Білолуцьк
селище міського типу у Луганській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Білолу́цьк — селище в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Старобільського району Луганської області. На початок 2018 року населення становить 3 840 осіб.
| селище Білолуцьк | |||
|---|---|---|---|
| |||
.jpg) Білолуцьк. Вид на Свято-Троїцький храм | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Луганська область | ||
| Район | Старобільський район | ||
| Тер. громада | Білолуцька селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA44140030010086904 | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1645 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 18,77 км² | ||
| Населення | ▼ 3840 (01.01.2018)[1] | ||
| Густота | 204,5 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 92325 | ||
| Телефонний код | +380 6463 | ||
| Географічні координати | 49°41′57″ пн. ш. 39°1′42″ сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 68 м | ||
| Водойма | р. Біла, Айдар
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Солідарний | ||
| До станції: | 36,1 км | ||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 23,3 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - автошляхами: | 149 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 92322, Луганська обл., Новопсковський р-н, смт Білолуцьк, вул. 1 Травня, 4 | ||
| Голова селищної ради | Полтенко Сергій Пилипович | ||
| Вебсторінка | Білолуцька селищна рада | ||
| Карта | |||
  Білолуцьк | |||
 Білолуцьк | |||
 | |||
|
| |||
Селище міського типу Білолуцьк лежить на річці Айдарі, при впаданні в неї річки Біла. За сорок кілометрів від Білолуцька знаходиться залізнична станція Солідарний.
Втікачі, які засновували цю слободу, називали її Біла Лука, яка з часом трансформувалась у Білолуцьк. Походить від слова «лука» і означала луг і ліс, які розташовані на річковому мисі і заливаються в повінь.
Засноване 1645 року переселенцями з Правобережної України. Під час придушення повстання на чолі з Кіндратом Булавіним у 1708 році його спалили царські карателі. Новими поселенцями у 1732 році стали острогозькі козаки. Білолуцька сотня в складі Острогозького слобідського полку проіснувала до 1765 року.
У 1828 році організовано військове поселення росіян. Прибули в Білолуцьк частини Псковського 1-го поселенського ескадрону другої кірасирської дивізії, і кількість їх господарств склала 486. Режим в цих поселеннях був надзвичайно жорстким — муштра, непосильна праця залишили по собі важкий слід. Дітей військових поселенців з 8 років віддавали до військового навчання, і звались вони кантоністами. Унтер-офіцери, що їх навчали, жорстко карали малих хлопчиків у військовій формі за будь-який дитячий непослух. У слободі з'явилися жінки легкої поведінки, було підірвано засади моралі, які споконвіку підтримувалися силою громадського осуду. Ще й донині в селищі є прізвисько кірасир, яке пройшло більше, ніж через півтора століття.
Брали білолучани участь у Кримській війні 1853—1855 рр. В 1857 р. військові поселення було ліквідовано і мешканці Білолуцька перейшли в розряд державних селян.
Раніше Білолуцьк адміністративно підпорядковувався Старобільському повіту Харківської губернії. У 1923—62 роках Білолуцьк був районним центром Білолуцького району.
27 липня 1918 року в Білолуцьк для несення прикордонної служби прибув 2-й Запорізький піхотний полк. Козак цього полку Зенон Стефанов залишив такі спогади про настрої у місцевого населення: «Населення в тому часі було національно дужо малосвідомлене, до нас віносилося з резервою — ще й до того недавно збаломучене большевиками рівняло нас з карними московсько-офіцерськими відділами, які перед нашим приходом гуляли по селах.»[2]
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 34 жителі селища[3].
Статус селища міського типу був отриманий в 1960 році.
Цегельня, млинокомбінат, маслозавод; середня, восьмирічна, 3 початкові школи, школа сільської молоді, Будинок культури, 2 бібліотеки. Основна с.-г. спеціалізація району — землеробство (зернові культури, соняшник) і м'ясо-молочне тваринництво. Поклади крейди.
У Білолуцьку побудовані Покровський, Преображенський і Троїцький храми.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4][5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 94,64 % |
| Російська | 4,84 % |
| Інші | 0,48 % |
- Кузнецов Олександр Ягорович — український художник. Все життя прожив в селищі. Його пейзажі, що зображують рідні краєвиди, прикрашають нині гімназійну художню галерею.
- Черв'як Людмила Олексіївна — народний майстер, яка не лише сама створює вибиті гобелени, а й навчила цьому не один десяток школярів.
- Ткаченко Леонід Пантелійович — майстер лозоплетіння.
- Павло Біланов — український художник.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
