Loading AI tools
село у Славутському районі Хмельницької області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Го́лики — село в Україні, у Славутській міській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 448 осіб.
село Голики | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Церква Ікони Казанської Божої Матері | |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Хмельницька область | ||||
Район | Шепетівський район | ||||
Громада | Славутська міська громада | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | 1650 | ||||
Населення | 448 (2001) | ||||
Площа | 1,3 км² | ||||
Густота населення | 344,62 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 30016 | ||||
Телефонний код | +380 3842 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 50°13′17″ пн. ш. 26°53′28″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
219 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Соборності, 7 | ||||
Карта | |||||
Мапа | |||||
|
Село розташоване на річці Горинь, на півдні Славутського району, 9 км від Славути біля автошляху Т 1804.
Неподалік від села за кілька кілометрів у лісі розмістилось найбільше озеро Хмельницької області під назвою «Святе Озеро», а також ботанічний заказник «Теребіжі».
1650 року село належало князям Заславським, у 1651—1658 роках спустошене татарами.
У 1850-х роках у Голиках діяв винокурний завод. Власник — поміщик Франковський.
Наприкінці XIX століття в селі 125 будинків, де мешкало 594 особи. До 1914 року село Голики було частиною містечка Славути.
Протягом 1907–1917 років село у складі Заславського ключа Заславського майорату князів Санґушків.
1911 року в Голиках населення збільшилося до 750 осіб, фабрика дерев'яної маси, водяний млин (40000 руб. річного перемолу).
У січні 1944 року, внаслідок диверсійної діяльності та непродуманих безглуздих дій радянських партизанів, село було спалене. Згоріло 107 хат, вціліло лише дві хати, церква і кузня.[1]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 612 осіб, з яких 269 чоловіків та 343 жінки[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 442 особи[3].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,88 % |
російська | 0,89 % |
інші | 0,23 % |
Затверджена 18 вересня 2015 року рішенням № 6 L сесії сільської ради VI скликання.
На золотому щиті з лазуровою хвилястою базою червоні горщики-близнята з візерунком у вигляді дубових листків. Зелена глава відділена соснопагоноподібно. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ГОЛИКИ».
Червоні горщики-близнята — символ гончарного промислу, яким славиться село; візерунок з дубового листя і сосновопагоноподібна глава — символ густих соснових лісів, серед яких розташовується село, і старого дуба на околиці Голиків. Хвиляста база — символ річки Горинь. Корона означає статус населеного пункту[5].
Квадратне полотнище складається з трьох горизонтальних смуг — зеленої, жовтої і синьої у співвідношенні 1:5:1, зелена і жовта розділені соснопагоноподібно, жовта і синя — хвилясто. На жовтій смузі червоні горщики-близнята з візерунком у вигляді дубових листків[6].
Згідно з переписом населення 2001 року українську мову назвали рідною 98,9 % мешканців села.
На гербі села зображені червоні горщики-близнята. Вони стали символом гончарного промислу, яким славиться місцевість. Завдяки тому, що там є поклади глини й велика кількість мешканців займалася гончарством, пів села мали прізвище Гончарук.[8]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.