Сигізмунд Кейстутович

Сигізмунд Кейстутович, (лит. Žygimantas Kęstutaitis, Žyhimont Kejstutavicz, пол. Zygmunt Kiejstutowicz; бл.1365 — 20 березня 1440) — Великий князь Литовський (1432—1440), князь Стародубський, Можайський (з 1383). Наймолодший із синів Кейстута, брат Вітовта^[1].

Сигізмунд Кейстутович
Великий князь Литовський
Правління	1432-1440
Попередник	Свидригайло Ольгердович
Наступник	Казимир IV Ягеллончик
Інші титули	Князь стародубський Князь мозирський
Біографічні дані
Імена	Корибут
Релігія	християнство
Народження	1365  Тракайський замок, Тракай, Троцьке князівство, Велике князівство Литовське
Смерть	20 березня 1440  Тракайський замок, Тракай, Велике князівство Литовське
Поховання	Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)
Дружина	Донька Андрія Одинцевича
Діти	Михайло, Ядвіґа
Династія	Гедиміновичі
Батько	Кейстут
Мати	Бірута
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Сигізмунд Кейстутович вів запеклу боротьбу проти литовсько-руського князя Свидригайла Ольгердовича. У 1432 році напав на Свидригайла, захопив Вільно, був проголошений великим князем. Намагаючись прихилити на свою сторону українську знать, привілеями 1432 і 1434 років поширив на руських князів і бояр права, якими користувалася литовська шляхта. У 1432 році Сигізмунд Кейстутович відступив Польщі подільські землі та території на волинському порубіжжі; після його смерті вся Волинь мала відійти до Польської Корони. У вересні 1435 року остаточно розбив українсько-литовські війська під командуванням Свидригайла у битві під Вількомиром. Правління Сигізмунда I зміцнило польські впливи на литовських і українських землях і загострило національно-релігійну боротьбу.

Убитий унаслідок змови князів Івана і Олександра Чорторийських, віленського воєводи Яна Довгірда у Тракайському замку недалеко від Вільнюса (Вільного, Вільна) шляхтичем-киянином Скобейком.

У літературі

Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського^[2].

Печатка Сигізмунда I, XV століття