Вітебське воєводство

Ві́тебське воєво́дство (лат. Palatinatus Vitebsciensis, пол. Województwo witebskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Ливтовського та Речі Посполитої. Існувало в 1508—1772 роках. Створене на основі земель Вітебського князівства. Після Люблінської унії 1569 року входило до складу Литовської провінції. Належало до регіону Литва. Розташовувалося в північній частині Речі Посполитої, на північному сході Литви. Головне місто — Вітебськ. Очолювалося вітебськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Вітебську. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 2 повітів. Станом на 1772 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&024600.&&&&0024 600 км². В середині 17 століття населення нараховувало &&&&&&&&&0543000.&&&&00543 000 осіб^[1]. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої, утворена була Вітебська провінція. Частина території воєводства увійшла до складу Слонімського намісництва Російської імперії.

Вітебське воєводство
Województwo witebskie
Герб Прапор
воєводство у 1619 р.
воєводство у 1619 р.
Гімн: Богородиця
місто	Вітебськ
Найбільше місто	Орша, Могильов, Друцьк, Борисов, Невель
Країна	ВКЛ
край	Біла Русь
федерація	Річ Посполита
Межує з: Полоцьке воєводство, Мінське воєводство, Мстиславське воєводство, Смоленське воєводство
Офіційна мова	білоруська, руська, церковнослов'янська; від 1385 ще латина, від 1569 — польська
Населення
- повне	литвини, білорусини
Етнікон	вітебці
Площа
- повна	24 600 км²
Дата заснування	1503
окупація Російською імперією	1772
- раніше відомий як	князівство
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вітебське воєводство

Адміністративний поділ

У 1508—1566 роках воєводство складалося з Вітебського, Єзерищенського, Усвятського і Оршанського намісництв, а також удільного Друцького князівства.

З 1566 року воєводство ділилося на два повіти:

• Вітебський повіт із центром у місті Вітебськ;
• Оршанський повіт із центром у місті Орша,
  • Биховське графство — великий феодальний маєток Оршанського повіту з центром у місті Бихов, де першим власником був Ян Ходкевич, якому в 1556 та 1568 рр. ці землі були передані великим князем Сигізмундом II Августом разом із титулом графа.

З 1772 року утворена Вітебська провінція замість воєводства, з 1802 р. — Вітебська губернія.

Посадові особи

Шляхта воєводства мала право запропонувати правителеві кандидата на посаду воєводи^[2]. Подібним привілеєм у Великому князівстві Литовськім, загалом у Речі Посполитій користувалося Полоцьке воєводство та Жмудське князівство.

У 1772—1795 рр. у період поділу Речі Посполитої були

• підкоморій Вітебського воєводства (1777) — Гурко-Ромейко Йосип (Юзеф)
  • каштелян (1752—1774) — Сіруть Симон
  • каштелян (1774—1781) — Прозор Юзеф
  • каштелян (1781—1787) — Косаковський Михайло
  • каштелян (1787—1790) — Фьолькерзамб Адам Евальд
  • каштелян (1790—1793) — Ржевуський Адам
  • каштелян (1793—1795) — Кужинецький Ігнатій
• воєвода вітебський (1752—1781) — Сологуб Юзеф Антоній
• воєвода (1781—1787) — Прозор Юзеф
• воєвода (1787—1794) — Косаківський Михайло

Каштеляни

Докладніше: Вітебські каштеляни

Воєводи

Докладніше: Вітебські воєводи

Див. також

• Вітебське князівство
• Вітебська губернія