Браницькі

Брани́цькі або Брані́цькі^[1] (пол. Braniccy) — польські шляхетські та магнатські роди. Відомі чотири роди Браницьких — гербів Голобок, Гриф, Корчак та Яніна, що мали цілком різне походження. Найстаровиннішим з цих родів є рід Браницьких герба Гриф.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Браницький.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Браницька.

Браницькі герба Голобок

Герб Голобок

Ян, протопласта Браніцьких герба Голобок, мав бути сином Пйотра Цебровського, а з братом Пйотром у 1441 році поділити спадок батька^[2].

Представники:

• Пйотр — суддя земський львівський
• Катажина (1690 — ?)^[3]

Браницькі герба Гриф

Герб Гриф

Рід Браницьких герба Гриф є гілкою магнатського роду Грифітів^[pl] і походить з Браніце та Рущі — давніх місцевостей поблизу Кракова, що нині розташовані в межах міста^[4].

На відміну від Потоцьких чи Калиновських політичної ваги Браницькі набули досить пізно — на початку XVII століття. Саме тоді вони стали власниками величезних маєтків у Червоній Русі (Галичині) та на Поділлі.

Початок могутності роду Браницьких поклав Ян Клеменс Браницький — надвірний маршалок коронний. Саме з ним та його сином Стефаном Миколаєм пов'язаний процес розширення земельних володінь родини і придбання впливу при королівському дворі^[4].

У другій половині XVIII століття Ян Клеменс Браницький ІІІ, названий так на честь діда, єдиний син Стефана Миколая, домігся найвищої військової посади в Речі Посполитій — став у 1752 році великим гетьманом коронним і залишався ним 19 років. До цього він служив у Франції, одержав звання генерала артилерії. У 1767 році Ян Клеменс активно співпрацював у Радомській конфедерації. Він не мав дітей і після його смерті у 1771 році ця гілка роду Браницьких згасла^[4].

Представники:

• Ян — каштелян велюнський (1246)
• Сулько — воєвода краківський (1260—1263)
• Теодор — воєвода краківський (1288)
• Григорій — каштелян радомський (1450—1457)
• Петр — каштелян бецький (1469—1472)
• Гжегож^[pl] (1534–1595) — краківський ловчий
  • Анна (? — 1639)
  • Станіслав (1574–1620) — мечник королівський (1605)
    • Ян Клеменс^[pl] (? — 1657) — краківський підкоморій
      • Станіслав (? — 1680)
      • Ян Клеменс (1624–1673) — надвірній маршалок коронний
        • Констанція Текла (1624–1673)
        • Стефан Миколай^[pl] (1640–1709) — великий стольник коронний, підляський воєвода
          • Ян Клеменс Браницький ІІІ (1689—1771) — великий гетьман коронний (1752–1771), засновник міста Білосток
          • Урсула (1700–1761)
          • Ельжбета (? — 1746)
          • Констанція

• 
  Анна Браніцька
• 
  Ян Клеменс Браницький
• 
  Ян Клеменс Браницький ІІІ

Маєтності:

• Палац Браницьких у Білостоці
• Палац Браницьких у Варшаві
• Палац Браницьких у Хорощі

• 
  Палац Браницьких у Білостоці
• 
  Палац Браницьких у Варшаві
• 
  Палац Браницьких у Хорощі

Браницькі герба Корчак

Герб Корчак

Рід Браницьких герба Корчак походить з Любельщизни^[4]. Був представлений на Брацлавщині та Поділлі.

Першим видатним представником цього роду став Францішек Ксаверій (1730–1819), який, завдяки дружбі молодості з королем Станіславом Августом Понятовським, зробив стрімку кар'єру та отримав значні земельні володіння^[4]. У травні 1766 він був призначений ловчим коронним, у 1768 — отримав у довічне володіння Любомльське староство, де 1782 року збудував палац-резиденцію — Любомльський палац Браницьких. 1773 року Францішка Ксаверія було призначено польним гетьманом коронним, а вже 8 лютого 1774 — великим гетьманом коронним. Він обіймав цю посаду 19 років — до 1793^[5]. В 1781 у Санкт-Петербурзі Францішек Ксаверій Браницький одружився з племінницею Потьомкіна, улюбленою камер-фрейліною Катерини II — Олександрою Енгельгардт. До магнатських володінь подружжя на території нинішньої України входили міста Біла Церква і Сквира, а також 134 села з населенням понад 40 тисяч осіб. Головною резиденцією був маєток у Білій Церкві, тут Олександра Браницька заклала вишуканий дендрологічний парк «Олександрія»^[5].

Жовтневий переворот більшовиків призвів до втрати Браницькими їхніх маєтностей, влади та занепаду роду. Останнім представником роду Браницьких герба Корчак був Адам Браницький^[pl]. Він мав три дочки і жодного сина, помер у 1947 році.

Представники:

• Себастьян^[pl] (1484–1544) — Латинський єпископ Кам'янця-Подільського (1535–1538), Холмський латинський єпископ (1538–1539), познанський РКЦ, коронний референдар^[6]
• Станіслав — можливо, брат єпископа
• Юзеф — галицький каштелян, маршалок (пол. związkowy) під час Генеральної конфедерації 1717 року
  • Петро Франциск (? — 1762) — брацлавський каштелян
    • Ельжбета^[pl] (1734–1800) — політична діячка, мати Казимира Нестора Сапєги
    • Францішек Ксаверій (бл.1730–1819) — Великий гетьман коронний Речі Посполитої (1774–1793)
      • Олександр (1780–1798)
      • Катажина (1781–1820) — дружина Станіслава Потоцького
      • Владислав Гжегож (1783–1843) — державний діяч, генерал від інфантерії російської служби
        • Францішек Ксаверій^[pl] (1816–1879) — фінансист
          • Августин (1854–1905)
        • Еліза (Ельжбета) (1820–1876) — дружина поета Зигмунта Красінського
        • Олександр Владиславович^[pl] (1821–1877) — колекціонер, мандрівник, власник замку в Сухій-Бескидзькій
          • Владислав (1848–1914)
            • Марія^[pl] (1873–1934) — дружина Здислава Любомирського
            • Юлія (1879–1929)
            • Роза (1881–1953)
        • Софія Катажина (1821–1886)
        • Костянтин Гжегож (1824–1884) — натураліст, колекціонер і мандрівник
          • Ксаверій Владислав (1864–1926) — мандрівник, колекціонер
            • Адам^[pl] (1892–1947) — останній власник Вілянівського палацу у Варшаві до його націоналізації^[7]
              • Марія Хелена (1923–1989)
              • Анна^[pl] (1924-2023) — була останньою з живих представників роду Браницьких герба Корчак
              • Беата Марія (1926–1988) — учасниця Варшавського повстання
        • Катажина (1825–1907) — відома колекціонерка предметів мистецтва, меценатка Ягеллонського університету
        • Владислав Міхал^[pl] (1826–1884)
          • Марія Розалія (1863–1941)
      • Софія (1790–1879) — дружина Артура Станіслава Потоцького
      • Ельжбета (1792–1880) — дружина Михайла Воронцова
      • Володимир (? — 1812)

• 
  Ельжбета Браницька
• 
  Францішек Ксаверій Браницький
• 
  Софія Браницька
• 
  Єлизавета Воронцова
• 
  Катажина Потоцька
• 
  Владислав Гжегож Браницький
• 
  Костянтин Гжегож Браницький
• 
  Катажина Потоцька
• 
  Владислав Міхал Браницький
• 
  Еліза (Ельжбета) Браницька
• 
  Олександр Браницький
• 
  Ксаверій Владислав Браницький
• 
  Марія Любомирська
• 
  Адам Браницький

Маєтності:

• Літній палац Браницьких у Білій Церкві
• Зимовий палац Браницьких у Білій Церкві
• Білий палац у Варшаві
• Вілянівський палац у Варшаві
• Палац Браницьких у Варшаві на вулиці Нови свят
• Замок у Сухій-Бескидзькій
• Палац Потоцьких у Натоліні

• 
  Зимовий палац Браницьких у Білій Церкві
• 
  Білий палац у Варшаві
• 
  Вілянівський палац у Варшаві
• 
  Палац Браницьких у Варшаві на вулиці Нови свят
• 
  Замок у Сухій-Бескидзькій
• 
  Палац Потоцьких у Натоліні

Браницькі герба Яніна

Герб Яніна

Браницькі герба Яніна походять з Браніц Люблінського воєводства^[8].

Представники:

• Адам, Єнджей — згадані 1539 року
• Єнджей — близько 1632 року підписав вибір королем Владислава IV
• Людвік, Казімєж — близько 1647 року підписали вибір королем Яна ІІ, як представники Люблінського воєводства
• Юзеф — близько 1673 року підписав вибір королем Яна III Собеського

Примітки

1. Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 115—116.
2. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 313. (пол.)
3. Marek Jerzy Minakowski. Katarzyna Branicka h. Hołobok. http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
4. Stefan Ciara. Zarys kariery Branickich herbu Gryf oraz Branickich herbu Korczak. http://www.wilanow-palac.pl (пол.) . Музей у Вілянуві. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
5. Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій, 2003
6. Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 409—411. (пол.)
7. Marek Jerzy Minakowski. Adam Maria Jan hr. Branicki z Wilanowa h. Korczak. http://www.sejm-wielki.pl (пол.) . Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
8. Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz: Lipsk 1839—1845.— T. 2. — S. 282—283. [Архівовано 7 квітня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)

Посилання

• Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва [Архівовано 4 березня 2010 у Wayback Machine.]
• Історія розвитку родів Браницьких гербів Гриф і Корчак [Архівовано 16 березня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

• Перерва В. С. Графи Браницькі: підприємці та меценати.— Біла Церква : Вид. Пшонківський О. В., 2010. — 269 с. — ISBN 978-966-2083-77-4.
• Томазов В. В. Браницькі [Архівовано 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 367. — ISBN 966-00-0734-5.
• Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
• Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій [Архівовано 19 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Gajl T. Herbarz Polski od średniowiecza do XX wieku. — Gdańsk : L&L, 2007. — S. 414. — ISBN 978-83-60597-10-1. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — Cz. 2. — 820 s. — S. 162—176. (пол.)