Діжка

Ді́жка^[1] (зменшувальна форма від «діжа») — циліндрична посудина, зазвичай дерев'яна, виконана в бондарській техніці (з окремих клепок і стягнена дерев'яним або металевим обручем).

Японська діжка з рисом

Іноді «діжкою» помилково називають інший бондарний виріб — бочку^[2], але на відміну від бочки, діжка не має опуклих боків. Іноді діжки називали полібічками, полібочками^[3].

Окрім того, «діжкою» могли називати діжу — ємність, призначену для тіста^[1].

Опис

Діжка має циліндричну або звужену доверху форму, часто з кришкою^[4]. На відміну від бочки — діжка може знаходитися тільки в стоячому положенні, а закриті бочки, можна покласти і переміщати в лежачому положенні.

Робота над діжкою

Діжки, як і бочки, виготовляють бондарі з окремих, припасованих одна до однієї клепок, стягнутих металевими обручами.

Згідно зі «Словарем української мови» Б. Д. Грінченка, діжка з непарним числом клепок називалася «діж» («діжун»), з парним — «діжа». У Слов'яносербському повіті записано таке: «Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: „діж“, на другу: „діжа“, на третю знову: „діж“ і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: „діжа“, то купують, бо хліб добрий буде, а як „діж“, то не купують»^[5][6].

Класифікація діжок

Масничка

Бондар з діжкою, Сорочинський ярмарок, 2008

Див. також: Види бондарних виробів

• Бо́дня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривають віком з висячим замком. Зазвичай має вушка. На Поліссі посудина була призначена для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо, в інших районах України — для зберігання харчів (передусім сала)^[7]. Від назви цього виробу походить і назва професії бондаря (через проміжну форму «боднарь»)^[8].
• Водя́нка (вóдник) — діжка на воду^[9][10].
• Ґеле́та (ґеле́тка) — діжка або барильце, могла використовуватися як дійниця.
• Квасни́к — невелика діжка, призначені для закваски і солінь у домашніх умовах^[10].
• Дійни́ця — посудина для доїння^[11].
• Діжа — низька широка дерев'яна діжка, в якій готують тісто на хліб^[12][13][14].
• Кадіб (кадівб, кадуб) — велика діжка для зберігання зерна, м'яса.
• Ку́фа (кухва) — перевернута невисока діжка, яку використовують для прання, миття в лазні, годування та напування худоби^[15]
• Масничка (маслобійка, маслянка) — висока вузька діжка з кришкою і колотівкою для збивання масла^[16][17][18].
• Фаска (від нім. Faß — «бочка, барило») — діжка для масла, сиру^[19].
• Цебро — дерев'яна посудина, конічна або циліндрична, що має вигляд зрізаної діжки.
• Шапли́к — невисока широка посудина, що має вигляд зрізаної бочки (часто з ручками), рід дерев'яного таза.

Використання

Зазвичай дерев'яну діжку використовували як ємність, щоб зберігати харчові продукти. У них тримають квашену капусту, огірки, помідори, яблука, кавуни, воду. У побуті простих людей та моряків невеличка діжа часто слугувала за тимчасові меблі — стільці чи столи.

Низькі діжки (шаплики) використовують замість горщиків для великих кімнатних рослин (зокрема, пальм, олеандрів, цитрусових)^[20].

Міри об'єму

Див. також: Руська система мір

Використовували діжку і її різновиди для вимірювання сипких тіл та рідин: каді (кадовби) — 8 центнерів, цебер — 3-є відер, ґелетка — 25 кг^[21]. Діжки-медогонки використовували у бджільництві, щоб переганяти мед.

Діжка в кераміці

Форму дерев'яної діжки, дерев'яного цеберка (зробленого в бондарській техніці) визнано настільки вдалою, що у XVIII століття кумедним чином вона перейшла у порцеляну. На хвилі моди на сільські забави для королеви Франції Марії Антуанетти Севрська порцелянова мануфактура у 1787-1788 роках виготовила порцелянові відерця для її молочної ферми в Версалі. Порцеляна та її розфарбування імітують дерев'яні дошки й обручі від діжі.

Імітація невеличкої діжки давно перейшла у кераміку та фаянс як сувенірна продукція.

Галерея

• 
  Перенесення діжки, капітель романської доби, церква Сан Педро де Вальдекал, Іспанія, Нац. археологічний музей, Мадрид
• 
  Дійниця
• 
  Цебро
• 
  Діжа з віком
• 
  Цебро з дужкою
• 
• 
  Цебро з дерев'яними обручами. Сергієво-Посадський музей, Росія.

Див. також

• Бондарство
• Бочка
• Жлукто
• Кадіб
• Казка про діжку^[en] — твір Дж. Свіфта.

Примітки

1. Діжка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. О. О. Тараненко. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.]
3. Полібічок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
4. Діжка. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
5. Діж // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
6. Діжун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
7. УКРЛІТ.ORG. [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]Жайворонок В. В. Бо́дня // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 46.
8. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
9. Водянка. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
10. Кіровоград 2010 1 Випуск 89(3) Серія: філологічні науки. наукові записки ббк 81. 03. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
11. Дійниця. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 20 травня 2014.
12. Діжа // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
13. Діжа. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
14. УКРЛІТ.ORG. Діжа. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 20 травня 2014.
15. Куфа, Кухва. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
16. [http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/ ї27790-masnychka.html#show_point.html#show_point Масничка] // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
17. Маслянка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
18. Масничка (світлина). Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
19. Фаска // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
20. Шаплик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
21. Народні виміри маси i рідини. Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 20 травня 2014.

Посилання

• Т. Бетехтіна. Господарське начиння
• Діжка [Архівовано 21 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Діжка [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Майструємо діжку [Архівовано 18 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Словопедія [Архівовано 25 березня 2015 у Wayback Machine.]
• Дійниця [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 351. — 1000 екз.