З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Іван Володимирович Більський (Бельський; 1380 — після 1446) — князь більський та новгородський (1445—1446) із династії Гедиміновичів, син київського князя Володимира Ольгердовича. Засновник князівського роду Більських (Бєльських).
Іван Володимирович | ||
| ||
---|---|---|
1420 — після 1446 | ||
Попередник: | князівство утворено | |
Наступник: | Федір Іванович Більський | |
| ||
1444 — 1445 | ||
Попередник: | Юрій Лугвенович | |
Наступник: | Юрій Лугвенович | |
Смерть: | після 1446 | |
Країна: | Велике князівство Литовське | |
Рід: | Гедиміновичі | |
Батько: | Володимир Ольгердович | |
Мати: | Анна[d] | |
Шлюб: | Василина Андріївна Гольшанська[1] | |
Діти: | Федір, Іван, Іван, Семен, Явнута, Анна, Марія | |
У 1408 р. брав участь у поході Вітовта на Москву. У 1420 р. отримав землі з центром у Білій в Смоленській землі.
Під час боротьби між Сигізмундом Кейстутовичем та Свидригайлом Ольгердовичем за Литовський великокнязівський престол, був прихильником Свидригайла.
1432 року підписав мир з Тевтонським Орденом. 1435 року — у битві під Вількомиром потрапив у полон до Сигізмунда Кейстутовича (як король Київський), пробув в ув'язненні до 1440 р. Звільнений на наказом Великого князя Литовського Казимира IV Ягеллончика (майбутнього короля Польщі).
У 1444—1445 рр. був князем у Великому Новгороді. Зимою 1444 року вирушив на чолі новгородських військ в похід проти лівонців за Нарову, проте через кінський падіж похід завершився невдало.
У лютому 1422 року[2] одружився з Василісою Гольшанською (? — до 1484), дочкою князя Андрія Гольшанського, сестрою польської королеви Софії Гольшанської.
Діти:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.