Зофія Браніцька

Зофія Потоцька, до шлюбу Браницька (11 січня 1790, Варшава — 6 січня 1879, Крешовиці) — польська аристократка, дружина Артура Потоцького^[pl] з 1816, колекціонерка мистецтва, меценатка.

Зофія Браніцька
Народилася	11 січня 1790(1790-01-11) або 1792[1]  Варшава, Річ Посполита
Померла	6 січня 1879(1879-01-06)  Крешовиці, Краківський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина[2]
Країна	Річ Посполита
Діяльність	меценатка
Рід	Браніцькі герба Корчакd і Потоцькі
Батько	Францішек Ксаверій Браницький
Мати	Браницька Олександра Василівна
Брати, сестри	Владислав-Гжегож Браницький, Воронцова Єлизавета Ксаверівна, Катерина Браницька і Александр Браницькийd
У шлюбі з	Артур Станіслав Потоцькийd
Діти	Адам Юзеф Потоцькийd
Медіафайли у Вікісховищі

Була дочкою Браницьких, Францішека Ксаверія (коронний гетьман Польщі) та Олександри (племінниця Григорія Потьомкіна, улюблена камер-фрейліна Катерини II; за поширеними плітками, її дочка). Від шлюбу народила єдиного сина, Адама Потоцького (1822-1872).

Вона була любителькою мистецтва, колекціонувала серед іншого італійський живопис. Як меценатка була активісткою Архиєпископства милосердя та благодійного товариства. Заснувала лікарню та притулок для бідних у Крешовицях і назвала їх на честь свого чоловіка Артура Потоцького^[pl] (1787-1832), якого пережила на 47 років. Була покровителькою кампанії з допомоги пораненим у січневому повстанні 1863 року. Була ініціаторкою реконструкції каплиці святого Леонарда на Вавелі, засновницею каплиці Потоцьких у Вавельському соборі. У палаці Потоцьких «Під Баранами»^[pl] заснувала Службу Порятунку для допомоги постраждалим від краківської пожежі 1850 року.

Її поховали в Крешовицях 9 січня 1879 року.