Генофонд

Генофонд — поняття з популяційної генетики, що описує сукупність всіх генних варіацій (алелей) певної популяції. Популяція володіє всіма своїми алелями для оптимального пристосування до умов навколишнього середовища.

Якщо до певного гену у всій популяції існує лише один алель, то популяція по відношенню до цього гену називається мономорфною. При наявності декількох різних версій гену в популяції, вона вважається поліморфною. При сильному інбрідінгу часто виникають мономорфні популяції лише з однією версією гену.

Одним із показників обсягу генофонду є ефективна величина популяції, скорочено ${\displaystyle N_{e}}$. У популяції з диплоїдним набором хромосом може бути максимально удвічі більше алелей одного гена, ніж індивідів, тобто ${\displaystyle N_{e}\leq \ 2*N}$ (чисельності популяції). При цьому не враховуються статеві хромосоми. Алелей всієї популяції в ідеальному випадку розподілені за законом Харді—Вайнберга.

Великий генофонд з безліччю різних варіантів окремих генів веде до кращого пристосування потомства до мінливого навколишнього середовища. Різноманітність алелей дозволяє пристосуватися до змін значно швидше, якщо відповідні алелі вже є в наявності, ніж якщо вони повинні з'явитися внаслідок мутацій. Однак, в незмінному навколишньому середовищі, менше число алелей може бути вигіднішим, оскільки при великій кількості алелей можуть виникати їх несприятливі комбінації.

Генофонд українців

За підсумками досліджень з мтДНК 2017-го близько 25 % українських мітотипів мають схожість з головним кластером розповсюдженим у межах Європи, 18 % є унікальними (автохтонними), 9 % виявляють схожість до поліщуків, 6.7 % спорідненість з фіно-угорцями Північної Європи і близько 2-3.5 % з кавказцями та західними сибірцями^[1].

Див. також

• Генетична відстань
• Біорізноманіття
• Дрейф генів
• Партеногенез
• Ефект пляшкового горла
• Гетерозис
• Епістаз