Галеаццо Чано

Джан Галеа́ццо Ча́но, 2-й граф Кортела́ццо і Букка́рі (італ. Gian Galeazzo Ciano, conte di Cortellazzo e Buccari; 18 березня 1903(19030318), Ліворно, Королівство Італія — 11 січня 1944, околиця Верони, Королівство Італія) — італійський політик, дипломат і журналіст. Зять Беніто Муссоліні, 24 квітня 1930 одружився з його донькою Едді. Автор цінних щоденників.

Галеаццо Чано італ. Galeazzo Ciano
Прапор Посол Італії у Ватикані Прапор
6 лютого 1943 — 25 липня 1943
Попередник:	Раффаеле Гуарілья
Наступник:	Франческо Бабушіо Ріццо
Прапор Член Палати фасцій і корпорацій Прапор
23 березня 1939 — 5 серпня 1943
Прапор Міністр закордонних справ Італії Прапор
11 червня 1936 — 6 лютого 1943
Прем'єр-міністр:	Беніто Муссоліні
Попередник:	Беніто Муссоліні
Наступник:	Беніто Муссоліні
Прапор Міністр преси та пропаганди Італії Прапор
23 червня 1935 — 11 червня 1936
Прем'єр-міністр:	Беніто Муссоліні
Попередник:	посада заснована
Наступник:	Діно Альфієрі
Прапор Посол Італії в Китаї Прапор
26 травня 1932 — 19 вересня 1933
Попередник:	Даніеле Варе
Наступник:	Раффаеле Боскареллі
Ім'я при народженні:	італ. Gian Galeazzo Ciano
Народження:	18 березня 1903(1903-03-18) Ліворно, провінція Ліворно, Тоскана, Королівство Італія
Смерть:	11 січня 1944(1944-01-11) (40 років) Верона, Венето, Італійська соціальна республіка
Причина смерті:	розстріл
Країна:	Королівство Італія
Релігія:	католицтво
Ступінь:	лауреат
Партія:	Національна фашистська партія
Рід:	House of Cianod
Батько:	Костанцо Чаноd
Мати:	Carolina Pinid
Шлюб:	Едда Муссолініd
Діти:	Фабріціо Чаноd і Marzio Cianod
Автограф:
Нагороди:	Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Хрест «За військові заслуги» (Італія) Вищий орден Святого Благовіщення Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії Кавалер Великого хреста Колоніального ордена Зірки Італії Кавалер Великого хреста ордена Пія IX Орден Ізабелли Католички (Іспанія) Імперський орден Ярма та Стріл Кавалер Савойського цивільного ордена
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чано.

Життєпис

Син видатного полководця та ветерана Першої світової війни Костанцо Чано^[it]. У юному віці він приєднався до фашистського руху, брав участь у марші на Рим 1922.

У 1925—1930 працював на дипломатичній службі, зокрема, у Ріо-де-Жанейро, Пекіні та Шанхаї (генеральний консул). Після повернення до Італії був, зокрема, міністром пропаганди у 1935—1936; у 1936 обійняв посаду міністра закордонних справ і члена Великої фашистської ради.

У міру зближення Муссоліні з нацистською Німеччиною Чано все більше розчаровувався в його політиці. З 1943 вів активну діяльність для виходу Італії з війни, у результаті чого втратив посаду міністра закордонних справ і був призначений послом у Ватикані.

24 липня 1943 на Великій фашистській раді підтримав резолюцію про відсторонення Муссоліні з посади.

Новий уряд маршала П'єтро Бадольо відмовився від послуг Чано, і останній разом з родиною втік до Німеччини. Це було серйозною помилкою, бо німці не забули про його діяльність щодо розриву союзу з Німеччиною. Чано схопили і видали владі Італійської соціальної республіки. Під тиском Гітлера і при повній байдужості Муссоліні, попри зусилля його дружини, на Веронському процесі^[en] Чано засудили до смертної кари, відтак на стрілецькому полігоні розстріляли бійці Чорносорочечники.

Автор знаменитих щоденників, у яких досить докладно описані провідні політичні фігури фашистської Італії та нацистської Німеччини.

Походження, вимова

Італійське слово італ. ciano вимовляється як [ˈʧiano], синонім італ. fiordaliso — волошка, а також ціан, тобто ціановий / блакитний / волошковий колір.^[1]

Італійське прізвище італ. ciano вимовляється як [ˈʧano].^[1]

Нагороди

Італія

• Пам'ятна медаль маршу на Рим
• Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) — нагороджений тричі.
• Хрест «За військові заслуги» (Італія)
• Пам'ятна медаль військової операції в Східній Африці (1935—1936)
• Пам'ятна медаль експедиції в Албанію (1939)
• Вищий орден Святого Благовіщення (1939)
• Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (1939)
• Орден Корони Італії, великий хрест (1939)
• Савойський цивільний орден
• Колоніальний орден Зірки Італії, великий хрест
• Орден Вірності (Албанія), великий хрест
• Орден Скандербега, великий хрест
• Пам'ятна медаль війни 1940—1943

Ватикан

• Орден Пія IX, великий хрест (13 листопада 1937)
• Орден Золотої шпори (22 грудня 1939)
• Єрусалимський Орден Святого Гробу Господнього, великий хрест

Іспанія

• Орден Ізабелли Католички, ланцюг (18 липня 1938)
• Імперський орден Ярма та Стріл, ланцюг (9 липня 1939)

Інші країни

• Орден Білого лева, великий хрест (Чехословацька республіка; 7 червня 1937)
• Орден Білого Орла (Польща; 1938)
• Кавалер Великого хреста милості магістра (Мальтійський орден)
• Орден Заслуг німецького орла, великий хрест (Третій Рейх)

Література

• «Останній монолог фашиста», Галеаццо Чано, видавництво Залізний тато, Київ, 2020; ISBN: 978-617-7653-16-4