Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гальвдан Чорний (давньоскан. Hálfdan svarti) — напівлегендарний конунг Аґдеру, перший час спільно з братом Вестфоллу, з роду Інґлінґів. Крім успадкованих володінь, також завоював частину Вінґулмарку і успадкував Соґн від завчасно померлого первістка.
| Гальвдан Чорний | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| бл. 840 р. — бл. 860 р. | ||
| Попередник: | Гудрьод Мисливець Гаральд Золотобородий | |
| Наступник: | Гаральд Прекрасноволосий | |
| Народження: |
бл. 820 р. Вестфолл, Естланн, Норвегія | |
| Смерть: |
бл. 860 р. озеро Раннсфйорден | |
| Причина смерті: | утоплення | |
| Рід: | Інґлінґи | |
| Батько: | Гудрьод Мисливець | |
| Мати: | Аса Гаральдсдоттір | |
| Шлюб: |
Раґнгільд Гаральдсдоттір Раґнгільд Сіґурдсдоттір | |
| Діти: |
Гаральд Гальвдансон Гаральд Прекрасноволосий | |
Гальвдан Щедрий на Золото, але Скнарий на Їжу, конунг Вестфоллу і Румеріке
Ґудрьод Мисливець, конунг Вестфоллу
Гальвдан Чорний, конунг Вестфоллу (спільно з братом) і Аґдеру
Гаральд Прекрасноволосий, король Норвегії
Ейрік I Кривава Сокира, король Норвегії Олав Ґейрстад-Альв, конунг Вестфоллу (спільно з братом)
«Сага про Інґлінґів» ісландського скальда Сноррі Стурлусона в «Колі Земному» містить лише згадку про нього як сина Ґудрьода. Натомість збірник містить окрему присвячену йому «Сагу про Гальвдана Чорного», оригінал якої втрачений. Також так чи інакше згадується в ряді інших творів (див. розділ «Історична традиція»)
Він народився біля 820 року. Його матір'ю була Аса Гаральдсдоттір, донька конунга Аґдеру Гаральда Рудобородого[2]. Його батько невдало сватався до неї, через що викрав її, невдовзі одружившись. Згодом Аса вбила Ґудрьода, не приховуючи цього, і після замаху на чоловіка повернулася з сином назад у Аґдер. Землі мав успадкувати Гальвдан, якому тоді був рік, як син спадкоємиці Аґдеру (конунга Гаральда вбив Ґудрьод ще під час викрадання). Тим часом батькову вотчину Вестфолл успадкував єдинокровний брат Олав Ґейрстад-Альв[3].
Отже, Гальвдана забрала Аса у Аґдер, де він виховувався і яким до його дорослішання керувала мати. Коли Гальвдан підріс, він став сильним, статним, і навдивовижу чорнявим. Ще тоді його через це прозвали Чорним. Коли йому виповнилося 18 років, він став конунгом Аґдеру і розділив навпіл з братом батьків Вестфолл[4].
Майже одразу по отриманню влади у своїх землях, Гальвдан здійснив похід проти тодішнього конунга Вінґулмарка і Альвгейма Альвґейра за володіння цією землею, яка була батькова ще від першого шлюбу, хоча він міг взяти собі весь регіон[4].
Вони мали цілий ряд битв, в яких не було явного переможця. Врешті ворогуючі сторони усвідомили патовість ситуації і розділили Вінґулмарк: Гальвдан отримав батьків посаг, так що стратегічно він лише виграв від статусу-кво[4].
Тим часом Гальвдан почув, що в сусідній землі Раумарікі виникли розбрати. Він не втрачав нагоди, і вдарив по тамтешньому конунгу Ейстейну. Тричі вони зійшлися у битві, і тричі Гальвдан перемагав, спочатку в самому Раумарікі, потім в Гедмарку, і востаннє на острові Гельгейя, єдиному острові озера Мйоса[5].
Тоді переможений послав свого двоюрідного брата Галварда задля миру, а Гальвдан віддав назад Ейстейну половину Гедмарку в честь погодженого перемир'я. Згодом Гальвдан також підкорив Тотен і Ланд, землю в Іннланнеті; потім він також завоював Гаделанд, що там ж. Відтоді Гальвдана можна було вважати одним з наймогутніших правителів регіону[5].
Гальвдан Чорний одружився з Раґнгільд Гаральдсдоттір[6], донькою Гаральда Золотобородого[7]. У подружжя народився син, якому дід по материнській лінії дав своє ім'я. Це був старший брат ще ненародженого короля Норвегії, він виховувався у Гаральда Золотобородого в Соґні[8]. В той час було заведено відправляти дітей на виховання іншим членам родини.
Коли Гаральд вже постарів, він передав своє королівство Гаральду Гальвдансону, але незабаром той помер у 10 років, як зазначається, від цинги. Тієї ж зими, що і син, померла Раґнгільд[8].
Щойно Гальвдан почув про смерть сина, він прибув у Соґн зі своїми людьми, де їх прийняли. Він зажадав отримати королівство, адже він був його спадкоємцем після смерті сина, який не встиг народити дітей. Ніхто не заперечував, і, поставивши управителя над отриманими землями, Гальвдан вирушив до Оппланна[8].
Одного разу Гальвдан прибув у свої землі у Вінґулмарку восени. Він розважався у своєму маєтку на фермі вночі. У цей час до конунга підійшов слуга, сповістивши, що чуже військо підійшло до їхніх полів. Гальвдан притьмом наказав своїм людям озброїтися і виступати до бою[9].
Засідку очолили три сини Ґандальва Альвґейрсона — Гаке, Гайсінг і Гельсінг. У них було чимало воїнів, але Гальвдан зміг дати відсіч і врятуватись, втікши до лісу. В бою також полягли двоє з братів, Гайсінг і Гельсінг. Гаке врятувався, і згодом був вбитий вже після смерті Гальвдана, за життя його молодшого сина Гаральда в битві при Гакадалі[9][10].
Друга дружина мала те саме ім'я, що і перша — це була Раґнгільд Сіґурдсдоттір[11], і одруженню передувала чимала історія. В ній докладно описується епізод з її батьком Сіґурдом Оленем[12], конунгом Грінґарікі (суч. Рінґеріке), і викраданням самої Раґнгільд і її брата Ґутторма внаслідок загибелі батька від рук берсерка, на ім'я Гакі[13].
Гакі хотів зіграти весілля з Раґнгільд, але його планам заважали численні рани: Сіґурд під час бою наніс йому вдосталь поранень і відітнув руку. Тим часом Гальвдан святкував йоль у власних землях неподалік. Він почув всю ту історію і наказав своїм людям привезли до нього Раґнгільд. Його люди не без пригод виконали завдання, привізши дівчину разом з її братом. Надвечір Гальвдан побачив здалеку критий візок, що перетинав лід озера біля маєтку[13].
Конунг велів накривати столи і влаштував неабиякий бенкет, одружившись з Раґнгільд. Вона не була проти, бо Гальвдан фактично врятував її і вже мав чималі володіння[13].
Сина від цього шлюбу також назвали Гаральд, тільки йому судилося довершити справу батька, об'єднавши усю західну частину Норвегії[14].
Цікаво, що незадовго до смерті Гальвдан посварився з сином. Святкуючи йоль в Гаделанді, його столи ломилися від їжі. Але за кілька хвилин вся їжа чарівним чином зникла. Гості один за одним пішли додому, і Гальвдан захотів дізнатися причину настільки дивного випадку. Він наказав схопити одного фіна, відомого чаклуна. Але фін нічого не сказав. Він попросив допомоги у сина Гальвдана, Гаральда, але конунг відмовився відпускати чарівника. Згодом Гаральд з чаклуном втекли до весни[15]. Саме фін перший приніс Гаральду звістку про те, що Гальвдан помер[16].
Одного весняного дня після йолю і сварки з сином, Гальвдан їхав на санах по озеру Рьонн[17] (суч. Раннсфйорден) з Гаделанда. Він їхав біля місця, яке було водопоєм. У той день сонце сильно пригрівало, і там, де раніше на льоді був тваринний гній, пізніше утворилися ополонки. Коли конунг проїжджав по одному з таких місць, він перший проломився під лід, і з ним ще чимало люду, мало хто врятувався. Сноррі каже, що йому тоді було сорок років[18][19].
Коли тіло знайшли, його привезли в Грінґарікі, куди з'їхались шляхетні люди з усіх усюд. При ньому були урожайні роки, і приїжджа знать, зокрема з Раумарікі, Вестфоллу і Гедмарку, хотіла похоронити кожен у своєму фюльке задля процвітання їхніх земель[18].
Вони зійшлися на тому, що тіло розділили на чотири частини. Голову поклали в Грінґарікі (суч. Рінґеріке), а решту частин кожен забрав собі, похоронивши в окремому кургані. Всі ці могили тепер називаються курганами Гальвдана[20][18].
Варто також зазначити, що Гальвдан Чорний, описуваний в «Historia Norwegiæ» і «Ågrip» не був розчленований. В обох джерелах лише сказано що він був похований в Грінґарікі (суч. Рінґеріке).
Інша, пізніша сага, «Красива шкіра», наводить більші деталі: нутрощі були поховані у Тінґельстаді, тіло в Штайні (див. розділ нижче), а голова в Скірінґзалі[21][22]. Втім, сага наводить три частини на противагу Снорровим чотирьом.
Молодші джерела описують більші подробиці і часто плутаються між собою, називаючи різні числа. Тому дослідники скептично ставляться до подібних уточнень.
У 1916 році історик Антон Вільгельм Брьоґер стверджував, що подібний епізод поділу відображає історичний факт. Він вважав, що ідея розчленування, імовірно, прийшла через призму католицького мислення, з ідеєю, що при розподілі частин тіла святих, особа, про яку йдеться, повинна бути розподілена на більшій площі. Тобто більша площа була б освячена. Це не заважає місцевим традиціям розвиватися протягом багатьох років, що певні більші кургани містять ті чи інші частини Гальвдана.
Хоч нижчеподані поховання і називаються курганами Гальвдана згідно з «Сагою про Гальвдана Чорного», по якій тіло розділили на чотири частини, не доведено, що ці кургани дійсно належали конунгу чи взагалі тому часу, в який він жив. Іноді дослідники в різний час називали різних імовірно похованих там.
На момент своєї смерті Гальвдан був, крім батьківського Вестфоллу, конунгом Соґну, частиною Вінґулмарку, а також ряду земель у Оппланні.
Саме батькові територіальні надбання стали підвалиною майбутнього норвезького королівства його сина, згідно з Сноррі.
Гальвдан Чорний посідає важливе місце в норвезькій самосвідомості як батько короля першої норвезької держави. Йому було відведено постійне місце в королівських сагах, які були написані багато пізніше, у XII–XII ст.[23]
Жодні сучасні джерела не надають більших відомостей про Гальвдана крім твердження, що він був батьком Гаральда, якщо не враховувати той факт, що Гаральд названий «syni Halfdanar» в одній строфі саги «Вороняча пісня»[24], яка була складена незабаром після битви в Гафрсфйорді (подано переклад норвезькою (нюношк) Расмуса Фло, оригінал в кінці у виносці):[25]
Harald me fylgde,
Halvdans-sonen,
Ynglingen unge,
fraa or egge me komo.[26]
Також «Гальвдан» було поширеним ім'ям в епоху вікінгів, і пізніша традиція також оперує іншим Гальвданом Чорним, якого згадують як сина Гаральда Прекрасноволосого. Складно спростувати чи довести існування такої людини. Загалом, не можна вважати, що літературна традиція про Гальвдана Чорного цілком відповідає історичним реаліям, але вона має право на критичний розгляд[23].
У зображенні Сноррі Гальвдана є чітка тенденція: зробити здобуті землі Гальвдана наріжним каменем для пізнішого, більшого ряду земель його сина. Таким чином, скальд описує Гальвдана як бравого воїна — починаючи з Вестфоллу — він здійснив масштабні завоювання у Східній Норвегії[23].
Це дещо відмінна картина від тієї, яка існувала на першому етапі норвезької історіографії. У латинській «Historia Norwegiæ» (бл. 1180 р.), яка спирається на старішу роботу, нині безповоротно втрачену, Гальвдан згадується як «король гори» з «королівством в горах» (лат. «regnum in montanis»), як і його батько Ґудрьод Мисливець[27][23]:
Huius filius Halfdanus cognomento Niger regnum post patrem item in montanis optinuit.[28]
Багато також свідчить про те, що лише пізніші автори саг згадують одруження Гальвдана Чорного двічі — з жінками, обидва на ім'я Раґнгільд і від обох були сини на ім'я Гаральд. Молодший син і став Гаральдом Прекрасноволосим. Оскільки Раґнгільд Сіґурдсдоттір по батьку Сіґурду Оленю є нащадком легендарного датського конунга Раґнара Лодброка, Гаральд в результаті отримав таке ж видатне походження як з боку матері, так і з боку батька[23].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
