була видана збірка Євгена Козака «Гомін Верховини» (книжково-журнальне видавництво, 1962)[11], до якої входило 12 обробок лемківських пісень для 4-голосного хору без супроводу, зокрема «Ой чорна гора, чорна», «Ой верше мій, верше», «Гаєм зелененьким».[12] Відома також версія пісні бачвансько-русинською мовою, записана 1930 року у Коцурі (Воєводина) 1930 р.[13] Текст пісні записав Тон, а Й. Шандор склав на неї оригінальну мелодію[14]. Крім смутку за втратою рідної домівки, дівчина сумує, що коханий сторониться її:
Ей, шугай, ей, шугай, до нас чом нє придзеш?
Чи ше оца боїш, чи о мнє нє стоїш?
Оца ше нє боїм, а о тебе стоїм,
Лєм ше злих язикох, ей, найвецей боїм.
Цікаво, що подібний сюжет є також і в декількох версіях цієї пісні, записаних на Лемківщині. Зокрема Михайлом Гайворонським та Орестом Гижею[15]:
Яничку, златовлас,
Чом не ходиш до нас?
Ци ся мами боїш,
Ци о мя не стоїш?
Мами ся не бою
І о тебе стою.
Лем ся преокрутні
Злих язиків бою.
Пісня з найпоширенішим відомим нині автентичним текстом увійшла до збірки «Лемківські співанки» (Музична Україна, 1967) яку зібрав і упорядкував Михайло Соболевський.[16] Михайло Соболевський народився 1886 року в селі Костарівці Сяноцького повіту, тепер Польща. До першої світової війни працював диригентом церковного хору, відтоді він почав здійснювати збирання та запис лемківських народних пісень. Після вигнання лемків з етнічних земель Соболевський жив в Україні. З виходом на пенсію в 1959 вирішив опрацювати й опублікувати зібрані ним пісні.[17] Вважається, що пісня «Ой верше мій, верше», була ним записана в рідному селі Костарівці.[18] Після виходу у світ збірки пісня стала візитною карткою ансамблю пісні і танцю Львівського національного університету імені Івана Франка «Черемош».[19]
Найбільшого поширення набула після виконання Квіткою Цісик у сучасному аранжуванні. Після того входила до репертуару багатьох українських виконавців, її часто виконують на різноманітних пісенних фестивалях та конкурсах. Зокрема Джамала з піснею «Ой верше, мій верше» посіла перше місце на конкурсі «Нова хвиля». Люцина Хворост з цією піснею здобула першу премію Міжнародного конкурсу українського романсу імені Квітки Цісик[20]. Українка Марія Воловод Христодуліду перемогла з нею у міжнародному дитячому конкурсі талантів «Eurokids».[21]
Пісня є однією із найпопулярніших у пісенних телевізійних шоу «X-Фактор», «Голос країни», а також «Голос Росії». Серед її виконавців були Ілларія, Тоня Матвієнко, колектив Тріода, Дмитро Бабак, Юлія Плаксіна, Тетяна Ширко, Анна Кукса та інші. В суперфіналі «Голосу країни 7» Анна Кукса в супроводі ансамблю «Kiev Tango Project» виконала «Ой верше» в танго-аранжуванні.[22] Народна пісня «Верше мій, верше!» у виконанні співачки Ілларії обрана для реклами пива «Львівське живе»[23]. Наприкінці 2010 року представлено відео до даної версії[24]. Режисер Федір Стригун як ліричну тему вистави «Украдене щастя» Львівського національного театру імені Марії Заньковецької використав пісню «Ой, верше мій, верше» у виконанні сестер Тельнюк.[25] Також пісня звучить у виставах львівського Першого українського театру для дітей та юнацтва «Таїна буття» за п'єсою Тетяни Іващенко [26] та «Елегія Стікс» (режисер Олександр Король) дрогобицького Музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича[27], мюзиклі «Квітка» театру Костянтина Пінчука «Classikal Grand Ballet».[28]
Пісня широко відома в хоровому виконанні в аранжуваннях Михайла Гайворонського, Тадеуша Хахая[29], Євгена Козака [12], Ярослава Полянського[30], Ярослава Ярославенка[31], Дмитра Кацала[32]. Входила до репертуару Закарпатського народного хору, лемківської хорової капели «Бескид» (Івано-Франківськ), Народної хорової капели селища Рудно «Лемковина»[33], хорової капели «Дударик», Галицького камерного хору «Євшан», Мирослава Старицького, Ганни Шерей, Тріо сестер Байко[34], Лесі Мацьків.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.