Кордишівка (Вінницький район)

Ко́рдишівка — село в Україні, у Вороновицькій селищній громаді Вінницького району Вінницької області, за 3 км від станції «Вороновиці».

село Кордишівка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Тер. громада	Вороновицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA05020050090033487
Основні дані
Засноване	1600
Населення	363
Площа	1,08 км²
Густота населення	336,11 осіб/км²
Поштовий індекс	23257
Телефонний код	+380 432
Географічні дані
Географічні координати	49°5′30″ пн. ш. 28°45′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	295 м
Найближча залізнична станція	Вороновиці
Відстань до залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Побережне, вул. Шевченка, 1
Карта
Кордишівка
Кордишівка
Мапа
Кордишівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кордишівка.

Історія

Після Січневого повстання 1863 року село було конфісковане у власника-поляка, поміщика Кароля Сєдроцького (Karol Siedrocki) ніби-то за участь у повстанні і взято у державну власність.^[1] Насправжді ж привідом для засудження став аркуш паперу з символікою повстанців.^[2] Сєдроцького було заслано до Сибіру, до Красноярська, потім до Вятки^[3].

Після цього на деякий час орендарем села став Ф.М. Чернявський, помісний дворянин Катеринославської губернії, мировий суддя, батько майбутньої революціонерки Г.Ф. Чернявської-Бохановської. У своїх спогадах вона так згадує село:^[4]

Кордишівка була дійсний перл і до цих пір малюється в моїй уяві як рай земний. Прекрасний комфортабельний будинок, що виходить головним фасадом і одною із сторін на обширний двір з величезним круглим "газоном" посеред, в центрі якого красувалася клумба красивих кольорів, а по всьому колу були симетрично розсаджені піони і помаранчеві corona imperialis; двома іншими сторонами будинок виходив в сад, частково фруктовий, частково парк, що переходив потім в гай, — ліс, як ми її звали.

Також Г.ф. Чернявська згадує, що, за переказами, у селі переховувалися учасники Січневого повстання. За описом, у будинку поміщика були прекрасні склепінчасті погреби з нишами для вина та фруктів.

Ф.М. Чернявський був орендарем села до осені 1868 року.

У кінці ХІХ ст. село мало 70 будинків, 348 мешканців, належало частково Долінським, частково Старицьким^[5].

Під час другого Голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 50 осіб^[6].

Особистості

• Грицюк Іван Григорович — ректор Київського технологічного інституту харчової промисловості.
• Стаднюк Іван Фотійович (1920—1994) — радянський прозаїк, сценарист, драматург і військовий журналіст, автор сценаріїв радянських фільмів «Максим Перепелиця», «Війна» та ін.

Примітки

1. Iwaszkiewicz J (1929). Wykaz dóbr ziemskich skonfiskowanych przez rządy zaborcze w latach 1773 – 1867 (пол) . Warzsawa: RNOZ. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 19 січня 2022.
2. Lasocki W., (1934). Wspomnienia z mojego życia, (сайт Genealogia Polaków) (пол) . Kraków. с. т.ІІ. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
3. Giller Agaton,. Spis Polaków będących w Usolu w ciężkich robotach od 17 kwietnia 1866 do września 1868 roku (пол) . Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
4. Dei︠a︡teli SSSR i revoli︠u︡t︠s︡ionnogo dvizhenii︠a︡ Rossii : ėnt︠s︡iklopedicheskiĭ slovarʹ Granat (рос) (вид. Reprintnoe izd). Moskva: Sov. ėnt︠s︡iklopedii︠a︡. 1989. с. 303. ISBN 5-85270-028-2. OCLC 21336788.
5. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom IV - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (пол) . с. 400. Архів оригіналу за 19 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
6. Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4

Література

• Степа́нівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.191

Посилання

• Розклад руху приміських поїздів по ст. Вороновиця [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]