Remove ads
Степа́н Васи́льович Гризоду́бов (*13 липня 1884 — †11 грудня 1965) — авіаконструктор, винахідник, льотчик, один із організаторів планеризму в СРСР. За національністю — українець. Спадковий дворянин, що в радянські часи приховував[1]. Батько відомої льотчиці Валентини Гризодубової.
| Степан Васильович Гризодубов | |
|---|---|
| рос. Степан Васильевич Гризодубов | |
 | |
| Народився | 13 липня 1884 с. Пархомівка Богодухівського повіту Харківської губернії |
| Помер | 11 грудня 1965 (81 рік) Харків, Українська РСР |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Громадянство |  УРСР |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Харків, Українська РСР |
| Діяльність | авіаконструктор, винахідник, льотчик, один із організаторів планеризму |
| Alma mater | Харківський державний політехнічний коледж |
| Знання мов | російська |
| У шлюбі з | Гризодубова (Комаренко) Надія Андріївна |
| Діти | Валентина Гризодубова |
Перший з Гризодубових, Полікарп, переїхав на Харківщину з Курської єпархії в кінці XVIII століття, його предки були священиками[1]. Кілька поколінь Гризодубових — по чоловічій лінії — і далі ставали священиками. Праонук Полікарпа 40 років прослужив в Сумах, охороняв правопорядок і неодноразово відзначався по службі, за що в 1891 році був нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеню, що давало право спадкового дворянства[1]. Василь Михайлович — батько Степана Гризодубова — також отримав такий орден на казенній службі (він був чиновником канцелярії предводителя дворянства Сумського повіту), чим підтвердив дворянське звання.
Народився Степан Гризодубов 13 липня 1884 року в селі Пархомівка Богодухівського повіту Харківської губернії (тепер — Краснокутського району Харківської області). Підлітком разом із батьками переїхав до Харкова. У 1903 році закінчив Харківське залізничне училище, став майстром-електромеханіком і почав працювати у паровозоремонтних майстернях. У 1905 році за участь у страйку Гризодубова звідти вигнали — і він був змушений влаштувати приватну майстерню у себе вдома — спочатку по провулку Мордвинівському 13, згодом — по вулиці Мироносицькій 58.
У 1907 році обвінчався з Комаренко Надією Андріївною (1885 року народження, з цехових міста Харкова), при чому своє дворянське походження — приховав, оскільки дворянин не міг одружуватися на простій селянці чи цеховій без дозволу царя. Тому записаний в метричній книзі як почесний громадянин Харкова[1]. А ось при народженні дочки Валентини (27 квітня 1909 року) батьки вже вказані як дворяни[1].
У кінці 1908 року Гризодубов побачив у кіно документальні кадри польоту братів Райт і захотів власноруч сконструювати літальний апарат, для чого купив у кіномеханіків кілька кадрів плівки. У 1910 році збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Випробовував свій двомісний аероплан Гризодубов навесні 1911 року на полі Харківського іподрому — він їздив по полю, але піднятися в повітря не зміг. Згодом сконструював ще два літаки — Г-2 і Г-3, на останньому з яких успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912—1914 роках. Четверта, остання модель аероплана — Г-4, коштувала 5 500 рублів і зберігалася у справному стані на ділянці Гризодубова в селищі «Новий Харків» в побудованому ним дерев'яному сараї. Цей шматок землі — 400 квадратних сажнів — він купив у поміщика Кривошеєва на виплат за 2800 рублів 23 грудня 1913 року[2].
У 1915-1916 роках служив в армії. 25 лютого 1916 року Гризодубова зарахували до школи військових льотчиків при Імператорському Всеросійському аероклубі (ІВАК), а вже 8 червня він отримав диплом пілота-авіатора. У 1919-1924 роках очолював авіаремонтні майстерні Харківського авіапарку, відновлював літаки для Червоної Армії (на базі цих майстерень згодом був створений авіаційний завод). З 1924 року і до початку окупації Харкова (жовтень 1941) працював у Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань, де очолював роботи з проектування, розробки, виготовлення, випробування та встановлення контрольно-диспетчерської апаратури для різних галузей промисловості.
З 1925 року завідував планерною секцією Товариства авіації і повітроплавання України та Криму (ТАПУК). Один із організаторів планеризму в країні, брав участь у проектуванні кількох планерів. У 1939 році спроектував та побудував за допомогою активістів аероклубу планер і випробовував його. З 1928 по 1938 рік сконструював і побудував три типи аеросаней.
Після Другої світової війни припинив активну конструкторську діяльність, багато часу присвячував популяризації досягнень радянської авіації серед школярів і студентів.
Помер Степан Гризодубов 11 грудня 1965, у віці 81 року, у Харкові.
Remove ads
- У вересні 1968 року у Харкові в районі селища Жуковського вулиця Гірна була перейменована на вулицю Гризодубова.
- У 1971 році в квартирі у Харкові — по вулиці Мироносицькій 54-б, де мешкав Гризодубов протягом 1921-1965 років, був відкритий музей. З 1999 року — Меморіальний музей-квартира сім'ї Гризодубових.[3][4][5][6][7]
- 5 листопада 1985 року на будинку по вулиці Мироносицькій 54-б встановлено меморіальну дошку (скульптор — В. Рябцев[8]).
Remove ads
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads