Ернст Боріс Чейн

Ернст Боріс Чейн (англ. Ernst Boris Chain — Ернст Боріс Чейн, нім. Ernst Boris Chain — Ернст Боріс Хайн, 19 червня, 1906, Берлін — 12 серпня, 1979, Малрені, Мейо) — британський біохімік німецького походження, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1945 року (спільно з Александром Флемінгом і Говардом Флорі) «за відкриття пеніциліну і його цілющого впливу при різних інфекційних хворобах».

Ернст Боріс Чейн
Ernst Boris Chain
видатний біохімік, лауреат Нобелівської премії по фізіології і медицині (1945) видатний біохімік, лауреат Нобелівської премії по фізіології і медицині (1945)
Народився	19 червня 1906(1906-06-19) Берлін, Німеччина
Помер	12 серпня 1979(1979-08-12) (73 роки) Малрені, Мейо, Ірландія
Країна	Велика Британія
Діяльність	біохімік, викладач університету, хімік
Alma mater	Університет Фрідріха-Вільгельма
Галузь	біохімія
Заклад	Кембриджський університет Оксфордський університет
Науковий ступінь	доктор філософії (1930) і Q17325596? (1945)
Членство	Лондонське королівське товариство Академія наук СРСР Французька академія наук Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Національна академія наук Італіїd Паризька медична академія
Відомий завдяки:	відкриття пеніциліну
У шлюбі з	Anne Beloff-Chaind
Нагороди	Нобелівська премія з фізіології або медицини (1945)
Ернст Боріс Чейн у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Берліні в єврейській сім'ї промисловця і хіміка, недавнього іммігранта з Могильова Михайла Хаїна (пом. 1919) і Маргарити Ейснер Хаїн, рідної сестри одного з керівників Баварської республіки Курта Ейснера.^[1] Навчався в Luisengymnasium і ще в гімназичні роки під враженням від відвідин батьківській лабораторії і фабрики зацікавився хімією. У 1930 році закінчив Університет Фрідріха-Вільгельма і наступні три роки займався дослідженнями в області ензимології в клініці Шаріте. З приходом до влади нацистів і зростанням антисемітських настроїв, у 1933 Чейн перебрався у Велику Британію, де до 1935 року працював в Кембриджі, у лабораторії Нобелівського лауреата Фредеріка Хопкінса з вивчення фосфоліпідів. У 1935 році Чейна запросили в Оксфордський університет і в наступному році він отримав позицію лектора в університетській школі патології.

У 1948 році СРСР використав Чейна для обходу обмежень на постачання обладнання для промислового виробництва пеніциліну, що було накладено на СРСР через розробку біологічної зброї: 100-сторінковий звіт Чейна детально описував технологію промислового виробництва пеніциліну, і лише після його отримання СРСР зміг налагодити промислове виробництво^[2].

З 1954 року був членом Ради директорів Інституту Вейцмана в Ізраїлі. Вийшовши на пенсію, оселився в Ірландії.

Сім'я

Дружина (з 1948 року) — біохімік Енн Бєлов (Anne Beloff-Chain), сестра відомого британського історика барона Макса Бєлова^[en] (1913—1999) і журналістки Нори Бєлов (Nora Beloff, 1919—1997), співавтор ряду наукових робіт чоловіка. Сини — імунолог, професор Міського коледжу Лондона Бенджамін Чейн (Benjamin M. Chain) і президент ради директорів біотехнологічних і фармацевтичних компаній Mindset BioPharmaceuticals, Intellect Neurosciences та інших у США та Ізраїлі, біохімік Даніел Чейн (Daniel G. Chain).

Примітки

1. Ернст Боріс Чейн — Факти [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
2. Mauro Capotti. Cold Drugs. Circulation, Production and Intelligence of Antibiotics in Post-WWII Era. Medicina nei Secoli Arte e Scienza, 26/2 (2014) 401-422

Посилання

• Біографія Чейна
• Біографія Ернста Чейна на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 26 вересня 2010 у Wayback Machine.] (англ.).
• Нобелівська лекція Ернста Чейна [Архівовано 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.).