Верхоянськ

Верхоя́нськ (якут. Верхоянскай) — місто у Верхоянському улусі Якутії, на правому березі річки Яна, за 92 км на північний захід від адміністративного центру улусу — Батагая.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Верхоянськ (значення).

Місто Верхоянськ якут. Верхоянскай Прапор Герб Координати 67°33′ пн. ш. 133°23′ сх. д.H G O Країна РосіяРосія Регіон Республіка Саха (Якутія) Район Верхоянський район Міське поселення Верхоянськ Дата заснування 1638 Місто з 1817 Площа 25 км² Висота центру 127  м Офіційна мова якутська і російська Населення 1212 осіб (2013) Часовий пояс UTC+11 Телефонний код 41165 Поштовий індекс 678 530 Код ЗКАТУ 98216503 GeoNames 2013465 OSM ↑5128579 ·R (Verkhoyansk Urban Settlement, Q4109213) в енциклопедії «Моє місто» Верхоянськ Верхоянськ Верхоянськ (Росія) Верхоянськ Верхоянськ (Республіка Саха)  Верхоянськ у Вікісховищі

Населення — 1212 осіб (2013). Верхоянськ — один з найменших населених пунктів у Росії, що мають статус міста, за оцінкою Росстату на 1 січня 2010 роки лише 2 міста — Магас та Чекалін поступалися йому за чисельністю^[1].

Утворює міське поселення «Верхоянськ».

Верхоянськ — одне з найхолодшіших місць на Землі та найхолодніше місто в світі. Найнижча температура −69,8 °C була зареєстрована тут у лютому 1892 року. Верхоянськ часто називають Полюсом холоду північної півкулі.

Однак, хоча офіційно статус Полюса холоду відданий Верхоянську, суперечки про статус ведуться між ним і Оймяконом дотепер.

Історія

Заснований в 1638 як козацьке зимовище Посник Івановим^[2].

У Верхоянськ відправляли політичних засланців. Першим сюди був висланий учасник польського повстання 1863 року поет Вікентій Пужіцкій. Також відбували тут заслання декабрист С. Г. Краснокутський, учасник революційного руху 1860-х рр.. І. А. Худяков, польський революціонер, етнограф Вацлав Серошевський, революціонери П. І. Войноральський, І. В. Бабушкін, В. П. Ногін.

Економіка

Основна галузь — сільське господарство (скотарство, конярство, оленярство), а також хутровий промисел. Господарський центр лісопромислового пункту. Річкова пристань.

Населення

Рік	Населення	Зміна
1856	100	—
1897	354	+254.0%
1913	700	+97.7%
1926	400	−42.9%
1939	1600	+300.0%
1959	1410	−11.9%
1970	1864	+32.2%
1979	1709	−8.3%
1989	1883	+10.2%
1992	1900	+0.9%
1996	1900	+0.0%
1998	2000	+5.3%
2000	2000	+0.0%
2001	1900	−5.0%
2002	1434	−24.5%
2003	1400	−2.4%
2005	1400	+0.0%
2006	1300	−7.1%
2007	1300	+0.0%
2008	1300	+0.0%
2010	1311	+0.8%
2011	1300	−0.8%
2012	1245	−4.2%
2013	1212	−2.7%

Клімат

Місто розташоване поблизу кордону помірного та субарктичного поясів. Зима екстремально холодна, суха і тривала, літо коротке, але тепле та відносно сухе (бувають і спекотні періоди), хоча бувають і різкі похолодання. Місто з найбільшою різницею максимальної та мінімальної температур. Опадів випадає мало — 150–200 мм (порівняно з кількістю опадів у пустелях). Заморозки можливі цілий рік, включаючи та літо.

• Середньорічна температура — −14,5 °
• Середньорічна швидкість вітру — 1,4 м/с
• Середньорічна вологість повітря — 69%

Клімат
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	−15	−9	−4	−2	−1	3	5	−1	−23	−45	−67	−93	37,3
Середній максимум, °C	−20	−17	−15	−13	−10	−5	−2	−7	−39	−57	−89	−156	−8,7
Середня температура, °C	−55	−51	−46	−44	−32	−29	−24	−36	−59	−97	−178	−201	−14,5
Середній мінімум, °C	−90	−86	−83	−61	−53	−45	−41	−47	−58	−79	−208	−256	−20,1
Абсолютний мінімум, °C	−150	−143	−137	−126	−114	−92	−83	−97	−158	−202	−267	−271	−67,8
Норма опадів, мм	1126	1093	1023	998	952	876	854	995	1357	1923	2366	5667	19273
Кількість сонячних годин	6	84	219	280	309	354	327	219	132	84	26	1	2041
Кількість днів з опадами	2	1	1	1	3	9	7	5,7	23	26	23	21	44,2
Кількість сніжних днів	30	27	25	23	22	21	21	20	30	31	30	31	311
Вологість повітря, %	95	94	92	87	83	81	89	90	97	97	87	61	73
Джерело: Погода и Климат[3] та NOAA[4]

Абсолютний мінімум температури

15 січня 1885 у Верхоянську політичним засланцем С. Ф. Ковалик на обладнаній О. А. Бунге, керівником експедиції Російської академії наук, метеорологічній станції була зареєстрована мінімальна температура повітря, що дорівнює -67,1 °C. Але в лютому 1892 у Верхоянську була зареєстрована ще нижча температура -69,8 °C. Проте в журналах спостерігача була виявлена помилка при введенні поправки на температуру величиною в 2,2 ° C, ця помилка була виправлена, і найнижчою температурою у Верхоянську вважається -67,6 °C^[5]. 2005 року відкрита меморіальна дошка на честь 120-річчя (тобто з 1885 року) реєстрації абсолютного мінімуму температури в північній півкулі.

Примітки

1. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1.01.2010 р. Архів оригіналу за 01.02.2012. Процитовано 21.12.2021.
2. ДАЛЬШЕ НА ВОСТОК
3. —Погода и Климат. Retrieved January 1, 2013.
4. Verhojansk Climate Normals 1961–1990. National Oceanic and Atmospheric Administration. Процитовано 9 February 2015.
5. NINA A. STJPANOVA. ON THE LOWEST TEMPERATURES ON EARTH MONTHLY WEATHER REVIEW, January 1958 (англ.)

Посилання

• Верхоянский улусного краєзнавчий музей «Полюс холоду»
• NINA A. STJPANOVA. ON THE LOWEST TEMPERATURES ON EARTH MONTHLY WEATHER REVIEW, January 1958 (англ.)
• Christopher C. Burt. The Coldest Places on Earth Weather Extremes, 19.01.2011 (англ.)