Loading AI tools
італійський футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Маттео Брігі (італ. Matteo Brighi, нар. 14 лютого 1981, Ріміні) — колишній італійський футболіст, центральний півзахисник.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 14 лютого 1981 (43 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ріміні, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 178 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 77 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | центральний півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1996–1998 | «Ріміні» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Володар Суперкубка та Кубка Італії у складі «Роми», за яку провів понад сто матчів в чемпіонаті. Крім того вигравав національний суперкубок у складі «Ювентуса», проте основним гравцем «старої синьйори» так і не став. Також провів чотири матчі за національну збірну Італії та ставав молодіжним чемпіоном Європи 2004 року.
Народився 14 лютого 1981 року в місті Ріміні. Він був другим із чотирьох братів, причому всі четверо — футболісти. Юний гравець вже в 9 років привернув увагу футбольних фахівців, тоді він грав у центрі півзахисту і досить часто забивав.
У 15 років Маттео вперше потрапляє в молодіжну команду «Ріміні», а звідти і в юнацьку збірну Італії. При цьому трохи змінюється позиція на полі — з центру півзахисту Брігі переміщається на правий край.
У сезоні 1997-98 він нарешті потрапляє в головну команду «Ріміні», хоча перший матч у її складі зіграв лише через рік. У сезоні 1998-99 Маттео провів 10 матчів і забив 1 гол. Після закінчення сезону «Ювентус» кликав Брігі в Турин, в свою Прімаверу, проте Маттео відмовив найтитулованішому клубу Італії, так як ще не закінчив навчання в Ріміні. Причому вчився він не футболу, а бухгалтерській справі: для Брігі було дуже важливо не залишати Ріміні без диплома: Я ніколи не вірив, що футбол стане моїм життям. Футбол завжди був тільки пристрастю, навіть коли я вже грав у «Ріміні». І якщо добре подумати, напевно, це була моя доля.[1].
Третій сезон в «Ріміні» був найвдалішим — в чемпіонаті 1999-00 Маттео зіграв 34 гри і забив 6 м'ячів, чим ледь не допоміг команді вийти в Серію С1 (команда лише на одне очко відстала від переможця групи, а в плей-оф команда поступилась у фіналі). Крім того Маттео потрапив у збірну Італії до 18 років, а потім отримав запрошення до збірної до 20 років. Всього молодий футболіст за два роки взяв участь у 44 матчах чемпіонату, в яких забив 7 голів.
Влітку 2000 року Маттео отримав свій диплом і відправився в Турин. Дебютував в Серії А 30 вересня 2000 року у віці 19 в грі проти «Наполі» (2:1), вийшовши на заміну на 80 хвилині замість Філіппо Індзагі[2]. Через ранній виліт з Ліги чемпіонів (останнє місце в групі) та Кубка Італії (1/8 фіналу), Брігі виходив на поле лише 12 разів протягом сезону.
У наступному році він був відданий в оренду «Болоньї», де він відразу ж завоював місце в основі. У команді Франческо Гвідоліна Брігі зіграв 32 з 34 матчів в чемпіонаті і допоміг команді зайняти сьоме місце в чемпіонаті. У червні того ж року, він також отримав нагороду за найкращого молодого гравця в італійській Серії А.
В серпні 2002 року Маттео повернувся в «Ювентус» і виграв з командою Суперкубок Італії, вийшовши на заміну по перерві замість Мауро Каморанезі. Але 31 серпня, в останній день трансферного ринку, за 5 млн євро «Парма» викупила 50% прав на Брігі[3] в рамках угоди з придбання «Ювентусом» Марко Ді Вайо[4]. Під керівництвом Чезаре Пранделлі, 31 жовтня 2002 року Брігі дебютує в Кубку УЄФА, а 1 грудня забиває свій перший гол в Серії А в матчі проти «Торіно».
В кінці сезону спільне володіння буде вирішено на користь «Ювентуса». Прте наступний сезон 2003-04 Маттео Брігі знову провів в оренді, цього разу — в «Брешії», де грав разом з Роберто Баджо. Саме гол Брігі 2 травня 2004 року у виїзному матчі проти «Сієни» врятував команду від вильоту в Серію Б. Всього за команду Маттео провів 29 матчів в чемпіонаті та один в кубку Італії.
Влітку 2004 року Маттео став частиною угоди між «Ромою» і «Ювентусом» по переїзду в Турин Емерсона[5]. Римляни, отримавши права на півзахисника, відразу віддали його в оренду — тепер вже в «К'єво», як частина угоди по покупці «Ромою» Сімоне Перротти.
В Вероні Брігі провів три сезони, причому в останньому з них, 9 серпня 2006 року, дебютував у Лізі чемпіонів в програному в гостях матчі проти болгарського «Левскі». Сезон також став найбільш плідним для футболіста — в 25 матчах він забив 6 голів. Проте поразка від «Катанії» в останньому турі означала, що команда вилітає до Серії Б. Всього за три роки півзахисник провів за команду 94 матчі і забив 9 голів.
У 2007 році Маттео повертається в «Рому», якій все ще належить, і дебютує в червоно-жовтих кольорах в матчі проти «Емполі». У цьому матчі Брігі також забиває свій перший гол за римлян. У тому ж році Брігі виграв свій другий Суперкубок Італії і перший Кубок Італії, обігравши з командою в обох матчах «Інтернаціонале». Однак незважаючи на вдалий старт, він грав зовсім мало і думав про відхід. Проте в наступному сезоні Брігі став одним з найкращих гравців основи Лучано Спаллетті і улюбленцем уболівальників — у сезоні 2008/09 з трьома голами Брігі став найкращим бомбардиром «Роми» у Лізі чемпіонів. Всього відіграв за «вовків» чотири сезони своєї ігрової кар'єри.
7 вересня 2010 року Брігі продовжив контракт з «Ромою» до 2014 року[6], але вже 31 серпня 2011 року перейшов в «Аталанту» на правах річної оренди[7][8].
По завершенню оренди майже відразу, 11 серпня 2012 року, знову був відданий в оренду, цього разу на сезон в «Торіно»[9][10]. В кінці сезону туринці викупили контракт гравця[11].
До складу клубу «Сассуоло» приєднався у січні 2014 року[12]. Згодом захищав кольори «Болоньї» і «Перуджі», а протягом 2018–2019 років грав за «Емполі».
2000 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 3 іграх на юнацькому рівні.
Протягом 2000–2004 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. Разом з нею був учасником молодіжного Євро-2002 досягнувши півфіналу, та Євро-2004, де з командою став переможцем турніру. Всього на молодіжному рівні зіграв у 40 офіційних матчах, забив 2 голи і в ряді матчів був її капітаном.
2002 року Брігі навіть отримує запрошення від Джованні Трапаттоні до національної збірної Італії, в якій дебютує 21 серпня 2002 року в товариській грі проти збірної Словенії (0:1), проте після цього довгий час до збірної більше не викликався.
28 березня 2009 року Маттео після шестирічної перерви зіграв за збірну у гостьовому матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу 2010 року проти збірної Чорногорії, вийшовши на заміну замість Андреа Пірло на 81 хвилині, матч закінчився перемогою Італії з рахунком 2:0[13][14]. 1 квітня 2009 року в наступному календарному матчі збірної (також відбіркового турніру до ЧС-2010) проти збірної Ірландії, Брігі вийшов уже в стартовому складі[15].
Після цього Маттео також зіграв 6 червня в товариському матчі проти збірної Північної Ірландії в Пізі (3:0)[16], який став для нього останнім в футболці «скуадри адзурри». Всього провів у формі головної команди країни 4 матчі.
Станом на 19 травня 2019 року
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок Італії | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 1998-99 | «Ріміні» | C2 | 10 | 1 | КІ-C | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 10 | 1 |
| 1999-00 | C2 | 34 | 6 | КІ-C | ? | ? | — | — | — | — | — | — | 34 | 6 | |
| Усього за «Ріміні» | 44 | 7 | ? | ? | — | — | — | — | 44 | 7 | |||||
| 2000-01 | «Ювентус» | A | 11 | 0 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | — | — | — | 12 | 0 |
| 2001-02 | «Болонья» | A | 32 | 0 | КІ | 1 | 0 | — | — | — | — | — | — | 33 | 0 |
| 2002-03 | «Ювентус» | A | — | — | КІ | — | — | ЛЧ | 0 | 0 | СІ | 1 | 0 | 1 | 0 |
| Усього за «Ювентус» | 11 | 0 | 1 | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 13 | 0 | |||||
| 2002-03 | «Парма» | A | 22 | 1 | КІ | 0 | 0 | КУЄФА | 3 | 0 | СІ | — | — | 25 | 1 |
| 2003-04 | «Брешія» | A | 29 | 1 | КІ | 2 | 0 | — | — | — | — | — | — | 31 | 1 |
| 2004-05 | «К'єво» | A | 35 | 1 | КІ | 1 | 0 | — | — | — | — | — | — | 36 | 1 |
| 2005-06 | A | 26 | 2 | КІ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 26 | 2 | |
| 2006-07 | A | 28 | 6 | КІ | 1 | 0 | ЛЧ+КУЄФА | 1+2 | 0 | — | — | — | 32 | 6 | |
| Усього за «К'єво» | 89 | 9 | 2 | 0 | 3 | 0 | — | — | 94 | 9 | |||||
| 2007-08 | «Рома» | A | 24 | 1 | КІ | 5 | 0 | ЛЧ | 2 | 0 | СІ | 1 | 0 | 32 | 1 |
| 2008-09 | A | 35 | 3 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ | 7 | 3 | СІ | 0 | 0 | 44 | 6 | |
| 2009-10 | A | 24 | 4 | КІ | 2 | 1 | ЛЄ | 4 | 0 | — | — | — | 30 | 5 | |
| 2010-11 | A | 25 | 1 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ | 3 | 0 | СІ | 0 | 0 | 30 | 1 | |
| 2011-12 | A | — | — | КІ | — | — | ЛЄ | 1 | 0 | — | — | — | 1 | 0 | |
| Усього за «Рому» | 108 | 9 | 11 | 1 | 17 | 3 | 1 | 0 | 137 | 13 | |||||
| 2011-12 | «Аталанта» | A | 11 | 0 | КІ | — | — | — | — | — | — | — | — | 11 | 0 |
| 2012-13 | «Торіно» | A | 23 | 2 | КІ | 2 | 0 | — | — | — | — | — | — | 25 | 2 |
| 2013-14 | A | 16 | 2 | КІ | 1 | 0 | — | — | — | — | — | — | 17 | 2 | |
| Усього за «Торіно» | 39 | 4 | 3 | 0 | — | — | — | — | 42 | 4 | |||||
| 2013-14 | «Сассуоло» | A | 8 | 0 | КІ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 8 | 0 |
| 2014–15 | A | 23 | 0 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 24 | 0 | |
| Усього за «Сассуоло» | 31 | 0 | 1 | 0 | - | - | - | - | 32 | 0 | |||||
| 2015–16 | «Болонья» | A | 23 | 0 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 24 | 0 |
| Усього за «Болонью» | 55 | 0 | 3 | 0 | - | - | - | - | 58 | 0 | |||||
| 2016–17 | «Перуджа» | B | 36+2[17] | 2 | КІ | 2 | 1 | - | - | - | - | - | - | 40 | 3 |
| 2017–18 | B | 12 | 0 | КІ | 2 | 1 | - | - | - | - | - | - | 14 | 1 | |
| Усього за «Перуджу» | 48+2 | 2 | 4 | 2 | - | - | - | - | 54 | 4 | |||||
| січ.-черв. 2018 | «Емполі» | B | 14 | 1 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 14 | 1 |
| 2018–19 | A | 10 | 1 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 10 | 1 | |
| Усього за «Емполі» | 24 | 2 | 0 | 0 | - | - | - | - | 24 | 2 | |||||
| Усього за кар'єру | 502+2 | 35 | 27 | 3 | 27 | 3 | 2 | 0 | 560 | 41 | |||||
Володар Суперкубка Італії з футболу (2):
Володар Кубка Італії (1):Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
