Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Річкові́ тера́си (долинні тераси, надзаплавні тераси) — частини річкових долин, які є відносно рівними, мало нахиленими (за течією та в бік річищ) східцеподібними утвореннями, що виникають у результаті спільної акумулятивно-денудаційної діяльності постійних водотоків. У своїх нижніх частинах річкові тераси, як правило, мають відносно круті уступи, якими контактують із заплавами річок; у верхніх — маловиразними «тиловими швами» межують зі схилами річкових долин чи інших терас. Під час повеневих підйомів рівня води в річках тераси ніколи не затоплюються водами.
 | Ця сторінка є Доброю статтею, що здобула статус кілька років тому і потребує оновлення для того, щоб відповідати сучасним критеріям. |
| Річкова тераса | |
 | |
 Річкова тераса у Вікісховищі  |
Утворення річкових терас, як правило, відбувається впродовж кількох основних етапів:
Якщо якийсь із описаних сценаріїв формування терас повторюється протягом часу існування річки або ж річкова долина переживає перебіг подібних процесів у тій чи іншій послідовності, на її теренах формується цілий комплекс терас: часто різних за виглядом, походженням, складом гірських порід, структурою та ступенем збереження.
Традиційним стилем означення річкових терас є підхід, згідно з яким їхній відлік ведуть від заплав і до схилів річкових долин чи суміжних із ними межирічних рівнин. Тож тераса, розміщена найближче до заплави, має назву «перша надзаплавна тераса»; наступна від неї — «друга надзаплавна тераса» і т. д. Великі річки — Дунай, Рейн, Міссісіпі, Амазонка, Ніл — мають до 8-12 різнорівневих надзаплавних терас. У верхів'ях Кубані виділяють до 20 терас.[1] В долинах річок України виділяють до 7 терас, а найбільшу кількість терас має долина Дністра в середній течії — 13.[2]
Існує цілий ряд утворень, які мають зовнішній вигляд річкових терас, проте відрізняються від них за генезисом. Такі морфологічні елементи називають псевдотерасами або хибними терасами.[3] Серед них виділяють:
Існує декілька класифікацій річкових терас: за складом гірських порід, що складають тіло тераси (генетична), за типом розташування і взаємовідношеннями у межах річкових долин і за структурою гірських порід.
Річкові тераси більшістю дослідників поділяються на 3 види: ерозійні, цокольні й акумулятивні. Принципова різниця між ними полягає в розрізі тіла тераси: ерозійні — розріз цілком складений корінними породами; цокольні — верхня частина розрізу тераси складена алювієм, а нижня — корінними породами; акумулятивні — розріз представлений виключно алювієм даної тераси. Проте є генетичні класифікації терас, де цокольні вважаються різновидом акумулятивних.[4]
В ході детального геоморфологічного картування можуть виділятися такі локальні різновиди річкових терас: балочні, борові, дельтові, поховані, лиманні, меандрові, нахилені, насипні, перехрещені, загатні та інші.[10]
Річкові тераси мають суттєве промислове і сільськогосподарське значення. Широкі тераси великих рівнинних річок завдяки рельєфу і складу алювію є цінними сільськогосподарськими землями. Саме тераси річкових долин часто є оптимальними місцями для будівництва доріг, аеродромів, населених пунктів, гідротехнічних об'єктів і промислових підприємств. В геології річкові тераси є об'єктом для пошуків розсипних родовищ корисних копалин (золота, платини).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
