Роздольський Осип Іванович

|різне= |інтереси=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Роздольський.

Осип Іванович Роздольський
Народився	29 вересня 1872(1872-09-29) Доброводи
Помер	27 лютого 1945(1945-02-27) (72 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Діяльність	етнографія, філологія, переклад, фольклор,
Галузь	богослів'я[2], етнографія[2], фольклористика[2], класична філологія[2] і перекладацтво[d][2]
Alma mater	Бродівська Державна гімназія імені кронпринца Рудольфа, Львівська духовна семінарія УГКЦ, Львівський університет
Знання мов	українська[2], давньогрецька[2], німецька[2], латина і польська[2]
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Роки активності	з 1900
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

О́сип І́ванович Ро́здольський (29 вересня 1872, Доброводи — 27 лютого 1945, Львів) — український богослов, класичний філолог і перекладач родом зі Збаражчини (Галицьке намісництво). Вважається піонером-колекціонером та дослідником українського побуту.

Осип Роздольський — збирач і дослідник української народної музики, записав у 1900–1936 роках 3000 народних пісень з мелодіями, співпрацював з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, Філаретом Колессою, Станіславом Людкевичем, з якими познайомився ще під час навчання у львівському університеті.

Батько Романа, брат Данила Роздольського.

Життєпис

Народився Осип Роздольський 29 вересня 1872 року в селі Доброводах Збаразького повіту Австро-Угорської монархії в родині пароха місцевої церкви о. Івана Роздольського. Крім Осипа в родині Роздольських було ще семеро дітей — Нікон, Ксенофонт, Онуфрій, Михайло, Костянтин, Данило та Марія. 1875 року батько отримав роботу на новій парафії, тож довелося лишити рідні Доброводи та переїхати в село Берлин, що на Золочівщині, де й минуло його дитинство.

Навчався у Бродівській державній гімназії імені кронпринца Рудольфа, яку закінчив у липні 1890 року. Закінчив Львівську духовну семінарію УГКЦ^[3] та 1894 року вступив на філологічний факультет Львівського університету. Від 1897 року викладав у гімназіях Коломиї, Перемишля та Львова (тут викладав давньогрецьку та латину). Він перекладав класичну грецьку літературу на українську, а українські твори на німецьку. У той час Осип Роздольський збирав фольклорно-етнографічні матеріали у селах Галичини та часто виїжджав на Східну Україну.

Під час перебування на Чернігівщині, у червні 1914 року, Роздольського застала перша світова війна. Його, як підданого Австро-Угорщини було відправлено на тимчасове поселення до Уральську, пізніше до Симбірську та лише по закінченню війни у 1918 році він зміг повернутися до Львова. У 1926 році його обрано членом Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук у Києві, від 1930 року він — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

1939 року став старшим науковим співробітником Львівської філії Академії наук України, керував кількома фольклорними експедиціями на Львівщині.

Осип Роздольський помер 27 лютого 1945 року та похований на Личаківському цвинтарі (поле № 2) у Львові^[4].

Творчість

Найбільше у доробкові Осипа Роздольського займають записи українських пісень, казок, легенд та переказів. Він один з перших у світовому народознавстві почав записувати мелодії пісень на фонограф, що мало велике значення для збереження багатоголосся українського народу.

У квітні 1900 року Осип Роздольський уперше в Галичині для запису народних мелодій використав фонограф, ставши водночас й піонером застосовування звукозаписувальної техніки для фронтально–систематичного, широкомасштабного документування народних наспівів у Центрально–Східній Європі.

1901 року Осип Роздольський перебував на Тернопільщині у селах Лисівці, Добрівляни, Печорній, Торському, де збирав матеріал для збірника «Галицько-руські мелодії». Розшифровку мелодій та редагування нотного матеріалу зробив Станіслав Людкевич. Антологія О. Роздольського — С. Людкевича охоплювала 59 сіл Лемківщини, Волині, Західного Поділля та налічувала понад півтори тисячі зразків пісенного фольклору різних за жанром та тематикою.

У міжвоєнний час він плідно працював в галузі музичного фольклору, зокрема, записав понад три тисячі нових пісень з мелодіями, доклавши всіх зусиль до їх упорядкування та публікації.

Увесь вільний час О. Роздольський віддавав науковій систематизації та упорядкуванню матеріалу. Він залишив після себе величезну кількість музично-пісенних записів. Архів ученого, що налічує 6450 текстів та 2987 мелодій народних пісень, що від червня 1960 року перебуває в науковому архіві інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського НАН України^[5].

Зібрані ним матеріали були опубліковані в «Етнографічному Збірнику» НТШ: «Галицько-руські народні казки» (1895—1899), «Галицькі народні новелі» (1900) та «Галицько-руські народні мелодії» (ч. 1—2, 1906—1907). Перекладач «Евтифрона» Платона (1906) й інших творів грецької літератури українською мовою, як також новел та оповідань Василя Стефаника, Леся Мартовича, Степана Васильченка і драм Лесі Українки німецькою і польською мовами.

Праці

• Галицькі народні казки (№ 1–25) / В Берлині пов. Бродського із уст народа списав Осип Роздольський. Впорядкував і порівняння додав др. Іван Франко // Етнографічний збірник / за редакцією М. Грушевського. — Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 1895. — Т. 1. — С. 1—96.
• Галицькі народні казки (№ 26—77) / Зібрав Осип Роздольський // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1899. — Том 7. — 182 с.
• Галицько-руські народні мелодії / Зібрані на фонограф Йосифом Роздольським. Списав і зредагував Станіслав Людкевич. Часть 1 // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1906. — Том 21. — 187 с.
• Галицько-руські народні мелодії / Зібрані на фонограф Йосифом Роздольським. Списав і зредагував Станіслав Людкевич. Часть 2 // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1908. — Том 22. — 384 с.
• Галицько-руські народні новели / Зібрав Осип Роздольський // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1900. — Том 8. — 166 с.

Родина

1897 року Осип Роздольський одружився з Ольгою Танчаківською (її рідний брат Ярослав Танчаковський був професором української гімназії в Тернополі). У подружжя Роздольських народилося двоє дітей. Син Роздольських — Роман став відомим українським політологом та істориком, економістом-марксистом та політиком, а донька Марія Роздольська-Потурняк викладала у Львівському університеті. Похована на Личаківському цвинтарі в одній могилі з батьками, а син помер та похований в американському Детройті.

Вшанування

1972 року у Доброводах до 100–ліття з дня його народження встановлено меморіальну таблицю^[6]. У жовтні 1986 року на подвір'ї Бродівської гімназії імені Івана Труша встановлено пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії (автор — скульптор Богдан Романець)^[7], ім'я Осипа Роздольського знаходиться серед п'яти найкращих (поряд з академіком Василем Щуратом, письменником Степаном Тудором, художником Іваном Трушем, австрійським письменником Йозефом Ротом)^[8]. 29 вересня 2022 року на тернопільському поштамті відбулося погашення пам'ятного конверта з нагоди 150-літнього ювілею збирача і дослідника української народної музики Осипа Роздольського^[9].

Примітки

1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 133. — ISBN 978-966-8955-00-6

   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
3. Головин Б., Пиндус Б. Роздольський Данило Іванович… — С. 188.
4. Загайська Р. Вітер в долоні: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Апріорі, 2017. — С. 135, 136. — ISBN 978-617-629-367-5.
5. Фоноархів лабораторії музичної етнології. Воскові аудіо-валики з колекції Осипа Роздольського (1910—1937). folk.org.ua. Архів оригіналу за 14 листопада 2007. Процитовано 22 листопада 2007.
6. Осип Роздольський приніс європейське визнання національній етномузикознавчій науці. ukrslovo.net. Українське слово. 21 лютого 2013. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.
7. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 31. — ISBN 966-7544-29-3.
8. Пам'ятник видатним діячам, імена яких пов'язані з Бродівською гімназією. brodyhistory.org.ua. Історична спадщина Бродів. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.
9. Богдан Боденчук (29 вересня 2022). У Тернополі погасили конверт, присвячений 150-річчю з дня народження Осипа Роздольського. suspilne.media. Національна суспільна телерадіокомпанія України. Архів оригіналу за 29 вересня 2022. Процитовано 8 жовтня 2022.

Джерела

• Головин Б., Пиндус Б. Роздольський Осип Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 188—189. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Роздольський Осип // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.
• Березовський І. Українська радянська фольклористика: Етапи розвитку і проблематики. — Київ : Наукова думка, 1987. — С. 61, 96, 233.
• Довгалюк І. Осип Роздольський. Музично-етнографічний доробок. — Львів : ТеРус, 2001. — 154 с. — ISBN 966-95612-7-2.
• Роздольський Осип Іванович // Митці України: Енциклопедичний довідник / Кудрицький А. — Київ : Українська енциклопедія, 1992. — С. 497. — ISBN 5-88500-042-5.
• Медведик П. Фольклористична діяльність О. І. Роздольського // Народна творчість і етнографія. — 1963. — № 3. — С. 89—91.
• Осип Роздольський. Життя і діяльність / Сокіл Г. — Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2000. — 165 с.
• Фольклористи Буковини: біобібліографічний довідник / Довгань М. — Чернівці : Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка, 2012. — С. 82—84.