Княжики (Уманський район)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Княжики́ — село в Україні, в Монастирищенській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване за 29 км на північний схід від міста Монастирище. Населення становить 660 осіб (станом на 2001 р.).
село Княжики | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Уманський район |
Тер. громада | Монастирищенська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA71060170140018263 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | XVIII століття[1] |
Населення | 660 |
Поштовий індекс | 19122 |
Телефонний код | +380 4746 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°3′53″ пн. ш. 29°59′12″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
227 м[2] |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Княжики, вул. Центральна, 6 |
Карта | |
Мапа | |
|
За легендою, назва села походить з далекої княжої доби. Коли повноводний Гірський Тікич протікаючи поміж неоглядних дубових лісів та утворюючи величезне озеро (в районі сіл Острожани-Зюбриха), куди сходилися на водопій звірі, зокрема лісові бики-зубри, а київські (чи можливо інші князі) приїжджали сюди на полювання. Дітей (княжат) роже разом з скоморохами-блазнями, що розважали їх після полювання, залишали в населеному пункті, що нині зветься Княжиками.
Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» пише:
Княжики, село в 7-ми верстах от Зубрихи, при ручье Свинарке, впадающем в Тикич. Жителей обоего пола 646, да в деревне Владиславчике, отделяемой небольшою возвышенностью 320; земли в обеих этих селениях 2365 десятин. Недавно Княжики с Владиславкой принадлежали к Цыбулевскому имению, а ныне зятю Ипполита Рогозинского, Валериану Щенстовичу Росцишевскому (латин испов., род 1818 года). К Княжикам и к Бладиславке с юго-запада примыкает значительный дубовый лес. Церковь Покровская, деревянная, 6-го класса; земли имеет с лесом 43 десятин построена 1753 года.
В 20-х роках ХХ століття в Княжиках налічувалося 200 дворів, в яких проживало до 1200 жителів. В 1923 році комнезамівці організували колектив спільного обробітку землі «Вперед», в 1929 році їх стало 2, які, по суті, вже стали колгоспами — «Переможець» і «Шлях колгоспника». Розкуркулено 5 родин. Під час Голодомору 1932-1933 років померло 200 мешканців, або кожний 5-ий. Встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору на сільському кладовищі у 2003 році.
У роки німецько-радянської війни 127 жителів села билися з німецькими загарбниками, з них 80 — полягли в боях, 43 — за мужність і героїзм нагороджені орденами й медалями. 1953 року відкрито на братській могилі пам'ятник воїнам-визволителям, які загинули в боротьбі з гітлерівцями.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.