Loading AI tools
Білолуцький район — адміністративно-територіальна одиниця Української РСР, що існувала в складі Старобільської і Луганської округ, Української СРР, Донецької та Луганської (Ворошиловградської) областей. Районний центр — село Білолуцьк.
| Білолуцький район | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: |  СРСР ( УРСР) |
| Округа/Область: | Старобільська округа Луганська округа Українська СРР Донецька область Луганська область |
| Утворений: | 7 березня 1923 року |
| Ліквідований: | 30 грудня 1962 року |
| Населення: | 32 539 (1926) |
| Площа: | 700 км² |
| Населені пункти та ради | |
| Районний центр: | с. Білолуцьк |
| Кількість сільських рад: | 12 (1946) |
| Кількість сіл: | 12 |
| Кількість хуторів: | 22 |
| Районна влада | |
Станом на 1923 рік, кількість населення району становила 31 965 осіб[1].
На 1 січня 1926 року кількість населення району становила 31 633 особи, з них 15 506 чоловіків та 16 127 жінок[2].
Відповідно до перепису населення СРСР, кількість мешканців району, станом на 17 грудня 1926 року, становила 32 539 осіб[3].
На 1 січня 1930 року в укрупненому районі проживали 61 552 особи (за даними перепису 1926 року), за обрахунком з врахуванням приросту — 64 704, з них 83,2 % — українці[4].
У 1933 році кількість населення становила 23 588 осіб[5], у 1936 році — 21 461 особу[6].
Утворений 7 березня 1923 року, відповідно до постанови Всеукраїнського центрального виконавчого комітету «Про адміністративно-територіальний устрій», в складі Білолуцької, Ново-Білянської та Танюшівської волостей Старобільського повіту Донецької губернії. Площа території району становила 747 кв. верст[1].
На 1 січня 1926 року площа території району становила 773,3 км², до складу району входило 10 сільських рад, котрим підпорядковувалося 58 населених пунктів. 49 поселень мали до 100 дворів, 5 — від 101 до 300 і 4 складалися з понад 301 двору, в середньому на 1 поселення припадало 92 селянських господарства. В районі налічувалося 15 трудових шкіл, де навчалося 1 049 учнів, 22 установи політичної освіти, 1 амбулаторія та 1 лікарня, де працювали 1 лікар, 1 фельдшер та 1 повитуха[2]. Станом на 17 грудня 1926 року до складу району входило 12 сільських рад[3].
13 червня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про реорганізацію округ УСРР», внаслідок ліквідації Старобільської округи, район включено до складу Луганської округи[7].
15 вересня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління», до складу району включено територію ліквідованого Олександрівського району; запроваджено двоступеневу систему управління, внаслідок чого райони підпорядковано безпосередньо республіканському центру. Площа території району становила 1 606 км², до складу району входили 31 сільська рада, котрим підпорядковувалося 164 сільські населені пункти[4].
17 липня 1932 року район включений до складу новоствореної Донецької області, 17 листопада 1933 року — до складу новоствореного Старобільського округу Донецької області[8]. Площа території — 1 184 км², район складався із 12 сільських рад[5].
Станом на 1936 рік, площа території району становила 749 км², до складу району входило 12 сільських рад[6].
3 червня 1938 року, указом Президії Верховної Ради СРСР, зі складу Донецької області виділено Ворошиловградську (згодом — Луганська) область; до її складу увійшов і Білолуцький район[9].
Станом на 1 вересня 1946 року площа території району становила 700 км², район поділявся на 12 сільських рад (Березівська, Білолуцька, Литвинівська, Миколаївська, Можняківська, Новобілянська, Олександропільська, Павленківська, Романівська, Степнянська, Танюшівська, Трембачівська), котрим підпорядковувалося 34 сільських населених пункти: 12 сіл та 22 хутори[10].
Ліквідований 30 грудня 1962 року, відповідно до указу Президії Верховної ради Української РСР «Про укрупнення сільських районів Української РСР». Територію та сільські ради включено до складу Білокуракинського району Луганської області[11].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
