Кременецький район (1940—2020)

Кремене́цький райо́н — колишня адміністративно-територіальна одиниця Тернопільської області України. Площа — 918 км². Районний центр — місто Кременець (до складу району не входив). Утворений у січні 1940. Населення — 47 тис. осіб (2017): з них 96,7 % — українці, 2,6 % — росіяни, 0,3 % — поляки.

Ця стаття про колишній Кременецький район, який існував у 1940—2020 роках. Про сучасний Кременецький район, утворений 2020 року див. Кременецький район.

Кременецький район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті Тернопільська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Тернопільська область
Код КОАТУУ:	6123400000
Утворений:	1940
Населення:	▼ 46 240 (01.01.2019)
Площа:	918 км²
Густота:	50.37037037037 осіб/км²
Тел. код:	+380-3546
Поштові індекси:	47000—47079
Населені пункти та ради
Районний центр:	м. Кременець
Міські ради:	1
Сільські ради:	28
Міста:	1
Села:	68
Мапа району
Районна влада
Голова ради:	Стефанський Володимир Ананійович
Голова РДА:	Ясіновський Василь Андрійович[1]
Вебсторінка:	Сторінка на сайті ОДА Кременецька райрада
Адреса:	47003, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Кременець, вул. Шевченка, 56, 2-23-21
Мапа
Кременецький район у Вікісховищі

Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний устрій Кременецького району

У районі м. Почаїв та 68 сіл.

Географія

Територія району — в зоні західного лісостепу Волинсько-Подільського плато. Межував на півдні, південному сході зі Збаразьким та Лановецьким, сході — Шумським районами Тернопільської області, заході — Бродівським районом Львівської області, півночі — Дубенським та Радивилівським районами Рівненської області.

Рівненська область (Радивилівський район)	Рівненська область (Дубенський район)
Львівська область (Бродівський район)	Кременець	Шумський район
Зборівський район		Збаразький район

Дороги з твердим покриттям — 166,3 км, ґрунтові — 26 км.

За рельєфом Кременецький район ділиться на північну частину (Мале Полісся) та південну частину (Холодне Полісся), що лежать у межах Волино-Подільської височини. Мале Полісся, або Кременецький кряж займає 15 % площі району й характеризується плоским одноманітним рельєфом, ерозійних процесів не спостерігають. Холодне Полісся охоплює 85 % площі району. Тут — складні форми рельєфу, під дією атмосферних опадів, особливо зливових дощів, талих вод, відбуваються ерозійні процеси — як площинні, так і глибинні.

Корисні копалини: буре вугілля, вапняки, торф, крейда, мергелі, фосфорити, пісок, глина.

Ліси займають понад 12 тис. га: переважно граб, ясен, в'яз, липа, дуб, осика, верба, бук, сосна.

Кременецькі гори (бл. 20 тис. га) — північний карниз Волино-Подільської височини. Уцілілі ділянки плато, що мають вигляд з'єднаних між собою окремих підвищень, утворюють вододіл рік.

Найбільші річки — Іква, Горинь.

Ґрунтовий покрив району складний, утворений із різних генетичних груп. Переважають темно-сірі опідзолені (багатогумусні) ґрунти. На Малому Поліссі переважає малогумусовий чорнозем на карбонатній основі.

Історія

Археологічні дослідження свідчать, що територія району була заселена у період пізнього палеоліту (приблизно 31 тис. р. тому). Знайдені пам'ятки пізнього палеоліту, залишки поселень бронзової доби і доби раннього заліза, поселень черняхівської культури, городищ часів Київської Русі.

У 12 ст. Кременеччина увійшла до Галицько-Волинського князівства, від 1360-х — до Великого князівства Литовського, від 1569 — до Речі Посполитої. Наприкінці 16 ст. через Кременеччину походом на Білорусь пройшли повстанські загони Северина Наливайка. Антифеодальний рух розгорнувся на території району під час Національно-визвольної війни (1648-57) під проводом Б. Хмельницького.

1734 ряд населених пунктів захопив гайдамацький загін Верлана. Від 1795 Кременецький повіт належав до Волинського намісництва Росії. На початку 1918 повіт окупували війська кайзерів Німеччини, у листопаді 1918 увійшли загони Армії УНР, на поч. 1919 — війська Польщі, в червні того ж року — ЧА, в липні почергово — Польщі та ЧА.

1920 відбувся бій між кіннотою Г. Котовського та білополяками під с. Горинка. За Ризьким мирним договором 1921 землі Кременеччини відійшли до Польщі. 1929 тут відбувся страйк сільськогосподарських робітників. У вересні 1939 Кременеччина ввійшла до УРСР. Липень 1941 — березень 1944 — німецько-нацистська окупація. 1943 — діяли партизанські з'єднання Сидора Ковпака та О. Федорова.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Кременецького району було створено 75 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 72,09 % (проголосували 38 000 із 52 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 61,73 % (23 458 виборців); Юлія Тимошенко — 13,48 % (5 124 виборців), Олег Ляшко — 10,42 % (3 958 виборців), Анатолій Гриценко — 6,23 % (2 369 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,31 %.^[2]

Епідемія коронавірусу

Докладніше: Пандемія коронавірусної хвороби 2019

Докладніше: Коронавірусна хвороба 2019 в Україні

Докладніше: COVID-19 у Тернопільській області

23 березня 2020 року захворіла група молдавських туристів, що повернулася з Почаївської лаври, вірус було виявлено у 8 паломників.^[3][4][5] Представники лаври заперечили таку інформацію, назвавши «фейком».

3 квітня 2020 року зачинили на ізоляцію Почаївську лікарню, оскільки в 4 медсестер виявили вірус. Двоє медиків залишилися вдома, двоє — у лікарні. Стан їхній задовільний, у них легкі симптоми. Це єдина лікарня в місті, яка мала лікувати хворих на коронавірус. У лікарні було всього 4 місця, де планували лікувати інфікованих, два з них зайняли інфіковані медики. З двох апаратів ШВЛ працює лише один. Допомагати медикам прийшли волонтери, які закупили необхідні речі.^[6]

Економіка

Нині основні галузі виробничо-господарського комплексу:

• машинобудування і металообробна — ВАТ «Кремзвент», ЗАТ «Кременецький завод порошкової металургії»;
• деревообробна — ВАТ «Кременчанка», держлісгосп;
• промисловість будівельних матеріалів — ВАТ «Крейдяний завод»;
• легка промисловість — ВАТ «Фабрика Ватин», ТзОВ «Іква» та ТзОВ «Пластик» (обидва - м. Почаїв);
• харчова — ЗАТ «Кременець-цукор», ЗАТ «Молоко», Кременецький хлібозавод, Кременецький комбінат хлібопродуктів.

Площа сільськогосподарських угідь — 32,8 тис. га, в тому числі ріллі 27,1 тис. га. Виробники сільськогосподарської продукції — 45 господарств різних форм власності.

Спеціалізація:

• рослинництво — зернові,
• цукрові буряки, кормові культури
• тваринництво.

Основні господарства: СТОВ-«Гарт», «Гомін», «Ранок», СВЗМП «Крижі».

Медицина

Діє Кременецька центральна районна клінічна лікарня.

Транспорт

Територією району проходить автошлях E85.

Населення

Розподіл населення за віком та статтю (2001)^[7]

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	34 104	7171	5805	9861	6955	4113	199
Жінки	39 075	6950	5942	9548	8297	7804	534
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 199  85 + 534  355  80-84 949  801  75-79 1989  1458  70-74 2516  1499  65-69 2350  1722  60-64 2362  1314  55-59 1669  1906  50-54 2156  2013  45-49 2110  2687  40-44 2696  2343  35-39 2391  2374  30-34 2151  2457  25-29 2310  2539  20-24 2456  3266  15-20 3486  2793  10-14 2611  2391  5-9 2427  1987  0-4 1912

Освіта, соціальна сфера

У районі діють: обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка, медичне училище ім. А. Річинського, ліцей, гімназія, 2 ПТУ (всі — Кременець), лісотехнічний коледж (с. Білокриниця), 52 загальноосвітні школи.

Функціонують 12 будинків культури, 37 сільських клубів, 6 музеїв, 58 бібліотек, 2 школи мистецтв.

Є 21 пам'ятка історії та культури, 20 аматор. колективів мають звання «народний».

Від 2001 діє Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник.

Мед. заклади: 4 лікарні, 2 поліклініки, 48 ФАП.

Спортивна база району: 2 стадіони, 26 футбольних полів, 29 спортивних залів, 72 спортивні секції. Санна траса — єдина в Україні, база гірськолижного спорту — друга за значенням після Ворохти (Карпати). На її базі працює ДЮСШ «Колос».

Засоби масової інформації

• Кременецький вісник — колишня громадсько-політична газета Кременеччини. Виходила від 1941 до 1944 року та 13 вересня 1999 до 2009^[8] року. Редактор Б. Свіргун (1999—2009).^[9][10]

Релігія

Зареєстровано: 7 конфесій, 60 церков, 88 релігійних громад.

Список усіх дерев'яних храмів

Назва населеного пункту	Патрон церкви	РІк побудови церкви
Башуки	Дзвіниця Михайлівської церкви	XVIII ст.
Борщівка	Різдва Пресвятої Богородиці	1753
Двірець	святого Архістратига Михаїла	1931
Дунаїв	Великомученика Димитрія	1879
Комарівка	Вознесіння Господнього	1789
Крутнів	Пресвятої Богородиці	1770
Кушлин	Покрови Божої Матері	1926
Ридомиль	святої Параскеви	1730
Рудка	Косми	1847
Старий Олексинець	апостола Андрія Первозванного	1938
Старий Почаїв	Покрови Божої Матері	1643
Старий Тараж	Введення в храм Пречистої Діви Марії	1938
Новий Олексинець	Воздвиження Чесного Хреста	1846
Устечко	Святого Михаїла	1862
Хотівка	Успіння Пресвятої Богородиці	1764
Хотовиця	Кузьми і Дем'яна	XIX століття
Кременець	Собор Святого Миколая

Відомі люди

Народилися

• письменники Юліуш Словацький, Ю. Вавровий, С. Даушков, М. Кремінярівська, Н. Панчук, І. Потій, М. Куза;
• художники Д. Вонсик, І. Лазарчук, І. Хворостецький, О. та С. Шатківські;
• різьбяр П. Колесник;
• вчений-бібліограф М. Бойко;
• науковці І. Вихованець, В. Вольський, І. Герус-Тарнавецька, О. Качан, О. Неприцький-Грановський;
• громадський діяч С. Данилюк;
• архітектори Б. Бойко, В. Олексюк,
• Свідерський Микола Олексійович — член Української Центральної Ради.
• музичний діяч В. Валігура та ін.

Померли

• Климишин Іван (Крук) (псевдо: Крук) (1918 — 7 травня 1944, Лопушненський ліс, район с. Лопушне, Кременецький район, (можливо с. Лопушне, Лановецький район), Тернопільська область) — організатор перших збройних відділів УПА, командир куреня.

Перебували

• письменники Тарас Шевченко, В. Даль, Н. Дурова;
• живописець М. Пимоненко;
• учений М. Пржевальський;

Відвідували

• письменники М. Бажан, Оноре де Бальзак, Я. Івашкевич, Л. Костенко, М. Костомаров, Р. Лубківський, Д. Павличко, Олена Пчілка, Леся Українка, П. Тичина,
• релігійний діяч Ф. Прокопович та ін.

Примітки

1. Розпорядження Президента України від 26 травня 2020 року № 360/2020-рп «Про призначення В.Ясіновського головою Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області»
2. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2016.
3. У МЗС підтвердили факт зараження іноземців COVID-19 після візиту в Україну. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
4. Почаївська лавра і коронавірус: заражені паломники та реакція УПЦ (МП) [Архівовано 1 квітня 2020 у Wayback Machine.], Радіо Свобода, 26 березня 2020
5. З'їздили в Почаїв: молдовські паломники «імпортували» коронавірус з України [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.], БіБіСі, 23 березня 2020
6. У ще одній лікарні на Тернопільщині зафіксовано спалах коронавірусу серед медиків [Архівовано 11 квітня 2020 у Wayback Machine.], 0352.ua, 4 квітня 2020
7. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Тернопільська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 28 червня 2021.
8. Кременецький вісник [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Vkursi Pro.
9. Сеніна, Т. Кременецький вісник // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 241—242. — ISBN 966-528-199-2.
10. Енциклопедія сучасної України^{[недоступне посилання]}.

Література

• І. Дем'янова, П. Мельничук, Г. Чернихівський. Кременецький район // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2. — С. 228-230.