Глибочо́к — село в Україні, у Новогуйвинській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 570 осіб (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
| село Глибочок | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Новогуйвинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040350080055141 |
| Облікова картка | с. Глибочок |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1650 |
| Населення | 570 (2001) |
| Площа | 1,714 км² |
| Густота населення | 332,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12461 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°05′53″ пн. ш. 28°19′53″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
232 м |
| Водойми | р. Глибочок |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Дружби Народів, 5, с-ще Новогуйвинське, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12441 |
| Карта | |
 Глибочок | |
 Глибочок | |
| Мапа | |
 | |
Загальна інформація
Розташоване за 45 км від обласного та районного центру міста Житомир і залізничної станції Житомир[1].
Населення
За довідником 1885 року в селі мешкала 271 особа, налічувалося 36 дворових господарств[2], наприкінці 19 століття — 404 жителі, дворів — 61[3].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 496 осіб, з них: православних — 450, чоловіків — 239, жінок — 237[4].
У 1906 році в селі проживало 516 мешканців, дворів — 96[5], у 1923 році — 1 297 мешканців, дворів — 264[6].
На початок 1970-х років село мало 282 двори із населенням 870 осіб[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 605 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 570 осіб[7].
Історія
Узагальнити
Перспектива
На території села виявлено залишки поселення та кургани «бронзової доби». Село вперше згадується у 1650 році[1]. Засноване на троянівських землях, у 1650 році належало Станіславові Скажинському, який сплачував від 5 димів. Згодом володіли Вороничі, від яких село забрав князь Заславський, власник П'ятки після Острозьких. Внаслідок «кольбушівської трансакції», у 1753 році село дісталося Вікторові Іллінському[3]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, перебувало в посесії Ґарлінського, який вносив подимне від 42 дворів[8]. Близько 1820 року належало Фрайбінгові, зять котрого переселив сюди 60 розкольників із Каліської губернії. Згодом володіли Обермани, потім Еразм Потоцький, який збудував тут будинок, започаткував город і парк[3].
За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, заїзд[2].
Наприкінці 19 століття — село П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Розміщувалося на річці Глибочок, за 35 верст від Житомира, за 18 верст від найближчої поштової станції в Чуднові, за 15 верст від найближчих залізничних станцій Вільшанка та Демчин, за 10 верст від волосного центру с. П'ятка. Маєток вдови відставного корнета Варвари Буратової. Дерев'яну церкву на кам'яному підмурівку, з такою ж дзвіницею, збудовано у 1865 році за кошти скарбниці. Землі при церкві близько 58 десятин, піщана. З 1884 року в с. Крута діяла церковно-парафіяльна школа. Парафія належала до 3 благочинного округу Житомирського повіту. Дворів 73, вірян 523 особи обох статей, старообрядців 36 осіб, римокатоликів 56 осіб. Сусідні парафії: П'ятка (10 верст), Турчинівка (10 верст)[9][3].
У 1906 році — село П'ятківської волості (3-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру, м. Житомир, становила 35 верст, до волосного центру містечка П'ятка — 12 верст. Поштове відділення — Чуднів-Волинський[5].
У 1923 році включене до складу новоствореної Глибочанської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Троянівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[10]. Розміщувалося за 15 верст від районного центру міст. Троянів[6].
Село постраждало внаслідок Голодомору в Україні 1932—1933[11].
На фронтах Другої світової війни воювало 213 селян, 207 з них нагороджені орденами й медалями, 115 загинули. На їх честь встановлено пам'ятник.
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1,7 тис. га земель, в тому числі 1 тис. га — рілля. Господарство вирощувало зернові культури, картоплю, цукрові буряки, льон, розвивали м'ясо-молочне тваринництво. 34 колгоспники нагороджені орденами й медалями СРСР.
У селі були восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки, медпункт, відділення зв'язку[1].
28 листопада 1957 року, в складі сільської ради, передане до Житомирського району, 30 грудня 1962 року — до складу Бердичівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району Житомирської області[10].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Глибочанської сільської ради включено до складу Новогуйвинської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[12].
Відомі люди
- Люлька Валерій Петрович (1962—2022) — український громадський діяч, військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.