Remove ads
американський художник-мультиплікатор, кінорежисер, актор, сценарист і продюсер, засновник компанії «Walt Disney Productions» З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Cherry Blossom Angel (внесок, журнали) о 13:06 UTC (0 хвилин тому). |
Волт Дісней | |
---|---|
Walt Disney | |
Ім'я при народженні | Волтер Елаяс Дісней |
Народився | 5 грудня 1901 Чикаго, Іллінойс, США |
Помер | 15 грудня 1966 (65 років) Бербанк, Каліфорнія, США |
Поховання | Форест-Лаун |
Громадянство | США |
Діяльність | |
Посада | Керівник The Walt Disney Company[1] |
Рід | Родина Дісней |
У шлюбі з | Лілліан Боундс (одр. 1925) |
Діти (2) | 2 (включно з Діаною Дісней Міллер) |
Автограф | |
Нагороди | |
IMDb | ID 0000370 |
|
Волтер Елаяс Дісней (англ. Walter Elias Disney[b], 5 грудня 1901 — 15 грудня 1966), відоміший як Волт Дісней — американський художник-мультиплікатор, кінопродюсер, актор озвучування та підприємець. Піонер американської анімаційної індустрії, який запровадив кілька нововведень у виробництво мультфільмів. Як кінопродюсер, він є рекордсменом за кількістю виграних премій «Оскар» (22) і номінацій (59) на одну людину. Окрім того, Дісней отримав два «Золотих глобуса» за особливі досягнення та премію «Еммі». Кілька його картин Бібліотека Конгресу включила до Національного реєстру фільмів, а Американський інститут кіномистецтва помістив їх у список найкращих фільмів за всю історію.
Волт Дісней народився 1901 року в Чикаго і рано зацікавився малюванням. Хлопчиком він ходив на уроки мистецтва, а у 18 років влаштувався на роботу рекламним ілюстратором. На початку 1920-х він переїхав до Каліфорнії та разом зі своїм братом Роєм заснував студію Disney Brothers Studio (нині The Walt Disney Company). У 1928 році з Абом Айверксом Волт Дісней створив персонажа Мікі Мауса, який став його першим значним успіхом; у перші роки він також озвучував своє творіння. У міру зростання студії Дісней ставав більш заповзятливим, впроваджуючи синхронний звук, повнокольорову трисмугову технологію Техніколор, повнометражні мультфільми та технічні вдосконалення в камерах. Дані нововведення, результати яких можна побачити в картинах «Білосніжка і семеро гномів» (1937), «Піноккіо», «Фантазія» (обидва 1940), «Дамбо» (1941) і «Бембі» (1942), сприяли розвитку анімаційного кіно. Після Другої світової війни з'явилися нові мультфільми та художні фільми творця, зокрема успішні «Попелюшка» (1950), «Спляча красуня» (1959) і «Мері Поппінс» (1964), останній з яких отримав п’ять «Оскарів».
У липні 1955 року Волт Дісней відкрив парк розваг Діснейленд в Анагаймі, Каліфорнія. Для фінансування проєкту він розширив діяльність до телебачення, запровадивши телепрограми «Діснейленд Волта Діснея» та «Клуб Мікі Мауса». Він також брав участь у плануванні Московського ярмарку[en] 1959 року, Зимових Олімпійських ігор 1960 року та Всесвітньої виставки 1964 року в Нью-Йорку[en]. У 1965 році Дісней почав розробку другого парку розваг Дісней Ворлд, серцем якого мало стати місто нового типу «Експериментальна прототипна спільнота майбутнього[en]» (EPCOT), однак він не встиг завершити проєкт. Дісней протягом усього життя був завзятим курцем, через що помер від раку легенів у 1966 році.
У приватному житті Дісней був сором'язливою, самопринизливою і невпевненою людиною, але створив публічний образ теплого та відвертого чоловіка. У нього були високі стандарти та високі очікування від співробітників. Діснея кілька разів звинувачували расизмі або антисемітизмі, проте багато його знайомих спростовували це. В історіографії по-різному оцінюють Діснея: від постачальника американських патріотичних цінностей до представника американського культурного імперіалізму. Дісней вважається одним із найвпливовіших культурних діячів XX сторіччя та залишається важливою фігурою в історії анімації та культури США, де був визнаний національною культурною іконою. Його фільми продовжують показувати та адаптувати, тематичні парки Діснея зросли в розмірах і кількості в усьому світі, а його компанія перетворилася на один із найбільших у світі медіа- та розважальних конгломератів.
Волтер Дісней народився 5 грудня 1901 року на Тріпп-авеню, 1249, у районі Гермоса в Чикаго, штат Іллінойс[c]. Він був четвертим сином Елаяса Діснея, ірландського уродженця провінції Канада, та Флори (в дівоцтві Колл), американки німецького та англійського походження[4][5][d]. Крім Волтера, Елаяс і Флора мали ще трьох синів: Герберта, Реймонда і Роя, а в грудні 1903 року у пари народилася донька Рут[8]. У 1906 році, коли Волту було чотири роки, сім'я переїхала на ферму в Марселіні, штат Міссурі, де його дядько Роберт щойно купив землю. У Марселіні він розвинув інтерес до малювання, коли йому заплатили за малюнок коня місцевого лікаря-пенсіонера[9]. Елаяс був підписником газети Appeal to Reason, тож Волтер вправлявся в малюванні, копіюючи карикатури Раяна Вокера на перших шпальтах[10]. Також він почав вчитися працювати з аквареллю та крейдою[5]. Діснеї жили біля залізничної лінії Атчісон, Топіка та Санта-Фе[en], через що їхній молодший син полюбив потяги[11]. Наприкінці 1909 року Волтер і його молодша сестра Рут одночасно пішли в школу в Марселіні[12]. Члени родини Діснеїв були активними прихожанами Конґреґаціоналістської церкви[en][13].
У 1911 році сім'я переїхала в Канзас-Сіті, штат Міссурі[14]. Там Дісней відвідував середню школу Бентона, де потоваришував зі своїм однокласником Волтером Пфайффером, який походив із родини шанувальників театру і познайомив хлопця зі світом водевілів і кіно. Незабаром Дісней проводив більше часу в будинку Пфайфферів, ніж удома[15]. Елаяс придбав маршрут доставки газет «Канзас-Сіті стар[en]» і «Канзас-Сіті таймс[en]». Волт і його брат Рой щоранку прокидалися о 4:30, щоб доставити «Таймс», після чого йшли до школи, а після неї повторювали маршрут з вечірньою «Стар». Розклад був виснажливим, тож Дісней часто отримував погані оцінки, коли засинав на уроках, але він продовжував розвозити газети понад шість років[16]. Крім того, він ходив на суботні курси в Інституті мистецтв Канзас-Сіті, а також заочно відвідував заняття з карикатури[5][17].
У 1917 році Елаяс придбав акції чиказького виробника желе O-Zell Company і разом із родиною повернувся до міста[18]. Дісней вступив до середньої школи Мак-Кінлі і став карикатуристом шкільної газети, малюючи патріотичні картини про Першу світову війну[19][20]; також він відвідував вечірні курси в Чиказькій академії образотворчих мистецтв[en][21]. У середині 1918 року Волтер намагався вступити до лав армії США, щоб воювати з німцями, але йому було відмовлено через надто молодий вік. Підробивши дату народження у свідоцтві, він у вересні 1918 року влаштувався до Червоного Хреста водієм швидкої допомоги. Дісней був відправлений до Франції, але прибув лише в листопаді, після підписання перемир'я[22]. Він малював карикатури на боці своєї машини швидкої допомоги для прикраси та опублікував деякі роботи в армійській газеті Stars and Stripes[en][23]. Дісней повернувся до Канзас-Сіті в жовтні 1919 року[24], де працював учнем художника в комерційній художній студії Pesmen-Rubin, малюючи комерційні ілюстрації для реклами, театральних програм і каталогів. Там же він подружився зі своїм колегою Абом Айверксом[25].
У 1922—1937 роках він виступав як суто творчий працівник, а після війни зайнявся кіновиробництвом. У 1923 Дісней переїжджає до Лос-Анджелес, де зі своїм братом Роєм створює в Голлівуді «The Walt Disney Company» як невелику анімаційну студію.
Першого березня 1924 Дісней представив свій перший трюковий фільм «День Аліси на морі», підказаний героями книжки Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес». Свою серію фільмів, намальованих в 1926—1927 рр., режисер теж назвав на честь героїні цієї книги — «Аліса в країні мультиплікації» (всього Дісней зняв 56 фільмів про пригоди Аліси). Тоді ж почав формуватися стиль діснеївських фільмів.
Починаючи з «Пароплавчик Віллі» у стрічках Діснея важливу роль грає музика. Звук в його фільмах служить не тільки фоном для діалогів, а стає їх важливою складовою частиною, музичним фоном, створюючи гармонію всього мальованого твору. Художники Діснея, перед тим як малювати тварин, завжди ретельно вивчали звички їхніх живих прототипів. Тому всі рухи на екрані вкрай правдоподібні. У «Фантазії» Волта Діснея вперше на широкому екрані з'являється стереозвук. Усі відзначали високу якість музичного супроводу цього фільму, яке було записано у виконанні Філадельфійського симфонічного оркестру під керівництвом Леопольда Стоковського.
Дісней одним з перших режисерів почав використовувати триплівкові кінознімальні апарати для триколірного процесу «Техніколор» (англ. Technicolor).
На студії Волт Дісней ввів систему преміювання мультиплікаторів, пізніше прийняту на інших студіях, в тому числі і на «Союзмультфільмі». Художник -мультиплікатор, запропонувавши трюк режисерові, отримував невелику винагороду.
У 1927 році величезну популярність отримав фільм «Кролик Освальд», а його герой відкриває галерею знаменитих персонажів з фільмів Діснея. Мишеня Міккі Мауса, якого намалював компаньйон Діснея Аб Айверкс, спочатку звали Мортімер, але незабаром він отримав ім'я, сьогодні добре відоме в усьому світі. Вперше мишеня Міккі Маус з'явився в німому фільмі «Божевільний аероплан» (1928), а в тому ж році став героєм і першого звукового фільму Діснея — «Пароплавчик Віллі» (до речі, це був перший в історії мальований фільм з синхронним звуком). У перших стрічках Дісней «позичив» мишеняті власний голос, а незабаром цей фільм відкрив перед молодим режисером дорогу до божевільної кар'єри.
У 1929 році Дісней почав працювати над циклом «Забавні симфонії», і до 1938 зняв понад 70 серій, включаючи такі шедеври, як «Танець кістяків» (1929), «Гидке каченя» (1932), «Троє поросят» (1933). Вже в цих фільмах з'являються герої, що стали всесвітньо відомими — смішні собачки Плуто (1930) і Гуфі (1932), а також каченя Дональд Дак (1934).
Датою заснування The Walt Disney Company вважається 16 жовтня 1923 року, коли Маргарет Вінклер уклала з Волтом Діснеєм контракт на створення серії мультфільмів «Комедії Аліси».
Через 9 років був знятий перший повнометражний мультфільм студії — «Білосніжка і семеро гномів», а в роки Другої світової війни на екрани вийшли «Піноккіо», «Фантазія», «Дамбо» і «Бембі».
1950 рік був ознаменований випуском ряду успішних проектів: першого ігрового фільму компанії Disney «Острів скарбів», мультфільму «Попелюшка», а також першого різдвяного телешоу Волта Діснея. Пізніше з'явилася передача під назвою «Клуб Міккі Мауса», яка швидко перетворилась в одну з найпопулярніших дитячих телепрограм. Учасники цієї передачі стали зірками світового масштабу — це і Джастін Тімберлейк, і Крістіна Агілера, і Брітні Спірс, і багато інших.
Коли художні фільми та телевізійні програми компанії отримали широку популярність, Волт відчув бажання почати нову справу. Він задумався про парк, в якому діти і батьки могли б разом чудово проводити час, і 17 червня 1955 року розважальний курорт Disneyland прийняв перших гостей.
На екрани виходять «Русалонька», «Красуня і Чудовисько», «Аладдін» та «Король Лев», один з найкасовіших фільмів в історії кінематографії.
Картина «Історія іграшок» 1995 року стає першим повнометражним мультфільмом, знятим методом комп'ютерної анімації.
У 2003 році зразу два фільми Disney принесли касові збори понад 300 млн доларів: «Пірати Карибського моря: Прокляття «Чорної перлини» і „У пошуках Немо“.
Влітку 2006 року глядачі побачили мультфільм „Тачки“, а анімаційний фільм „Рататуй“, що вийшов 2007, став справжньою сенсацією кіносезону.
За вісім десятиріч The Walt Disney Company створила репутацію компанії № 1 в галузі сімейних розваг. Почав свій шлях як крихітна студія мультиплікаційних фільмів у 1920-х роках, сьогодні вона виросла до масштабу однієї з найбільших корпорацій світу і продовжує веселити мільйони сімей по всьому світу.
Дісней був завзятим курцем ще з часів Першої світової війни. Він не вживав сигарет з фільтром[en], а в юності курив люльку. На початку листопада 1966 року йому поставили діагноз рак легенів і призначили кобальтову терапію. 30 листопада Дісней відчув себе погано, і його на машині швидкої допомоги відвезли до лікарні Св. Йосипа, де 15 грудня у віці 65 років він помер від шоку, спричиненого раком[26][27][28][29]. Через два дні його останки були кремовані, а прах похований у меморіальному парку Форест-Лон у Ґлендейлі, Каліфорнія[30][e].
Вихід «Книги джунглів» і «Найщасливішого мільйонера» в 1967 році збільшив загальну кількість повнометражних фільмів, у яких брав участь Дісней, до 81[19]. Мультфільм 1968 року «Вінні-Пух і бурхливий день» посмертно приніс йому премію «Оскар» у категорії «Найкращий анімаційний короткометражний фільм»[34]. Після смерті Діснея його студії продовжували плідно виробляти художні фільми, але якість їхніх мультфільмів падала. Наприкінці 1980-х з виходом «Русалоньки» (1989) ця тенденція змінилася на протилежну, яку «Нью-Йорк таймс» охрестив «Ренесансом Діснея[en]»[35]. Студія продовжила випускати успішні фільми, телепередачі та сценічні постанови[36].
Плани Діснея щодо футуристичного міста EPCOT не здійснилися. Після смерті Волта його брат Рой відклав свій вихід на пенсію, щоб отримати повний контроль над компаніями Disney. Він змінив напрямок проєкту з міста на атракціон[37]. На церемонії відкриття 1971 року Рой присвятив Дісней Ворлд своєму братові[38]. Парк розширився з відкриттям Epcot Center[en] у 1982 році; концепція Волта Діснея функціонального міста була замінена парком, більш схожим на постійну всесвітню виставку[39]. У 2009 році в Президіо Сан-Франциско[en] відкрився Сімейний музей Волта Діснея, спроектований його донькою Діаною та її сином Волтером Е. Д. Міллером[40]. В експозиції представлено тисячі експонатів із життя та кар’єри Діснея, зокрема його численні нагороди[41]. У 2014 році парки розваг Disney по всьому світу відвідали приблизно 134 мільйони людей[42].
На початку 1925 року Дісней найняв художницю чорнилом Ліліан Боундс. Вони одружилися в липні того ж року в будинку її брата в її рідному місті Льюїстоні, штат Айдахо[43]. За словами Ліліан, шлюб був загалом щасливим, хоча, згідно з біографом Діснея Нілом Ґаблером, вона не «приймала рішення Волта чи його статус беззаперечно, та визнала, що він завжди говорив людям, „який він підкаблучник“»[44][f]. Ліліан мало цікавилася фільмами чи голлівудським світським життям та, за словами історика Стівена Воттса, «задовольнялася веденням домашнього господарства та наданням підтримки своєму чоловікові»[45]. У їхньому шлюбі народилося дві доньки, Діана (народилася в грудні 1933 року) і Шерон (усиновлена в грудні 1936 року, народилася за шість тижнів до того)[46][g]. У родині ані Дісней, ані його дружина не приховували факт усиновлення Шерон, хоча їх дратувало, якщо люди поза родиною піднімали це питання[47]. Подружжя Діснеїв намагалося якомога довше тримати своїх дочок подалі від громадськості, особливо в світлі викрадення Ліндберґа[en]; Волт вжив заходів, щоб його дітей не фотографувала преса[48].
1949 року Дісней і його родина переїхали в новий будинок у районі Холмбі-Хіллз[en] в Лос-Анджелесі. За допомогою своїх друзів Ворда та Бетті Кімболл[en], які вже мали власну залізницю на задньому дворі[en], Дісней розробив креслення і негайно взявся за створення мініатюрної парової[en] залізниці для свого двору. Її назва Carolwood Pacific Railroad[en] походить від місця розташування будинку Діснея на Carolwood Drive. Мініатюрний робочий паровоз побудував інженер Disney Studios Роджер Е. Броґґі, а Дісней назвав його «Ліллі Белль» на честь своєї дружини[49]. Через три роки Волт відправив його на зберігання через низку нещасних випадків за участю своїх гостей[50].
Волт Дісней тримає рекорд нагород Оскара з 22 в суперницьких категоріях та 4 на честь його внеску :
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.