Група крові

Гру́па кро́ві — класифікація крові за наявністю або відсутністю певних успадковуваних антигенів на поверхні еритроцитів та частково на лейкоцитах, тромбоцитах і інших клітинах тканин^[1].

Деякі з цих поверхневих антигенів еритроцитів можуть походити від одного алеля (або альтернативної версії гена) і разом утворювати систему груп крові. Також такі антигени можуть бути присутні на поверхні інших типів клітин різних тканин.^[2]

Такими антигенами можуть бути білки, вуглеводи, глікопротеїни або гліколіпіди, в залежності від системи груп крові. Станом на 2023 рік у людини відомо 43 системи груп крові, що сумарно ідентифікує 349 антигенів^[3][4], серед яких найважливішими є система AB0(ABO) та система Rh(RhD). У разі переливання крові, тільки несумісність за цими двома системами може становити серйозну загрозу для здоров'я і життя. Несумісність за іншими системами, такими як MNS, Duffy, Kell, Lewis, має наслідком дуже слабку реакцію щодо переливання крові, або ж вона взагалі відсутня. Інші системи груп крові важливіші в хірургії для трансплантації^[5].

Історія

Дослідження крові та її груп тісно пов'язано з переливанням крові та виявленням системи AB0. Проте, наука рухається вперед і прогрес розвитку зумовив виявлення інших систем груп крові окрім AB0.^[3][4][6][7]

Системи груп крові

ISBT №	Тривіальна назва	Офіційна абревіатура	Епітоп або носій, примітки	Назва гена[8]	Локус на хромосомі	Номери ХД	Хромосома
001	AB0	AB0	Вуглеводи (N-ацетилгалактозамін[en], галактоза). Антигени A, B, H здебільшого викликають реакції антиген-антитіло p IgM[джерело?], хоча анти-H трапляється рідко (див. Hh antigen system[en] (Бомбейський фенотип, ISBT № 018))	ABO	9q34.2		9
002	MNS	MNS	GPA/GPB (глікофорину A і B(Glycoprotein A and Glycoprotein B)). Основні антигени M, N, S, s	GYPA, GYPB, (GYPE)	4q31.21	CD235a CD235b	4
003	P	P1	Гліколіпіди	A4GALT	22q13.2	CD77	22
004	Резус	RH	Білок. Антигени C, c, D, E, e (відсутній антиген «d», символ «d» свідчить про відсутність D)	RHD, RHCE	1p36.11	CD240	1
005	Lutheran	LU	Білок (належить до надродини імуноглобулінів). Складається з 21 антигену	LU	19q13.32	CD239	19
006	Kell	KEL	Глікопротеїн. K1 може спричинити гемолітичну жовтяницю новонароджених (anti-Kell), яка може становити серйозну загрозою	KEL	7q34	CD238	7
007	Lewis	LE	Вуглевод (залишок фукози). Головні антигени Lea і Leb — пов'язані з відділенням тканини антигену ABH	FUT3	19p13.3		19
008	Duffy	FY	Білок (рецептор хемокінів). Головні антигени Fya і Fyb. Індивіди, в яких цілком відсутні антигени Duffy, мають імунітет проти малярії, викликаної Plasmodium vivax і Plasmodium knowlesi	DARC	1q23.2	CD234	1
009	Kidd	JK	Білок (транспортер сечовини). Основні антигени Jka і Jkb	SLC14A1	18q12.3		18
010	Diego	DI	Глікопротеїн (band 3, AE 1 або обмін іонів). Позитивна кров існує тільки серед жителів Східної Азії та американських індіанців	SLC4A1	17q21.31	CD233	17
011	Yt або Cartwright	YT	Білок (AChE, ацетилхолінестерази)	ACHE	7q22.1		7
012	XG	XG	Глікопротеїн	XG, MIC2	Xp22.33	CD99†	Х
013	Scianna	SC	Глікопротеїн	ERMAP	1p34.2		1
014	Dombrock	DO	Глікопротеїн (прикріплений до клітинної мембрани за допомогою GPU, або глікозилфосфатидилінозитол)	ART4	12p12.3	CD297	12
015	Colton	CO	Аквапорини 1. Головні антигени Co (a) і Co (b)	AQP1	7p14.3		7
016	Landsteiner — Wiener	LW	Білок (належить до надродини імуноглобулінів)	ICAM4	19p13.2	CD242	19
017	Chido/Rodgers	CH/RG	C4A C4B (компонент комплементу)	C4A, C4B	6p21.3		6
018	Hh	H	Вуглевод (залишок фукози)	FUT1	19q13.33	CD173	19
019	Kx	XK	Глікопротеїн	XK	Xp21.1		Х
020	Gerbich	GE	GPC/GPD (глікофорини C і D)	GYPC	2q14.3	CD236	2
021	Cromer	CROM	Глікопротеїн (DAF або CD55, контролює фракції комплементів C3 і C5, прикріплений до мембрани за допомогою GPI)	CD55	1q32.2	CD55	1
022	Knops	KN	Глікопротеїн (CR1 або CD35, рецептор компонента комплементу)	CR1	1q32.2	CD35	1
023	Indian	IN	Глікопротеїн (CD44 рецептор клітинної адгезії та міграції)	CD44	11p13	CD44	11
024	Ok	OK	Глікопротеїн (CD147)	BSG	19p13.3	CD147	19
025	Raph	MER2	Трансмембранний глікопротеїн	CD151	11p15.5	CD151	11
026	JMH	JMH	Білок (прикріплений до клітинної мембрани за допомогою GPO)	SEMA7A	15q24.1	CD108	15
027	Ii	I	Розгалужені (І)/нерозгалужені (і) полісахариди	GCNT2	6p24.2		6
028	Globoside	P	Гліколіпіди	B3GALNT1	3q26.1		3
029	GIL	GIL	Аквапорини 3	AQP3	9p13.3		9
030	Rh-associated glycoprotein	RHAG		RHAG	6p21-qter	CD241	6
031	FORS	FORS		GBGT1	9q34.13		9
032	JR	JR		ABCG2	4q22	CD338	4
033	LAN	LAN		ABCB6	2q36		2
034	VEL	VEL		SMIM1	1p36.32		1
035	CD59	CD59		CD59	11p13	CD59	11
036	Augustine	AUG	Protein (transporter)[9]	SLC29A1	6p21.1		6
037	KANNO[10][11]	KANNO	KANNO1	PRNP	20p13	CD230	20
038	SID	SID	Sda	B4GALNT2	17q21.32		17
039	CTL	CTL	Холіноподібний транспортер 2 (CTL2)	SLC44A2	19p13.2		19
040	PEL	PEL		ABCC4	13q32.1		13
041	MAM	MAM	Епітеліальний мембранний білок 3 (EMP3)	EMP3	19q13.33		19
042	EMM	EMM	Глікозилфосфатидилінозитол (GPI)	PIGG	4p16.3		4
043	ABCC1	ABCC1		ABCC1	16p13.11		16

Система груп крові AB0

Докладніше: Система груп крові AB0

За системою AB0 є два основні білки еритроцитів (гемаглютиногени), які позначаються літерами «А» і «В» (латинський алфавіт), та два додаткові білки плазми (гемаглютиніни) — Альфа(α) та Бета(β) (грецький алфавіт). Відсутність гемаглютиногенів позначають цифрою «0». За їхньою наявністю чи відсутністю визначають чотири групи крові:

• без аглютиногенів та з обома аглютинінами — (0), відома також як І
• тільки з аглютиногенами А та з аглютиніном бета — (А), відома також як ІІ
• тільки з аглютиногенами В та з аглютиніном альфа — (В), відома також як III
• з обома аглютиногенами та без аглютинінів — (АВ), відома також як IV

Історія відкриття

Три групи крові було відкрито Ландштайнером в 1900 році, а його учнями була відкрита й четверта (1901—1907 рр.). Того ж року було опубліковано дослідження чеського вченого Янського, який на відміну від Ландштайнера (що винайшов позначення 0, А, В (AB0)), не лише описав групи (римськими абр. I—IV), а й виклав умови, за яких переливання не призведе до летального результату^[12]. Кожна з цих груп може містити або не містити ще один білок еритроцитів — резус-фактор(Rh).

Номенклатурна назва

Цікавим моментом є назва системи: AB0 чи ABO. Початково вона отримала назву від наявності аглютиногенів A та B, чи їхньої відсутності, яку вчений позначив як 0, тому першопочаткова назва системи AB0 — вимовляють [А-Бе-Нуль, англійською Ей-Бі-Зіроу]. Однак, в англомовних країнах (США, Велика Британія) та неангломовних країнах (Німеччина^[13]) замість цифри 0 вживають літеру «О» — таким чином, вимовляють ABO ([ей-бі-оу]) (заміна можлива з кількох причин. Перша — це білок ABO який кодований однойменним геномом та визначає групу крові, друга — схожість у написанні цифри 0 і літери O, і обидва можливі варіанти вимови^[14]).

Система груп крові Rh

Докладніше: Резус-фактор

Резус-фактор є другою найважливішою для трансфузіології системою груп крові. Поверхневі антигени еритроцитів кодуються низкою неалельних генів, серед яких найважливішими є RHD (компонент трансмембранного транспортера амонію) та RHCE, функція якого невідома.

Розподіл груп AB0 та Rh у різних країнах

Докладніше: Розподіл груп крові за країнами

За статистикою, найпоширенішою є перша група крові (0): до неї належать 33,5 % населення Землі. Найменш поширеною є четверта група крові (АВ) — 5 % населення. При цьому розподіл поширеності людей з певним типом крові має свої відмінності у різних країнах, що ілюструє наведена нижче таблиця.

Розподіл груп AB0 і Rh (середнє в популяції, %)

Країна	0+	A+	B+	AB+	0−	A−	B−	AB−	ΣRh-
Австралія[15]	40	31	8	2	9	7	2	1	19
Бельгія[16]	38	34	8.5	4.1	7	6	1.5	0.8	15.3
Канада[17]	39	36	7.6	2.5	7	6	1.4	0.5	14.9
Данія[18]	35	37	8	4	6	7	2	1	16
Фінляндія[19]	27	38	15	7	4	6	2	1	13
Франція[20]	36	37	9	3	6	7	1	1	15
Гонконг, Китай[21]	40	26	27	7	<0.3	<0.3	<0.3	<0.3	<1.1
Південна Корея[22]	27.4	34.4	26.8	11.2	0.1	0.1	0.1	0.05	0.35
Нідерланди[23]	39.5	35	6.7	2.5	7.5	7	1.3	0.5	16.2
Польща[24]	31	32	15	7	6	6	2	1	15
Швеція[25]	32	37	10	5	6	7	2	1	16
Велика Британія[26]	37	35	8	3	7	7	2	1	17
США[27]	38	34	9	3	7	6	2	1	16

Групи крові в українців

В українців найпоширенішою групою крові є друга група (А) — 40 %. Далі йдуть перша група (0) — 37 %, третя (В) — 17 %, четверта (АВ) — 6 %.^[28][29]

Успадкування групи крові

Успадкування різних груп крові — дискутабельне питання, в першу чергу тому, що наявні різні системи груп крові, і навіть більше того — існують науково підтверджені факти «неправильного» успадкування груп крові за AB0^[30][31].

Найбільш вивченими щодо успадкування є системи АВ0, Rh(RhD) та MNS.

AB0

АВ0-система визначається різним поєднанням трьох алелів однієї алеломорфної групи генів, що утворюють 6 основних генотипів, але лише 4 фенотипи, які позначаються як «A», «B» через домінування цих груп алелів над «0». Розташовані в дев'ятій хромосомі^{[32] [33][33]}.

Rh

Успадкування Rh (резус-фактора) крові. Ген, що кодує резус-фактор D (Rh), є домінантним, алельний йому ген d — рецесивним (резус-позитивні люди можуть мати генотип DD чи Dd, резус-негативні — лише генотип dd). Людина отримує від кожного із батьків по 1 гену — D чи d, і у нього можливі, таким чином, 3 варіанти генотипу — DD, Dd чи dd. У перших двох випадках (DD і Dd) аналіз крові на резус-фактор дасть позитивний результат. Лише при генотипі dd людина буде мати резус-негативну кров.^[34]

MNS

MNS^[35][36]

Медичне значення

Правильне визначення групи крові та резус-фактора життєво важливе для людини при переливанні крові (гемотрансфузії), тому що несумісність крові донора і реципієнта за групою чи резус-фактором може призвести до аглютинації, гемолізу еритроцитів і/чи згортання крові з можливістю розвитку гемотрансфузійного шоку, у складних випадках — смерті пацієнта.

Також, правильне визначення резус-фактора у батьків майбутньої дитини дозволяє запобігти виникненню резус-конфлікту та загибелі плоду (гемолітична хвороба новонароджених).

Сумісність при переливанні крові

Донор та реципієнт крові повинні мати «сумісні» групи крові та резус-фактори.^[37] У середині двадцятого століття вважалося, що група 0(I)Rh(мінус) сумісна зі всіма групами. Люди з цією групою та Rh-негативним фактором крові раніше вважалися «універсальними донорами», і їхня кров могла бути перелита будь-якій людині. Станом на 2023 рік, такої практики немає, а переливання між різними групами крові сучасною медициною вважається неприпустимим.^[37]

Втім, оскільки несумісність групи 0(I)Rh(мінус) з іншими групами спостерігається відносно рідко, у виключних випадках, коли йдеться про порятунок життя людини, таке переливання здійснюють і дотепер.^{[джерело?]}

У таблиці показано, які групи крові вважаються сумісними^[38].

Таблиця сумісності різних груп крові (за системою AB0)

Реціпієнт	Донор
	0-	0+	A-	A+	B-	B+	AB-	AB+
0-	Так
0+		Так
A-			Так
A+				Так
B-					Так
B+						Так
AB-							Так
AB+								Так

У таблиці нижче, показано, які групи крові вважались сумісними.

Таблиця сумісності різних груп крові (застаріле)^[39][40]

Реціпієнт	Донор
	0-	0+	A-	A+	B-	B+	AB-	AB+
0-	Так
0+	Так	Так
A-	Так		Так
A+	Так	Так	Так	Так
B-	Так				Так
B+	Так	Так			Так	Так
AB-	Так		Так		Так		Так
AB+	Так	Так	Так	Так	Так	Так	Так	Так

У плазмі групові антигени A і B еритроцитів I групи практично відсутні, тому раніше вважали, що еритроцити I групи можна змішувати з іншими групами крові без жодних наслідків.

Проте в плазмі I групи містяться аглютиніни, і цю плазму можна вводити лише в дуже обмеженому об'ємі.

Таблиця сумісності плазми

Тип крові донора	Реципієнт може бути
AB	AB
A	A або AB
B	B або AB
0	Будь-який тип крові