Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Населення Мозамбіку. Чисельність населення країни 2015 року становила 25,303 млн осіб (50-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність мозамбікців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 38,58 ‰ (10-те місце у світі), смертність — 12,1 ‰ (26-те місце у світі), природний приріст — 2,45 % (28-ме місце у світі) 
.
Населення Мозамбіку  | |
|---|---|
 Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 25,303 млн осіб |
| Густота | 35,6 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 1,98 ‰ |
| Природний приріст | ▲2,45 % |
| Народжуваність | 38,58 ‰ |
| Фертильність | 5,21 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 12,1 ‰ |
| Смертність немовлят | 70,21 ‰ |
| • до 14 років | 45,13 % |
| • 15–64 років | 51,96 % |
| • старіші за 65 років | 2,91 % |
| Середня тривалість життя | 52,94 року |
| • чоловіків | 52,18 року |
| • жінок | 53,72 року |
| загалом | 0,95 чол./жін. |
| при народженні | 1,02 чол./жін. |
| до 15 років | 1,01 чол./жін. |
| 15–64 років | 0,9 чол./жін. |
| після 65 років | 0,85 чол./жін. |
| Нація | мозамбікці |
| Офіційна | португальська |
Народжуваність у Мозамбіці, станом на 2015 рік, дорівнює 38,58 ‰ (10-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,21 дитини на одну жінку (12-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 11,6 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 18,7 року, медіанний вік для жінок — 20—24 роки (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність в Мозамбіці 2015 року становила 12,1 ‰ (26-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення у країні 2015 року становив 2,45 % (28-ме місце у світі)[1].
Середній вік населення Мозамбіку становить 17,1 року (224-те місце у світі): для чоловіків — 16,5, для жінок — 17,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 52,94 року (214-те місце у світі), для чоловіків — 52,18 року, для жінок — 53,72 року[1].
Вікова структура населення Мозамбіку, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 21,7 року, жінки — 17,5 року, загалом — 19,6 року (дані за 2009 рік)[2].
Густота населення країни 2015 року становила 35,6 особи/км² (184-те місце у світі)[1].
Мозамбік середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 32,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,27 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Мапуту (столиця) — 1,187 млн осіб, Матола — 937,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,98 ‰ (166-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 9,1 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 61,1 тис. внутрішньо переміщених осіб через повідь 2015 року[1].
Мозамбік є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].
Головні етноси країни: африканці — 99 % населення (макува, тсонга, ломве, сена), європейці — 1 %, індійці — 0,08 % населення[1].
| Мови Мозамбіку (1997 рік)[1] | ||||
|---|---|---|---|---|
| Мова: | Відсоток: | |||
| португальська | 10.7% | |||
| макуа | 25.3% | |||
| тсонга | 10.3% | |||
| сена | 7.5% | |||
| ломве | 7% | |||
| тсвана | 5.1% | |||
| інші | 34.1% | |||
Офіційна мова[4]: португальська — розмовляє 10,7 % населення країни. Інші поширені мови: макуа — 25,3 %, тсонга — 10,3 %, сена — 7,5 %, ломве — 7 %, тсвана — 5,1 %, інші мови — 34,1 % (перепис 1997 року).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 28,4 %, іслам — 17,9 %, Церква Сіону — 15,5 %, протестантизм — 12,2 % (п'ятидесятництво — 10,9 %, англіканство — 1,3 %), інші — 6,7 %, не сповідують жодної — 18,7 %, не визначились — 0,7 % (станом на 2007 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 58,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 73,3 % — серед чоловіків, 45,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,5 % ВВП країни, станом на 2013 рік (78-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 9 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,04 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7 % ВВП країни (99-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 70,21 ‰ (13-те місце у світі); хлопчиків — 72,29 ‰, дівчаток — 68,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 489 випадків на 100 тис. народжень (20-те місце у світі)[1].
Мозамбік входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].
2014 року було зареєстровано 1,5 млн хворих на СНІД (5-те місце в світі), це 10,58 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (8-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 44,9 тис. осіб (5-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,5 % (158-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,6 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 80,6 % населення в містах і 37 % в сільській місцевості; загалом 51,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 42,4 %, в сільській місцевості — 10,1 %, загалом по країні — 20,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,88 км³ на рік, або 46,05 тонни на одного мешканця на рік: з яких 26 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 70 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 94,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 88,2 %; частка осіб похилого віку — 6,5 %, або 15,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 52 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,9 %, верхній дециль — 36,7 % (станом на 2008 рік)[1].
Станом на 2013 рік, у країні 15,7 млн осіб не мали доступу до електромереж; 39 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 66 %, у сільській місцевості — 27 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,277 млн унікальних інтернет-користувачів (111-те місце у світі), що становило 9 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 12,92 млн осіб (43-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 81 %; промисловість і будівництво — 6 %; сфера послуг — 13 % (станом на 1997 рік)[1]. 1,369 млн дітей у віці від 5 до 14 років (22 % загальної кількості) 2008 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2007 року дорівнювало 17 % працездатного населення, 1997 року — 21 % (159-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 39,4 %, серед юнаків — 40,2 %, серед дівчат — 38,7 %[1].
Транзитна країна для наркотрафіку південноазійського гашишу і героїну, південноамериканського кокаїну на європейський та південноафриканський ринок; вирощування марихуани на внутрішній ринок й виготовлення метаквалону на експорт до ПАР; корупція й слабка регуляторна політика в фінансовому секторі робить країну уразливою до відмивання грошей, але відсутність розвиненої банківської системи перешкоджає перетворенню Мозамбіку на важливий кримінальний фінансовий центр[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Мозамбіку докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
| Рік | Населення | Зміна |
|---|---|---|
| 1950 | 6 442 000 | — |
| 1960 | 7 647 000 | +18.7% |
| 1970 | 9 453 000 | +23.6% |
| 1980 | 12 146 000 | +28.5% |
| 1990 | 13 547 000 | +11.5% |
| 2000 | 18 201 000 | +34.4% |
| 2010 | 23 391 000 | +28.5% |
Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
