Софіївка (Золотоніський район)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Софі́ївка — село в Україні, в Золотоніському районі Черкаської області, входить до складу Піщанської сільської громади. Розташоване за 30 км на північний захід від районного центру — міста Золотоноша на трасі Київ—Дніпро. Населення — 643 чоловік, 234 садиби (на 2007 рік).
| село Софіївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Тер. громада | Піщанська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040170060018992 |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Населення | 643 (на 2007 рік) |
| Поштовий індекс | 19721 |
| Телефонний код | +380 4737 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°48′59″ пн. ш. 31°46′48″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
102 м |
| Відстань до обласного центру |
46,3 (фізична) км[1] |
| Відстань до районного центру |
30 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98а |
| Сільський голова | Семенюта Руслан Святославович |
| Карта | |
  Софіївка | |
 Софіївка | |
| Мапа | |
 | |
Наприкінці XVIII століття шляхом на Катеринослав проїжджала Катерина II, за її бажанням за 2 км на північ від сучасної Софіївки було збудовано шинок, котрий слугував полустанком. За 5 км на захід від Софіївки був розташований хутір Ломане. Землевласники довели його до розорення. Більшість людей переселилися в село Решітки, а окремі сім'ї оселилися в районі сучасної Софіївки. Хутір називався Іваненків. Селяни-кріпаки займалися землеробством і кустарним промислом на користь своїх поміщиків. Першими власниками землі, хутора й селян були пан Іваненко та його красуня-дружина Софія, від їх імен і пішли назви: спочатку — Іваненків хутір, а потім — Софіївка.
Селище було приписане до церкви Петропавлівської у Жорнокльо́вах[2][3][4]
Селище є на мапі 1869 року.[5]
У 1885 році село налічувало 80 дворів, у тому числі один козацький, 78 селянських та один міщанський[6].
Перед Першою світовою війною село налічувало 109 господарств, 649 мешканців. Було 5 вітряків, 3 кузні та майстерні. Перед Жовтневим переворотом 1917 року у селі нараховувалося понад 120 дворів. А в 1922 році кількість господарств збільшилася до 199 з 973 мешканцями. На 1926 рік населення Софіївки зросло до 1180 осіб. Але під час Голодомору 1933 року померло від голоду 827 софіївчан.
Землі сучасного села входять до сусідньої потужної агрофірми «Маяк», у якій і працює певна кількість жителів. Але більшість софіївчан, завдяки зручному розташуванню на трасі, зайняті в торговельній галузі. Село має понад 30 торговельних об'єктів: ресторанів, кафе, таверн, барів, магазинів тощо. Працює три автозаправочні станції. У центрі села розташовано підприємство «Софіївське».
Працюють загальноосвітня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 632 | 96.63% |
| російська | 22 | 3.37% |
| Усього | 654 | 100% |
В селі народився Лисенко Микола Омелянович (* 1910 — † 18 січня 1943) — Герой Радянського Союзу[8];
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
