Роздольський Осип Іванович

|різне= |інтереси=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Роздольський.

Осип Іванович Роздольський
Народився	29 вересня 1872(1872-09-29) Доброводи
Помер	27 лютого 1945(1945-02-27) (72 роки) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР
Діяльність	етнографія, філологія, переклад, фольклор,
Галузь	богослів'я[2], етнографія[2], фольклористика[2], класична філологія[2] і перекладацтво[d][2]
Alma mater	Бродівська Державна гімназія імені кронпринца Рудольфа, Львівська духовна семінарія УГКЦ, Львівський університет
Знання мов	українська[2], давньогрецька[2], німецька[2], латина і польська[2]
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Роки активності	з 1900
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

О́сип І́ванович Ро́здольський (29 вересня 1872, Доброводи — 27 лютого 1945, Львів) — український богослов, класичний філолог і перекладач родом зі Збаражчини (Галицьке намісництво). Вважається піонером-колекціонером та дослідником українського побуту.

Осип Роздольський — збирач і дослідник української народної музики, записав у 1900–1936 роках 3000 народних пісень з мелодіями, співпрацював з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, Філаретом Колессою, Станіславом Людкевичем, з якими познайомився ще під час навчання у львівському університеті.

Батько Романа, брат Данила Роздольського.

Життєпис

Народився Осип Роздольський 29 вересня 1872 року в селі Доброводах Збаразького повіту Австро-Угорської монархії в родині пароха місцевої церкви о. Івана Роздольського. Крім Осипа в родині Роздольських було ще семеро дітей — Нікон, Ксенофонт, Онуфрій, Михайло, Костянтин, Данило та Марія. 1875 року батько отримав роботу на новій парафії, тож довелося лишити рідні Доброводи та переїхати в село Берлин, що на Золочівщині, де й минуло його дитинство.

Навчався у Бродівській державній гімназії імені кронпринца Рудольфа, яку закінчив у липні 1890 року. Закінчив Львівську духовну семінарію УГКЦ^[3] та 1894 року вступив на філологічний факультет Львівського університету. Від 1897 року викладав у гімназіях Коломиї, Перемишля та Львова (тут викладав давньогрецьку та латину). Він перекладав класичну грецьку літературу на українську, а українські твори на німецьку. У той час Осип Роздольський збирав фольклорно-етнографічні матеріали у селах Галичини та часто виїжджав на Східну Україну.

Під час перебування на Чернігівщині, у червні 1914 року, Роздольського застала перша світова війна. Його, як підданого Австро-Угорщини було відправлено на тимчасове поселення до Уральську, пізніше до Симбірську та лише по закінченню війни у 1918 році він зміг повернутися до Львова. У 1926 році його обрано членом Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук у Києві, від 1930 року він — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

1939 року став старшим науковим співробітником Львівської філії Академії наук України, керував кількома фольклорними експедиціями на Львівщині.

Осип Роздольський помер 27 лютого 1945 року та похований на Личаківському цвинтарі (поле № 2) у Львові^[4].

Творчість

Найбільше у доробкові Осипа Роздольського займають записи українських пісень, казок, легенд та переказів. Він один з перших у світовому народознавстві почав записувати мелодії пісень на фонограф, що мало велике значення для збереження багатоголосся українського народу.

У квітні 1900 року Осип Роздольський уперше в Галичині для запису народних мелодій використав фонограф, ставши водночас й піонером застосовування звукозаписувальної техніки для фронтально–систематичного, широкомасштабного документування народних наспівів у Центрально–Східній Європі.

1901 року Осип Роздольський перебував на Тернопільщині у селах Лисівці, Добрівляни, Печорній, Торському, де збирав матеріал для збірника «Галицько-руські мелодії». Розшифровку мелодій та редагування нотного матеріалу зробив Станіслав Людкевич. Антологія О. Роздольського — С. Людкевича охоплювала 59 сіл Лемківщини, Волині, Західного Поділля та налічувала понад півтори тисячі зразків пісенного фольклору різних за жанром та тематикою.

У міжвоєнний час він плідно працював в галузі музичного фольклору, зокрема, записав понад три тисячі нових пісень з мелодіями, доклавши всіх зусиль до їх упорядкування та публікації.

Увесь вільний час О. Роздольський віддавав науковій систематизації та упорядкуванню матеріалу. Він залишив після себе величезну кількість музично-пісенних записів. Архів ученого, що налічує 6450 текстів та 2987 мелодій народних пісень, що від червня 1960 року перебуває в науковому архіві інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського НАН України^[5].

Зібрані ним матеріали були опубліковані в «Етнографічному Збірнику» НТШ: «Галицько-руські народні казки» (1895—1899), «Галицькі народні новелі» (1900) та «Галицько-руські народні мелодії» (ч. 1—2, 1906—1907). Перекладач «Евтифрона» Платона (1906) й інших творів грецької літератури українською мовою, як також новел та оповідань Василя Стефаника, Леся Мартовича, Степана Васильченка і драм Лесі Українки німецькою і польською мовами.

Праці

• Галицькі народні казки (№ 1–25) / В Берлині пов. Бродського із уст народа списав Осип Роздольський. Впорядкував і порівняння додав др. Іван Франко // Етнографічний збірник / за редакцією М. Грушевського. — Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 1895. — Т. 1. — С. 1—96.
• Галицькі народні казки (№ 26—77) / Зібрав Осип Роздольський // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1899. — Том 7. — 182 с.
• Галицько-руські народні мелодії / Зібрані на фонограф Йосифом Роздольським. Списав і зредагував Станіслав Людкевич. Часть 1 // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1906. — Том 21. — 187 с.
• Галицько-руські народні мелодії / Зібрані на фонограф Йосифом Роздольським. Списав і зредагував Станіслав Людкевич. Часть 2 // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1908. — Том 22. — 384 с.
• Галицько-руські народні новели / Зібрав Осип Роздольський // Етнографічний збірник. — Львів: Етнографічна комісія Наукового товариства імені Шевченка, 1900. — Том 8. — 166 с.

Родина

1897 року Осип Роздольський одружився з Ольгою Танчаківською (її рідний брат Ярослав Танчаковський був професором української гімназії в Тернополі). У подружжя Роздольських народилося двоє дітей. Син Роздольських — Роман став відомим українським політологом та істориком, економістом-марксистом та політиком, а донька Марія Роздольська-Потурняк викладала у Львівському університеті. Похована на Личаківському цвинтарі в одній могилі з батьками, а син помер та похований в американському Детройті.

Вшанування

1972 року у Доброводах до 100–ліття з дня його народження встановлено меморіальну таблицю^[6]. У жовтні 1986 року на подвір'ї Бродівської гімназії імені Івана Труша встановлено пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії (автор — скульптор Богдан Романець)^[7], ім'я Осипа Роздольського знаходиться серед п'яти найкращих (поряд з академіком Василем Щуратом, письменником Степаном Тудором, художником Іваном Трушем, австрійським письменником Йозефом Ротом)^[8]. 29 вересня 2022 року на тернопільському поштамті відбулося погашення пам'ятного конверта з нагоди 150-літнього ювілею збирача і дослідника української народної музики Осипа Роздольського^[9].