Loading AI tools
італійський письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Еміліо Карло Джузеппе Марія Сальгарі (італ. Emilio Carlo Giuseppe Maria Salgàri; 21 серпня 1862, Верона, Австрійська імперія — 25 квітня 1911, Турин, Королівство Італія) — італійський письменник, автор історичних і пригодницьких романів.
Еміліо Сальгарі | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Emilio Carlo Giuseppe Maria Salgàri | ||||
Ім'я при народженні | Еміліо Карло Джузеппе Марія Сальгарі | |||
Псевдонім | Guido Altieri[1], Guido Landucci[1], Enrico Bertolini, A. Permini, S. Romero, Ammiragliador[1] і Emilius[1] | |||
Народився | 21 серпня 1862 Верона | |||
Помер | 25 квітня 1911 (48 років) Турин ·колота рана | |||
Поховання | Monumental Cemetery of Veronad | |||
Країна | Ломбардо-Венеційське королівство Королівство Італія | |||
Діяльність | Письменник | |||
Сфера роботи | пригодницький роман[2] | |||
Alma mater | Q107986776?[1] | |||
Мова творів | італійська | |||
Роки активності | 1883[1] — 1911[1] | |||
Жанр | роман | |||
Magnum opus | серія «Сандокан» | |||
| ||||
Еміліо Сальгарі у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (вересень 2021) |
У молодості Сальгарі зачитувався Майн Рідом, Купером і Емаром. Саме тоді він вирішив, що буде письменником. Надто сильно його вабили пригоди, про які він так багато читав. Тож, невдовзі Сальгарі вступає до морської школи у Вероні, сподіваючись одного прекрасного дня стати капітаном. Зовсім скоро від бажаної мрії довелось відмовитись — навчання в академії виявилася Сальгарі не по зубах.
Дебют письменника в літературі почався 1883 року з міланського журналу "La Valigia", у якому вийшов його перший твір. Незабаром після цього письменник-початківець став редактором веронського тижневика «La Nuova Arena». Саме на його сторінках була опублікована розповідь «Папуаси», яка і принесла славу письменникові. Після вдалої спроби щорічно публікувалось не менше п'яти творів письменника, які складали цілі пригодницькі серії. Книги письменника стали широко відомі на батьківщині, його порівнюють із Жюлем Верном, Еженом Сю, Олександром Дюма. Сальгарі був настільки популярний, що його твори були відомі членам королівської родини. 1897 року Еміліо Сальгарі король Умберто посвятив у лицарі за працю, заслуги і талант.
З ім'ям Сальгарі пов'язують багато легенд. Не останню роль у цьому зіграв він сам, не докладаючи ніяких зусиль, щоб покласти їм кінець, скоріше, навпаки. Так, свого часу ходили чутки, що у своїх книгах Сальгарі описує власні пригоди і подорожі на Цейлон, у Судан, Африку, Індію, в Небраску і на обидва полюси Землі.
Однак, незважаючи на те, що Сальгарі належать багато надуспішних творів, серед яких — «Чорний корсар», «Таємниці чорних джунглів», «Владика морів», «В нетрях Борнео», «Капітан Темпеста», «Смертельні вороги», «Королева Карибів» і багато інших, — письменник постійно відчував грошові труднощі. Він ніколи не був міцний у фінансових питаннях, і його видавці всіляко цим користувалися. У результаті доведений до відчаю непроглядними злиднями і сімейними негараздами Еміліо Сальгарі в квітні 1911 покінчив із собою, за прикладом японських самураїв бритвою розпоровши собі живіт і горло.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.