Будинок на Саксаганського, 108/16

Будинок № 108/16 (будинок ЮРОТАТ ) — споруда архітектора Олександра Хойнацького, розташована на розі вулиць Саксаганського, 108 і Симона Петлюри, 16, навпроти «Будинку з іфритами» (№ 11/106).

Будинок на Саксаганського, 108/16
50°26′38″ пн. ш. 30°29′49″ сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 143)
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ
Архітектурний стиль	неокласицизм і історизм
Архітектор	Хойнацький Олександр Ромуальдович
Будівництво	1898 — 1899
Адреса	вулиця Саксаганського, 108/16
Будинок на Саксаганського, 108/16 у Вікісховищі

За визначенням дослідників, будівля — типова пам'ятка періоду історизму з рисами неокласицизму, зразок «вдалої адаптації академічних пра­вил до нових функціональних та конст­руктивних вимог»^[1].

Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року споруду поставили на облік пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення.

Будівництво і використання будівлі

Будинок № 108/16 (справа). Над фронтоном ще височіє скульп­тура Меркурія

Будинок № 108/16 (зліва) і «Будинок з іфритами» (справа)

Станом на 1882 рік власником ділянки № 108 був Павло Троцький, а перпендикулярної № 16 — Петро Борисов. 1898 року обидві ділянки придбало Південноросійське товариство торгівлі аптечними товарами, засноване київським аптекарем Адольфом Марцинчиком^[2][3]. Товариство реалізовувало в Україні хімічну продукцію для аптек, промисловості, сіль­ського господарства, цукроварень, виноробства, косметичних фірм, науко­вих досліджень тощо. На його замовлення у 1899 році спорудили будинок за проєктом архітектора Олександра Хойнацького.

1922 року будівлю націоналізували більшовики.

У 1990-х роках будинок капітально реконструювали.

У новітню добу приміщення будинку займали територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області, обласна державна податкова адміністрація, обласне управління містобудування та архітектури, обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді, фармацевтичні фірми, крамниці^[1].

Архітектура

Триповерхова із цокольним поверхом, цегляна, пофарбована будівля має двосхилий дах, бляшане покриття, п'ять двомаршових сходів і два вантажних ліфти. У плані — замк­нуте каре. Приміщення на поверхах розташовані з двох сторін коридору.

Перекриття кімнат — пласке, ко­ридорів — циліндричне склепіння з розпа­лубками над входами до кімнат, цокольно­го поверху й сходових кліток — цегляні склепіння на металевих рейках.

Композиція будинка симетрична. Зрізане наріжжя і фланги з проїздами на по­двір'я фланковані розкріповками. Розкріповки рустовані на першому поверсі й виділені чотириколонними портиками на верхніх поверхах.

Архітектура фасадів вирішена в стилі історизму з мотивами неокласицизму. Пофарбовані у три кольори фа­сади прикрашені архітектур­ним, ліпленим і скульптурним декором. Білі деталі виділяються на вохристо-рожевому тлі.

Відкрита фактура цегляного мурування засвідчила відхід від класицистичної естетики й поворот до нових утилітарних та естетичних завдань, притаманних архітектурі доби історизму.

Перший поверх виділений гуртами й декорований рустом у межах розкріповок. Він відіграє роль стилобата. Над ним — ордерний ярус на рівні другого і третього поверхів, які об'єднані пілястрами і напівколонами вели­кого композитного ордера.

Бічні розкріповки оздоблені канелюрованими тричвертєвими фустами чотириколонних портиків. Їхні капітелі пишно декоровані аканто­вим листям із волютами.

Будівлю завершує антаблемент з іонічним фризом. Карниз спирається на кронштейни з орна­ментальними деталями. Уздовж роз­міщені розетки, іоніки та зубці. Доричний фриз зі стрічками іоніків і меандровим орнаментом проходить також над першим поверхом. Між метопами фриза містяться квіткові розет­ки.

Площини стін прорізані пря­мокутними вікнами: із замкови­ми каменями на цокольному поверсі, лиштвами й прямими сандриками — на першому, з виразни­ми трикутними сандриками — на другому, з підвіконним гуртом — на третьо­му поверсі.

Наріжжя виділене чотириколонним портиком й увінчане трикутним фронтоном. Первісно на нього постовили скульп­туру бога торгівлі Меркурія. З обох боків при­лягають тривіконні роз­кріповки, які завершуються прямокутними аттиками. На них — відлиті за єдиним шаблоном скульптури сов. Аттики й фризи оздоблені барель­єфами із сюжетами про Асклепія і Гіппократа. Їхні бюсти містяться на другому поверсі.

Дворові фасади мають просте цегляне оздоблення. Стіни оздоблені гуртами, зубчас­тим карнизом і міжвіконними лізенами^[1].

Галерея

• 
  Наріжжя
• 
  Чотириколонний портик із фронтоном.
• 
  Ба­рельєфи із сюжетами лікуван­ня та зцілення античними лікарями

Примітки

1. Будинок на Саксаганського, 108/16, 2003, с. 1097.
2. Kijów i jego pamiątki, 1901, с. 218.
3. Список власників садиб, 2020.

Примітки

Джерела

• Галайба Василь, Маковський Євген. Список власників садиб (1882-1914) // Старий Київ. — 2020.^[1]
• Єрофалов Борис, Кальницький Михайло, Овчарємко Олексій, Трегубова Тетяна. Будинок на Саксаганського, 108/16 // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 2. М — С / П. Тронько та ін. — К., 2003. — С. 1096—1097.
• Ciechowski Wacław. Вулиця Безаківська // Київ та його пам'ятні місця: з планом, краєвидами міста та кресленнями важливих будівель = Kijów i jego pamiątki: z planem, widokami miasta i rycinami ważniejszych budynków. — К. : Leon Idzikowski, 1901. — 352 с.

1. Список власників будинків за 1918 рік, 2006.