Loading AI tools
місто в Київській області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кагарли́к — місто в Україні, адміністративний центр Кагарлицької міської громади Обухівського району Київської області, до 2020 року колишній адміністративний центр ліквідованого Кагарлицького району. Кагарлицька міська громада — одна з найбільших на Київщині і в Україні територіальних громад, що об'єднала довкола себе 35 сільських населених пунктів, які утворюють 19 старостинських округів. Населення складає 13 544 осіб (станом на 01.01.2020).
| Кагарлик | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Київська область | ||||||||
| Район | Обухівський район | ||||||||
| Тер. громада | Кагарлицька міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA32120050010091788 | ||||||||
| Засноване | 1142 (882 роки) | ||||||||
| Перша згадка | 1142, як Городець | ||||||||
| Статус міста | з 3 серпня 1971 року | ||||||||
| Населення | ▼ 13 133 осіб (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 21 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 09200—09205 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4573 | ||||||||
| Координати | 49°51′8″ пн. ш. 30°48′33″ сх. д. | ||||||||
| Водойма | р. Росава | ||||||||
| Назва мешканців | кагарлича́нин, кагарлича́нка, кагарлича́ни | ||||||||
| День міста | друга неділя вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Кагарлик | ||||||||
| До станції | 6 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 68 км | ||||||||
| - автошляхами | 78 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 68 км | ||||||||
| - автошляхами | 78 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 09200, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1 | ||||||||
| Міський голова | Панюта Олександр Олексійович | ||||||||
|
| |||||||||
Місто розташоване на півдні Київщини, на правобережжі річки Дніпро, над річкою Мокрим Кагарликом, між Дніпром, Стугною й Россю. Площа — 2130,7 га. На території міста розташований Кагарлицький парк, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Галузі промислової спеціалізації міста — харчова та переробна промисловість, зорієнтована на обслуговування сільськогосподарських виробників району.
Найімовірніше місто заснували берендеї — тюркське плем'я огузів, які були в союзі з Руссю та заселяли басейн річки Рось для охорони кордону. Існує дві тюркські теорії походження назви міста:
Про давнє перебування людей на території Кагарлика свідчать численні археологічні пам'ятки на його околицях: кургани епохи бронзи та кургани з похованнями сарматського часу. До нинішніх днів збереглися і рештки Торчеського городища, що було центром осілих торків та берендеїв, які йшли за князями Київської Русі боротися з половцями. Згадки про нього з'являються ще в період Княжої доби (XI століття).
Засноване 1142 року як поселення, вперше згадується під назвою Городець, адже у сучасній центральній частині міста була зведена обнесена частоколом фортеця із вартовою вежею посередині. Південніше від Городця (нині — південна частина міста) оселилися тюркські люди, стійбище яких мало назву Хандиби. Згодом згадується під іншою назвою — Ерлик.
Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Кагарлика були зруйновані. Лише у другій половині XIV століття тут почали знову оселятися люди за допомогою осадницької політики Великого князівства Литовського.
Перша писемна згадка про власне Кагарлик належить до 1590 року, коли король Сигізмунд III Ваза віддав тамтешні землі волинському воєводі князеві Янушу Острозькому[2].
На початку XVII століття Кагарлик — центр староства. У 1644 році зведено фортецю, де розміщався гарнізон. Під час національної революції 1648—1676 Кагарлик входив до складу Канівського полку, тоді ж замок було знищено козаками. Після 1674 року — у складі Речі Посполитої.
Як містечко Кагарлик згадується у письмових документах під 1765 роком, а за три роки під час Коліївщини (1768) загін повстанців на чолі з отаманом Я. Довгошиєнком (Сачком) у Кагарлику вів бої з урядовими військами та озброєною шляхтою[3].
До 1793 року містечко належало графу Яну Яцеку Амору Тарновському. Після другого поділу Польщі (1793) Кагарлик відійшов до складу Російської імперії.
У 1796 року Кагарлик увійшов до складу Київської губернії.[4]
Російський імператор Павло І подарував його й навколишні села (земельна ділянка загальною площею 23 160 десятин) Дмитру Трощинському, який побудував у Кагарлику Святотроїцьку церкву, а навпроти неї — власну садибу, флігелі та господарські будинки. Парк біля маєтку мав переважно ландшафтне планування.
У середині XIX століття в Кагарлику побудовані рафінадний, винокурний, пивоварний заводи, суконна фабрика. В місті відбувалися масові ярмарки.
У цей час нащадки Дмитра Трощинського збанкрутували і продали садибу земельному банку. У 1875 році садибу Трощинських придбав Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор Михайло Чертков. У 1881 році він пішов у відставку і оселився в Кагарлику, де прожив майже 20 років, збудувавши Ольгинську церкву, школу ім. О. Черткової, лікарню, завершивши будівництво цукрового заводу. Михайло Чертков також запросив у маєток видатного садівника Бернгарда, задля здійснення докорінної реконструкції парку. На пагорбі Кагарлицького парку встановлена ротонда, алеї викладені з цегли, прокладено водогін для поливу, висаджені дерева й чагарники, які були завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей були зведені альтанки та понад 20 мармурових скульптур, у тому числі 17, що зображували персонажів давньогрецької міфології.
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков Святої Параскеви, Пресвятої Трійці, Святої Ольги м-ка Кагарлик (приписні сл. Занудівка (1810), Янівка) XVIII століття — Білоцерківського округу Київського нам., з 1797 року — Київського повіту Київської губернії; у XIX столітті — Кагарлицької волості Київського повіту Київської губернії зберігаються в ЦДІАК України[5].
У місті зведена церква Пресвятої Трійці[6].
З 1917 року у складі УНР. Перша спроба встановити більшовицьку владу в Кагарлику відбулася у 1918 році[3], проте за декілька днів тут була встановлена українська владу. Стабільний радянський режим встановлено лише у 1921 році.
З 7 березня 1923 року Кагарлик набув статусу адміністративного центру Кагарлицького району.
.PNG)
З 1932 року містечко перебувало у складі Київської області.
Місто зазнало сталінського геноциду (1932—1933), на той час на Кагарличчині загинуло від голодомору близько 4000 осіб[3].
У серпні 1941 року Кагарлик тимчасово було окупуване німецько-нацистськими військами. Кагарличани брали участь на фронтах переважно у складі Червоної армії. У Кагарлику було встановлено тимчасову цивільну німецьку адміністрацію, а місто було включено до складу Райхскомісаріату Україна. Нацисти допомогли відкрити православну церкву, поновити богослужіння. Спроби вести підривну роботу присікалися. 8 січня 1944 року місто звільнено радянськими військами.
У повоєнний час у Кагарлику провадилося будівництво об'єктів соціальної інфраструктури.
25 серпня 1971 року Кагарлик набув статусу міста районного значення.
Кагарлик більшістю голосів проголосував за відновлення державної незалежності України на референдумі 1 грудня 1991 року. У першу річницю незалежності України 24 серпня 1992 року центральну вулицю Кагарлика було перейменовано на вулицю Незалежності (колишня — 50-річчя Жовтня).
Мешканці міста брали активну участь у Революції Гідності, а 22 лютого 2014 року повалено пам'ятник Леніну та Панасу Любченку[7].
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[8]:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 96,17% |
| росіяни | 3,01% |
| білоруси | 0.25% |
| інші/не вказали | 0,57% |
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 13 304 | 96,61% |
| Російська | 417 | 3,02% |
| Білоруська | 9 | 0,07% |
| Румунська | 6 | 0,04% |
| Болгарська | 5 | 0,04% |
| Вірменська | 1 | 0,01% |
| Угорська | 1 | 0,01% |
| Інші/Не вказали | 59 | 0,20% |
| Разом | 13 802 | 100% |
Станом на середину 2000-х років на території Кагарлика працювали та здійснювали господарську діяльність такі підприємства, як:[10]:
Кагарлик у транспортному відношенні є розвинутим осередком з відповідною інфраструктурою. Місто розташоване на перетині двох важливих автошляхів: національного значення Н01 (Київ — Знам'янка) та Н02 (Кременець — Софіївка). Через місто пролягає електрифікована залізнична лінія Київ — Миронівка, станція Кагарлик.
У місті Кагарлик немає об'їзної дороги, тому весь потік автомобільного транспорту змушений прямувати через центр міста.
Об'єкти транспортної інфраструктури міста — автостанція (вул. Незалежності, 15) та залізнична станція (вул. Залізничників, 5). Найуживанішим та найлегшим способом дістатися з Кагарлика до столиці України міста Києва та у зворотному напрямку міжміськими автобусами.
Громадський транспорт Кагарлика представлений маршрутними таксі — найпопулярніший маршрут сполучає авто- та залізничну станції. Також популярна послуга «Таксі», яка здійснюється приватними підприємцями.
У Кагарлику у 2000-х роках введена в експлуатацію цифрова станція, дефіцит телефонних номерів відсутній. У місті діють відділення «Укртелекому» та «Укрпошти», забезпечений доступ чотирьох національних операторів мобільного зв'язку. Працює оптоволоконна локальна інтернет-мережа ІСП «Бінет-телеком».
Діють філії банків: «Райффайзенбанк Аваль», «Правекс-банк», «Укрінбанк», «Креді Агріколь Банк», «Приватбанк» та відділення Ощадбанку.
Готелі Кагарлика — «Вікторія» (вул. Столична, 74) та готельний комплекс «АА» (вул. Незалежності, 18).
Головним медичним закладом Кагарлика є центральна міська лікарня. Також функціонують інші медичні заклади та мережі аптек.
Освітня сфера Кагарлика:
Осередками культури Кагарлика та громади є:
У місті здійснюються низка культурних заходів:
У Кагарлику встановлено ряд пам'ятників — меморіал воїнів німецько-радянської війни, погруддя поета Тараса Шевченка, пам'ятний знак (танк) на честь захисників Батьківщини у Другій світовій війні.
В центрі міста колись існували пам'ятники Леніну та одному із організаторів голодомору-геноциду в Україні 1932—1933 років Панасу Любченку, які були демонтовані 22 лютого 2014 року.
Кагарлик.City [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, засноване влітку 2019 року командою онлайн-ресурсу kagavisti.com та мережою міських сайтів «The City»[12].
У місті розташовані редакції газет: «Вісник Кагарличчини», «Рідне місто», ТБ-студія «Кагарлик».
Для занять спортом в Кагарлику існує міський стадіон.
Найулюбленішим місцем прогулянок і відпочинку місцян та гостей Кагарлика є ландшафтний парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Наразі парк відроджується силами міської громади.
У 1851 році в містечку побував український письменник Микола Гоголь.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
