Loading AI tools
великий князь З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Великий князь Романов Костянтин Миколайович (рос. Романов Константин Николаевич; 9 вересня (21 вересня) 1827, Санкт-Петербург — 13 січня (25 січня) 1892, Павловськ) — генерал-адмірал, п'ята дитина і другий син російського імператора Миколи I і Олександри Федорівни. Молодший брат імператора Олександра II. Голова угруповання ліберальних бюрократів («костянтинівців»).[7]
| Костянтин Миколайович рос. Константин Николаевич Романов | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1 січня 1865 — 13 липня 1881 | ||
| Попередник: | Гагарін Павло Павлович | |
| Наступник: | Михайло Миколайович | |
| ||
| 27 травня 1862 — 19 жовтня 1863 | ||
| Попередник: | Лідерс Олександр Миколайович | |
| Наступник: | Берг Федір Федорович | |
| Народження: |
9 (21) вересня 1827 Зимовий палац, Санкт-Петербург, Російська імперія | |
| Смерть: |
13 (25) січня 1892 (64 роки) Павловськ, Павловськ, Російська імперія | |
| Причина смерті: | пневмонія | |
| Поховання: | Grand Ducal Burial Vaultd і Петропавлівський собор | |
| Країна: | Російська імперія | |
| Релігія: | православ'я | |
| Рід: | Гольштейн-Готторп-Романови | |
| Батько: | Микола I | |
| Мати: | Олександра Федорівна | |
| Шлюб: | Александра Саксен-Альтенбурзька[1][2][…] | |
| Діти: | Ольга Костянтинівна[3][4][5], Grand Duke Nicholas Constantinovich of Russiad[6], Grand Duchess Vera Konstantinovna of Russiad, Grand Duke Konstantin Konstantinovich of Russiad, Grand Duke Vyacheslav Constantinovich of Russiad і Дмитро Костянтинович (Романов)[6] | |
| Військова служба | ||
| Роки служби: | 1827—1892 | |
| Приналежність: |  Російська імперія | |
| Рід військ: |  Російський імператорський флот | |
| Звання: | генерал-адмірал | |
| Битви: | Кримська війна
Січневе повстання (1863) та ін. | |
| Автограф: |  | |
| Нагороди: | ||
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Костянтин Миколайович народився 9 вересня (21 вересня) 1827 року в Санкт-Петербурзі. Після народження Костянтина його батько вирішив, що той повинен зробити кар'єру військового моряка і з п'яти років довірив його виховання адміралу Федору Петровичу Літке.[8] Великий вплив на нього справив також вихователь його брата Олександра — поет Василь Андрійович Жуковський.
У 1835 році супроводжував своїх батьків у поїздці до Німеччини. У 1843 і 1844 роках Костянтин Миколайович разом зі своїми братами Миколою і Михайлом проходив практику на люгері «Оранієнбаум», виходячи у Фінську затоку.[9] У 1844 році призначений командиром брига «Улісс». У 1846 році проведений в капітани першого рангу і призначений командиром фрегата «Паллада». 30 серпня 1848 зарахований до Свиту Його Величності.
30 серпня (11 вересня) 1848 року в Петербурзі одружився зі своєю троюрідною сестроюі[10] Олександрою Фридерике Генрієттою Пауліною Маріанною Елізабетою, п'ятою дочкою герцога Саксен-Альтенбурзького Йосипа (в православ'ї Олександра Йосипівна). У день весілля був проведений в контр-адмірали, призначений шефом Морського кадетського корпусу; шефом же лейб-гвардії Фінляндського полку був з 1831 року.
У 1849 році брав участь в Угорському поході, за який отримав орден Святого Георгія 4-го ступеня. У тому ж році призначений бути присутнім в Державному і Адміралтейств-радах. У 1850 році очолив Комітет для перегляду і доповнення загального зводу морських статутів і став членом Державної ради і Ради військово-навчальних закладів. У цей період велику роль зіграло його знайомство з статс-секретарем А. В. Головніним, призначеним складатися при великому князі. Залучив до роботи з перегляду статутів кращих людей флоту, сам особисто розглядав всі зауваження, що надходили.
21 січня 1853 вступив в управління морським міністерством. Проведений у віце-адмірали. Під час Кримської війни Костянтин Миколайович брав участь у захисті Кронштадта від нападу англо-французького флоту, залучив талановитого організатора, інженера і підприємця М. І. Путілова для будівництва гвинтових канонерських човнів. Згідно з легендою, великий князь викликав його і сказав:
 |
Чи можеш ти, Путілов, зробити неможливе? Побудувати до кінця навігації флотилію гвинтових канонерок для оборони Кронштадта? Грошей в казні немає-ось тобі мої особисті двісті тисяч. |  |
З 1855 року — адмірал, керуючий флотом і морським відомством на правах міністра. З 1860 року-головував в Адміралтейств-раді. Перший період його управління був ознаменований низкою важливих реформ: скорочено особовий склад берегових команд, спрощено діловодство, заведені емеритальні каси і пенсії відставникам. Як перехідний щабель між морським корпусом і офіцерством встановлено було звання гардемарина. Були засновані академічний курс і спеціальні мінні та артилерійські класи. Був скорочений термін військової служби з 25 до 10 років, повністю скасовані тілесні покарання, введена нова офіцерська форма, збільшено утримання самих офіцерів. При проведенні реформ розглянуті питання відкрито обговорювалися на сторінках журналу «Морський збірник», там же друкувалися звіти різних департаментів морського міністерства.
Дотримувався ліберальних цінностей, в 1857 році був обраний головою комітету зі звільнення селян, який розробив маніфест про звільнення селян від кріпосної залежності. Велику роль зіграв також в інших великих реформах свого брата Олександра II — судовій реформі і знищенні тілесних покарань в армії.
У 1862 році, після повалення в Греції в результаті повстання правлячого короля Оттона I (з роду Віттельсбахів), греки провели в кінці року плебісцит за вибором нового монарха. Бюлетенів з кандидатами не було, тому будь-який підданий Греції міг запропонувати свою кандидатуру або вид правління в країні. Результати були оприлюднені в лютому 1863 року. Серед тих, кого вписали греки, був і Костянтин Миколайович, який посів шосте місце з менш ніж 0,5 відсотками голосів. Правда, слід визнати, що представники російського, британського і французького царюючих будинків, згідно Лондонській конференції 1832 року, не могли займати грецький трон.[11]
Намісник Царства Польського з червня 1862 року до жовтня 1863 року. Його намісництво припало на переддень польського повстання. Разом зі своїм заступником Олександром Велепольським намагався вести примирливу політику, провести ліберальні реформи. Незабаром після приїзду Костянтина Миколайовича до Варшави на нього було скоєно замах. Кравець-підмайстер Людовик Ярошинський вистрілив в нього в упор з пістолета ввечері 21 червня (4 липня) 1862 року, коли він виходив з театру, проте він був тільки легко поранений.
Польська війна підірвала вплив Костянтина Миколайовича на імператора, викликавши масу питань щодо мудрості його примирення щодо сепаратистів. Постріл Каракозова в царя (квітень 1866 року) спричинив відставку його протеже в уряді. У 1865 році він був призначений головою Державної ради і займав цей пост до вбивства вінценосного брата в 1881 році. Саме з ініціативи Костянтина Миколайовича була продана американська частина Російської імперії. Реальний його вплив на внутрішні справи після 1868 року був незначним.[12]
Костянтин Миколайович соромився своєї короткозорості і мав славу людини грубою в спілкуванні.[13] Якось отримавши від нього в подарунок окуляри, поет Ф. І. Тютчев помилково прийняв це за натяк на те, що він не помітив Костянтина Миколайовича на балу, і звернувся до великого князя з уїдливим[13] віршем «Є багато дрібних, безіменних сузір'їв в горній височині…»
Костянтин Миколайович перебував у шлюбі зі своєю троюрідною сестрою Александрою Саксен-Альтенбурзькою (у православ'ї — великою княгинею Олександрою Йосипівною).[14] Діти:
Через збільшення чисельного складу імператорської сім'ї Олександр III ухвалив рішення обмежити коло великих князів онуками правлячого імператора. Таким чином, онуки самого Костянтина Миколайовича, перші з яких з'явилися за кілька років до його смерті, ставали князями імператорської крові, що, зрозуміло, ущемляло їх династичні та майнові права. Це не поліпшило відносин Костянтина Миколайовича з імператором.
Гілка нащадків великого князя Костянтина Миколайовича в XX столітті отримала напівофіційну назву «Костянтиновичі». Син Дмитро був розстріляний, троє онуків (Іван, Костянтин, ігор Костянтиновичі) були вбиті більшовиками; Микола Костянтинович помер незабаром після революції від пневмонії. Чоловіча лінія гілки» «Костянтиновичів» припинилася в 1973 році, а жіноча — в 2007 році.
Після декількох років пристрасної любові до своєї красуні дружині, яка народила йому шістьох дітей, настало охолодження. Предметом його обожнювання стала танцівниця Санкт-Петербурзького Великого театру Анна Василівна Кузнєцова (1844-1922)[15], побічна дочка великого трагіка Василя Андрійовича Каратигіна. Про все Костянтин Миколайович сам чесно розповів своїй дружині і закликав «дотримуватися пристойності». Від цього зв'язку народилися діти:[16]
Про другу сім'ю великого князя знали багато. Імператор Олександр III ставився до поведінки дядька різко негативно, у нього перед очима був приклад матері імператриці Марії Олександрівни, яка мучилася через зв'язок чоловіка імператора Олександра II і княжни Долгорукової. Саме це, а не тільки лібералізм, стало причиною нерозположення Олександра III до дядька. Проте всім позашлюбним дітям в 1883 році імператор подарував по батькові «Костянтиновичі», прізвище «Князєви» і особисте дворянство, а в 1892 році — потомствене (фактично до цього моменту всі сини Костянтина і Кузнєцової померли в дитинстві, тому дворянський рід Князєвих був представлений тільки двома дочками, і прізвище далі не передавалася).
Ордени:
Медалі:
Іноземні:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
