Кіровський район (АР Крим)

Іслямтерецький райо́н (крим. İslâm Terek rayonı) — колишній район Автономної Республіки Крим, зараз у складі Феодосійського району. Розташований у східній частині Криму.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кіровський район.

Іслямтерецький район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Автономна Республіка Крим
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ:	121600000
Утворений:	1935
Населення:	▼ 53951 (на 1.01.2019)
Площа:	1208 км²
Густота:	44.6 осіб/км²
Тел. код:	+380-6555
Поштові індекси:	97300—97351
Населені пункти та ради
Районний центр:	Іслям-Терек
Міські ради:	1
Селищні ради:	1
Сільські ради:	11
Міста:	1
Смт:	1
Селища:	1
Села:	38
Районна влада
Голова ради:	Іванов Михайло Ростиславович
Голова РДА:	Гордєєв Олег Костянтинович[1]
Вебсторінка:	Кіровська РДА
Адреса:	97300, Автономна Республіка Крим, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Рози Люксембург, 39
Мапа
Іслямтерецький район у Вікісховищі

12 травня 2016 року Верховна Рада України перейменувала «Кіровський район» на «Іслямтерецький». Постанова про перейменування набере чинності після повернення тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя під загальну юрисдикцію України^[2].

Географічне розташування

Межує на півдні із Феодосійською і Судацькою міськрадами, на сході — з Єдикуйським районом, на півночі — з акваторією озера Сиваш, на північному заході — з Ічкінським районом, на заході — з Білогірським.

Ічкінський район	Азовське море Сиваш	Сиваш
Білогірський район		Єдикуйський район
Судацька міська рада	Судацька міська рада	Феодосійська міська рада

Адміністративним центром району є смт Кіровське, яке розташоване за 103 км від столиці республіки — міста Сімферополя (автошлях Р23).

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[3]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	27 341	5425	4641	8024	6494	2663	94
Жінки	30 673	5295	4212	8020	8039	4759	348
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 94  85 + 348  135  80-84 405  422  75-79 1098  957  70-74 1631  1149  65-69 1625  1708  60-64 2388  909  55-59 1281  1700  50-54 1982  2177  45-49 2388  2286  40-44 2365  2004  35-39 2026  1789  30-34 1741  1945  25-29 1888  2089  20-24 1977  2552  15-20 2235  2371  10-14 2381  1666  5-9 1614  1388  0-4 1300

Національний склад населення району за переписом 2001 р. та 2014 р.

	2001		2014
	чисельність	частка, %	чисельність	частка, %
росіяни	29 290	50,5	26 103	51,4
кримські татари	14 816	25,5	14 516	28,6
українці	10 219	17,6	5 376	10,6
білоруси	955	1,7	520	1,0
татари	775	1,4	2 228	4,4
марійці	206	0,4	123	0,2
вірмени	198	0,3	194	0,4
корейці	175	0,3	149	0,3
греки	167	0,3	161	0,3
узбеки	128	0,2	148	0,3

Етномовний склад населених пунктів району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)^[4]

	російська	кримськотатарська	українська
Іслямтерецький район	64,2	24,0	8,4
м. Старий Крим	62,1	25,8	5,2
смт Іслям-Терек	71,8	18,7	7,3
Абрикосівська сільрада	71,9	15,9	9,3
Владиславівська сільрада	67,9	18,0	9,2
Журавська сільрада	47,9	38,1	11,0
Золотополенська сільрада	69,0	16,6	12,3
Льговська сільрада	59,5	23,6	13,8
Партизанська сільрада	68,2	19,5	11,0
Первомайська сільрада	65,6	26,2	7,4
Привітненська сільрада	66,1	29,1	4,1
Синицинська сільрада	56,8	30,4	11,0
Токарєвська сільрада	75,1	10,4	8,4
Яркополенська сільрада	60,7	26,3	8,3

Природні ресурси

Район розташований в різноманітних геморфологічних умовах. На півдні територія району захоплює відроги і схили деградованої по висоті Головного пасма Кримських гір. Трохи північніше, від м. Старий Крим, починається передгірське пасмо, яке тягнеться на захід. Передгірське пасмо з півночі і сходу знижується і поступово переходить в східно—кримську низовинну рівнину, яка схожа в структурному відношенні на Індольську западину. Рівнина поступово знижується на північний схід у напрямку до Сивашу. Її прорізають досить довгі балки, які ведуть початок від північних схилів Кримських гір, а також долин річок Мокрий Індол і Чурюк-Су. Річкові долини тут неглибокі, із слабо вираженими терасами (за винятком заплавних, які добре розвинені і є важливими сільськогосподарськими угіддями). Береговою смугою на висоті 1-3 м над рівнем моря розвинена лиманово-морська тераса з солонцовими ґрунтами.

Корисні копалини представлені місцевими будівельними матеріалами: вапняками, цегляно-черепичними глинами і гравієм, розробка яких здійснюється в кар'єрах АТ «Старокримський», «Агармаш», АТ «Кримкар'єроуправління», «Грушівське».

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Кіровського району (АР Крим)

Район поділяється на 1 міську раду, 1 селищну раду і 11 сільських рад, які підпорядковані Кіровській районній раді та об'єднують 41 населених пунктів^[5].

Економіка

В економіці головне місце належить сільськогосподарському виробництву. На території району розміщені 11 сільськогосподарських підприємств: 3 заводи радгоспу, 8 сільськогосподарських підприємств, 7 фермерських господарств, підсобне господарство.

Транспорт

Територією району проходить автошлях E97.

Соціальна сфера

Функціонують 18 середніх загальноосвітніх установ, 2 лікарні, 12 амбулаторій, 26 фельдшерсько-акушерських пунктів, 16 клубів, 10 будинків культури, 26 бібліотек, 3 музичних шкіл, санаторій «Старий Крим», ДЮСШ, історично-літературний музей (м. Старий Крим), готель (смт. Кіровське), відділення Ощадбанку, 37 релігійних громад.

Пам'ятки

Пам'ятками археології особливо багате м. Старий Крим, на території якого існувало поселення епохи бронзи (II тис. до н. е.); руїни пізньоскіфського городища на р. Агармиш; залишки античного поселення (IV—III ст. до н. е. — перші століття н. е.).

Пам'ятки історії та архітектури:

• руїни мечеті Бейбарса (м. Старий Крим), побудованої у 1287—1288 роках. за сприяння єгипетського султана Ал-Малік Бейбарса;
• мечеть 1314 року — часів правління Узбека — хана Золотої Орди;
• руїни мечеті Куршум-Джамі (Свинцева мечеть) XIV століття;
• руїни середньовічної церкви (Х—XII ст.), руїни караван-сараю (заїжджого двору) другої половини XIII—XIV ст.;
• руїни вірменського монастиря Сурб-Стефанос (XIII—XIV ст.);
• монастирський комплекс Сурб-Хач (XIV століття).

Персоналії

З містом Старий Крим зв'язані імена І. К. Айвазовського (жив в місті в 80-90-х роках XIX століття), письменника Олександра Гріна (будинок-музей, в якому письменник жив в червні-липні 1932 р., могилу), засновника кімерійської школи живопису Костянтина Богаєвського, поета, художника, філософа Максиміліана Волошина, поетеси А. Герциг, сестер Цветаєвих, поета-футуриста і перекладача Г. М. Петникова, кінодраматурга Олексія Каплера, поетеси Ю. Друніної, білоруського поета і перекладача Максима Богдановича, письменника-фантаста В. Охотникова, скульптора і поета Т. Гагаріної, скульптора В. Г. Стамова, академіка АН України Миколи Амосова.

Встановлений пам'ятник Олександру Гріну.

Примітки

1. Розпорядження Президента України від 9 червня 2010 року № 909/2010-рп «Про призначення О.Гордєєва головою Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим»
2. Постанова Верховної Ради України від 12.05.2016 № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
3. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020.
4. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 8 квітня 2013.
5. Адміністративно-територіальний устрій Кіровського району [Архівовано 4 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України

Посилання

• стаття Кіровський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)