Loading AI tools
український театральний режисер, продюсер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анто́н Сергі́йович Меже́нін (нар. 20 травня 1982, м. Харків, УРСР) — український театральний режисер, продюсер, театральний менеджер (організація гастрольних турне провідних колективів та зірок), педагог, переможець міжнародних фестивалів: «Схід – Захід», «Мельпомена Таврії», «Чехов Фест», «Феєрія Дніпра» та інших[1].
| Антон Сергійович Меженін | |
|---|---|
 | |
| Народився | 20 травня 1982 (42 роки)
м. Харків |
| Громадянство | СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | театральний режисер продюсер |
| Відомий завдяки | головний режисер Дніпровського академічного театру драми і комедії |
| Alma mater | Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
Головний режисер Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії ім. Михала Щепкіна (2015–2018), Дніпровського академічного театру драми і комедії (з серпня 2021 року).
Закінчив акторський факультет Харківського національного університету культури ім. Івана Котляревського, а потім режисерський факультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого (майстерня Костянтина Дубініна).
З 2010 по 2021 роки був одружений із Алією Байтеновою (нар. 1988), українською сценографкою, художницею по костюмах, графіком, акварелісткою. 2011 року у подружжя народилася донька Аліса[2][3].
З 2003 до 2005 року – актор у Харкові (роль Акелла у виставі «Мауглі», реж. Олександр Драчов у Харківському театрі для дітей та юнацтва тощо). Працював у сфері шоу-бізнесу: компанії «Майстер шоу», київський «Квартал концерт», режисер масових заходів харківського «Нового формату»). Ставив вистави приватним театрам – «Лоліта», «Сублімація кохання», «Дев'ять життів Едіт Піаф» та інші[4].
Серед помітних робіт цього періоду у «Харківському Відкритому Театрі» стала буографічна вистава про життя Едіт Піаф, на роль якої було запрошено співачку та акторку Мирославу Філіпович[5][6]; моновистава «Оскар і Рожева пані» за романом Еріка-Емманюеля Шмітта, яку Антон Меженін поставив на акторку Харківського академічного українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка Майю Струннікову[7]. Театрознавиця Майя Гарбузюк відмічає: «Хлопчакувата завзятість, психологічні злами, відчайдушні виплески енергії, поступова втома, нетутешній мудрий спокій: її <Майї Струннікової> «Оскар» – це віртуозне лицедійство та глибоко особиста сповідь водночас, збудовані на великій внутрішній силі та яскравій індивідуальності актриси». На II Міжнародному фестивалі театрів ляльок «І люди, і ляльки» (Львівський театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки») організаторам вдалося зібрати оразу три сценічних версій романа «Оскар і рожева пані». Поряд із роботами Михайла Урицького (Київський муніципальний академічний театр ляльок) та Олексія Кравчука (Львівський Перший український театр для дітей та юнацтва) свою моновиставу представив й Антон Меженін[8].
У 2015 році обійняв посаду головного режисера Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії ім. Михайла Щепкіна[9][10] де працював до 2017 року[11]. Першою прем'єрою на позиції головного режисера представив роботу «Хто винен» за твором «Безталанна» Івана Карпенка-Карого[4]. За час його роботи у театрі з'явилися вистави як класичної української драми, так і авангардні постановки. Пластичний перформанс «Шинель» за однойменною повістю Миколи Гоголя став всеукраїнською візитівкою Сумського театру ім. Михайла Щепкіна. Для постановки вистави «Подкольосін» Меженін запросив київського режисера та свого викладача Костянтина Дубініна[12].
2018 року переїхав до Києва, де співпрацював із «Квартал концертом» (разом із Остапом та Дмитром Ступками випустив виставу «Косметика ворога», яка стала бенефісом Остапа Ступки)[1]. У якості запрошеного режисера випустив виставу за власною інсценівкою однойменного роману «Мати все» Люко Дашвар на сцені Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка[13][14]. Продовжує співпрацювати й із Сумським театром ім. Михайла Щепкіна – у травні 2021 року втілив постановку вистави за п'єсою «Афінські вечори» Петра Гладиліна[11][15].
У якості запрошеного режисера на сцені Дніпровського академічного театру драми і комедії поставив виставу «Revizor» за п'єсою «Ревізор» Миколи Гоголя. Разом із художницею Ольгою Турутею-Прасоловою реалізували художнє рішення у вигляді ферми, смітника, наслідуючи лист Гоголя, в якому чиновники згадуються як коні, свині тощо («Городничий – глуп, как сивый мерин, Земляника – как свинья в ермолке»). Після прем'єри «Ревізора», яка відбулася 3 липня 2019 року, випустив виставу «Спальня Сальвадора» за п'єсою «Сублімація кохання» Альдо де Бенедетті[11].
У серпні 2021-го переміг у конкурсі на посаду головного режисера цього театру, де й працює станом на листопад 2023 року[16]. У тандемі іх директором-художнім керівником Сергієм Мазаним переосмислюють завдання Дніпровського театру драми і комедіі, який багато років до того був стилістично спрямований на московський Малий Театр. Творча програма головного режисера складається із завдань збалансування трупи, забезпечення рівномірної зайнятості, підняті рівня режисури, сценографії та переходу від «традиційного театру» до театру сьогоднішнього у розумінні актуальної естетики та способу існування акторів на сцені[1].
Під час російського вторгнення в Україну поставив виставу «Всупереч», п'єсу для якої драматургиня Юліта Ран зібрала в єдине ціле з чотирьох документальних уривків із п’єс «Садити яблуні» Ірини Гарець, «Руський Воєнний» Ігоря Білиця, «Коти-біженці» Людмили Тимошенко та Марини Смілянець та «Я норм» Ніни Захоженко, пов'язавши їх «статистикою» 54 воєн, розв'язаних Росією за останні чотири століття. До роботи над виставою було залучено хореографа, фіналіста телевізійного шоу «Танцюють всі!» Євген Карякін[17][18]. Прем’єра, яка відбулася у жовтні 2022 року, мистецтвознавиця Ольга Стельмашевська назвала «лінією Маннергейма» – візуально-пластичною і звуковою стіною, яку знайшов театр «Драміком» для «запобігання проникненню тиші в нашу реальність»[19]; театральна критикиня Ганна Веселовська відмічає, що «режисер-постановник Антон Меженін у Дніпрі тяжіє до піднесеної символізації реалій війни і нашого спротиву, які представляє через рух, кольори, силуети, світло, окремі пластичні сцени, використовуючи стилістику архаїчних і фольклорних дійств»[20]. У вересні 2023 року випустив роботу «Люче і Фелікс» за п'єсою «Люче ковзає» Лаури Черняускайте, прем'єрі якої свого часу завадило широкомастбатне вторгнення.
Стратегія розвитку театру «Драміком» охоплює у тому числі й роботу із сучасною драматургією. Проводяться читання свіженаписаних текстів, до режисури яких долучається й головний режисер – в рамках «Марафону сучасної драми» від НСТДУ Антон Меженін у лютому 2023 року представив текст «Бабуня з дідунею займаються сексом» Поліни Положенцевої[21].
Після зустрічі із Алією Байтеновою, яка на той момент працювала дизайнеркою, запропонував їй спільну роботу над виставою. Перша робота поклала початок тривалому творчому союзу режисера Меженіна із художницею Байтеновою. Згодом сприяв її роботі із режисером Костянтином Дубініним та працював над знаністю її робіт на всеукраїнському рівні[2][12].
Будучи художнім керівником Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії ім. Михайла Щепкіна, працював над популяризацією та медійністю його акторів. Зокрема запросив до театру кастинг директора Аллу Самойленко, яка шукала нових облич для кіно. Так отримав свою першу кінороль актор Сергій Медін – роль Іллі у стрічці «Мати Апостолів» режисера Зази Буадзе[22].
У складі компанії «Квартал-Концерт» займався такими проєктами, як всеукраїнські гастрольні тури Національного театру ім. Івана Франка[11].
По переїзду до Києва, викладав акторську майстерність у Київському національному університеті культури і мистецтв[23]. Викладає у Дніпровському театрально-художньому коледжі на режисерському курсі[24].
Перелік робіт наведено за каталогом порталу «Театральна риболовля»[25].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
