Народилася 8 грудня 1980 року в Черкасах. Через два роки родина переїхала до Івано-Франківська, а звідти— в Яремче на Прикарпатті. Молодша сестра Галина Карпа— письменниця, співзасновниця і екс-шеф-редакторка артжурналу «Аж», авторка книги оповідань «Ппппппп». Карпа вчилася у художній школі[2]. Щоліта відвідувала бабусю в Черкасах і у 11-річному віці твердо перейшла на спілкування українською на той час в російськомовних або суржикомовних Черкасах[3][4]. Однолітки глузували, перекручуючи українські слова і називаючи її “селючкою”, проте вона не піддавалася тиску.[5]
У 1998 році вступила до Київського національного лінгвістичного університету на відділення французької філології. Закінчивши навчання у 2003 році, отримала ступінь магістра іноземної філології за спеціальністю «англійська та французька мови»[2]. Темою її дипломної роботи були «Прояви архетипу Великої Матері в романах Мішеля Уельбека „Елементарні частинки“ і Юрка Іздрика „Подвійний Леон“»[6].
У травні 2008 року одружилася з київським журналістом і письменником Антоном Фрідляндом. Влітку 2009 року розлучилася і одружилася з американським фінансистом Норманом Полом Генсеном у Сан-Франциско[7]. У серпні 2010 року в Берліні народила дочку Корену-Джіа[8]. У липні 2011 року в Барселоні народила дочку Кайю[9][10]. У березні 2014 року в інтерв'ю Катерині Осадчій Карпа сказала, що розійшлася з Генсеном[11]. У жовтні 2015 року в новому інтерв'ю Осадчій зазначила, що вони не розлучалися і у них «цивілізовані американо-європейські відносини». Тоді ж прокоментувала чутки про стосунки з російським політтехнологом Ігорем Шуваловим, заявивши, що підтримує з ним дружбу[12]. У жовтні 2018 року повідомлено про шлюб Карпи з громадянином Франції Людовиком-Кирилом Требюше[13].
Ірена Карпа перед розігрівом концерту Меріліна Менсона у Києві, 2012
Ще у школі Карпа брала участь у духовому ансамблі. У 16 років записала першу пісню «Я чекатиму»[18]. Займалася вокалом під час навчання в університеті. В цей час познайомилася з Олегом Артимом, гітаристом і лідером гурту «Фактично Самі». Записавши з ним як експеримент електронний трек «Повітря», Карпа незабаром приєднується до «Фактично Самих» і стає вокалісткою і басисткою гурту. Перший альбом «D.дькова гра» був підпільно записаний за три ночі на студії, де працював Артим[19].
Після першого альбому до гурту увійшов друг Карпи Артур Данієлян, який перейняв роль басиста. У 2000 році вони втрьох починають запис другого альбому «Б.П.П. (Болєзні Пєвчіх Птіц)», завершеного 2001 року вже на власній студії Fuck!Submarine. Наступний альбом «Космічний вакуум» був записаний роком пізніше[20]. Тоді ж був записаний і дебютний кліп на пісню «Код» з «Космічного вакууму»[21].
У 2003 році Карпа записала вокальні партії відразу для двох наступних альбомів і поїхала на рік в Індонезію. За її відсутності Артим і Данієлян продовжили роботу над альбомами, а до гурту приєдналася віолончелістка Євгенія Смолянінова. Наприкінці 2004 року був виданий Kurva Cum Back, за ним у 2005 році вийшов альбом «Lo-Fi TRавми». Його супроводжував всеукраїнський тур разом з новим барабанщиком Андрієм Когутом[20].
У 2007 році «Фактично Самі» випустили раніше записаний «Космічний вакуум» і змінили назву на Qarpa[22]. Вже в новій якості гурт в тому ж році представив альбом «IN ЖИР». Одну з пісень, «Клей», написав лідер «Скрябіна»Андрій Кузьменко, а в пісні «Леді Ду» разом з Карпою співає вокаліст «Тартака»Сашко Положинський[23].
У травні 2015 року Qarpa випустила альбом «Made in China», а в липні презентувала кліп «Розмір має значення» на пісню «Допобачення» з альбому[27]. В листопаді 2015 року гурт виступив на спільному концерті з Kozak System у київському клубі «Sentrum», виконавши треки з «Made in China»[28].
16 лютого 2024 року Ірена записала спільний кліп "Виживи" з гуртом Жадан і Собаки[29].
У 2001 році колишній продюсер гурту «Фактично Самі» Олег «Мох» Гнатів (який згодом став продюсером «Перкалаби») показав тексти Карпи своєму знайомому Юрію Іздрику, головному редактору літературного журналу «Четвер»[30]. В результаті у «Четверзі» була опублікована спочатку розповідь «Білявчік»[31], а потім «Сни Ієріхона»[32]. Тоді ж Карпа почала друкуватися в молодіжному журналі «Молоко», де до 2009 року під псевдонімом «Соя Лось» вела рубрику про секс[6].
У 2006 році вийшов польський переклад роману «Фройд би плакав», а також чеський і болгарський переклади роману «Перламутрове Порно», а 2007 року— польський переклад «50 хвилин трави» та російський переклад «Перламутрового Порно». У 2008 році КСД перевидав «Перламутрове Порно» під назвою «Супермаркет самотності. Перламутрове порно» і випустив нову книгу Карпи— «Добло і Зло», представлену на Форумі видавців у Львові. «Добло і Зло» складається з двох частин— «Привид моєї школи» з короткими сценками з дитинства та «Планета тьолок» з історіями з дорослого життя[6]. На початку 2009 року книга «Добло і Зло» отримала антипремію «Золота булька»[33]. У той же час, за рейтингом читачів журналу «Корреспондент», книга увійшла в десятку найкращих українських книг 2009 року[34].
Ірена Карпа в Польщі, 2022
У 2010 році новела Карпи «Цукерки, фрукти і ковбаси» увійшла до збірки «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років», випущеної до ювілею видавництва КСД[35]. У вересні 2011 року вийшла книга «Піца „Гімалаї“». Карпа написала її, перебуваючи в Гімалаях, і охарактеризувала її зміст як «діалог християнства з буддизмом»[36]. У 2012 році КСД зробив ще одне перевидання Карпи— «Bitches Get Everything» під назвою «Суки отримують все»— і випустив її нову книгу «З Роси, з Води і з Калабані». В останній з іронією описується життя в Яремчі в останні роки СРСР і після здобуття Україною незалежності, а також історії української дівчини Кропиви на заробітках у Парижі[37]. Книга посіла перше місце у топ-5 продажів видавництва КСД на «Книжковому арсеналі».
У 2013 році стартував інтерактивний проєкт письменниці «Історії моїх жінок», створений, щоб жінки могли поділитися своїми історіями з іншими. Незабаром вийшло однойменне періодичне видання[38]. У 2014 році вийшла збірка Карпи «Письменниця, співачка, мандрівниця», до якої увійшло інтерв'ю з Карпою, її колумністика і свіжа есеїстика. У тому ж році вийшла книга «Baby travel. Подорожі з дітьми або, Як не стати куркою» з іронічними історіями про подорожі різними країнами світу разом з дітьми[39]. Навесні 2015 року Карпа уклала збірку «Волонтери. Мобілізація добра», яка включила кілька творів самої Карпи, а також вірші, оповідання й есе інших українських авторів[40]. У 2019 році, після тривалої паузи, Карпа представила новий роман «Добрі новини з Аральського моря»[41]. Книга була представлена на IX Міжнародному фестивалі «Книжковий арсенал». Видавництво «Книголав» назвало роман найпопулярнішою книгою фестивалю. Понад 1000 примірників було куплено відвідувачами[42].
Remove ads
Кіно і телебачення
У 2005 році Карпа на короткий час стала ведучою програми SexCetera (проєкт Playboy) на ICTV[43]. У 2006 році пробує себе як акторка («Аутизм», реж. Анпілогов, Україна; «Компот», реж. Якушенков, Росія) і режисерка короткометражного кіно «Kyiv. Limited Edition», представленого на кінофестивалі «Молодість».
Карпа також вела програму «Перша експедиція» (рубрика «Бортове чтиво») на телеканалі «Інтер»[44], поки її не закрили у 2007[45]. У вересні 2007 року стала обличчям нового каналу «MTV Україна» як ведуча випусків новин MTV News[46]. У вересні 2008 року перейшла на канал «Україна» як хронікерка телепрограми «Шустер live»[47]. Наприкінці 2012 року вела програму «Наші в Раші» на «Новому каналі», присвячену російським зіркам шоу-бізнесу з українським корінням[48].
Напередодні президентських виборів 2004 року Ірена Карпа підписала «Відкритий лист дванадцяти аполітичних літераторів про вибір і вибори» проти Януковича і на підтримку Ющенка[50]. У лютому 2010 року брала участь у протесті проти рішення Конституційного суду України визнати неконституційною постанову уряду, яка зобов'язувала загальноосвітні навчальні заклади «у робочий час постійно застосовувати українську мову»[51]. Під час візиту президента Януковича до Берліна у серпні 2010 року Карпа організувала там пікет проти згортання демократії в Україні[52]. До дня народження екс-прем'єрки Юлії Тимошенко у листопаді 2011 року, яка перебувала в ув'язненні, Карпа сфотографувалася з косою у стилі Тимошенко і висловилася на її підтримку[53]. У жовтні 2012 року брала участь у художньо-адвокаційному проєкті «Відкритий світ для відкритої України», присвяченому проблемам отримання європейських віз українцями[54].
Під час Євромайдану була активною учасницею протестів[55], регулярно виступала зі сцени[56], влаштовувала розпродаж свого гардероба для збору коштів на Майдан[57], їздила в регіони для підтримки місцевих мітингів[58], готувала їжу протестувальникам і вивозила поранених[59]. У березні 2014 року записала відеозвернення до жителів Криму з осудом російської агресії[60]. У серпні—вересні 2014 року Карпа продала свій кабріолет Peugeot[61] і провела кілька благодійних концертів гурту Qarpa для допомоги українським військовим у зоні АТО[62]. Восени того ж року разом з сайтом podrobnosti.ua випустила серію мультфільмів про «ватників»[63] і «вишиватників»[64][65].
У жовтні 2015 року Ірена Карпа призначена першою секретаркою з питань культури посольства України у Франції[1]. У 2016 році виступила кураторкою низки заходів у Парижі, зокрема виставки політичної карикатури Юлії Носар «25 неприємних малюнків»[66], виставки українських художників «Crimée— Lviv: Enjoy!»[67], українського артпавільйону на фестивалі «Береги Європи»[68]. У травні 2018 року на Паризькій книжній ярмарці вручила президенту Франції Еммануелю Макрону книгу незаконно ув'язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова— збірку «Оповідання» у французькому перекладі[69].
Інше
Знімалася в еротичних фотосесіях для журналів FHM (листопад 2004 року)[70], Penthouse (серпень 2005 року) і Playboy (липень 2007 року)[71]. Восени 2009 року проводила в компанії «Кругозір» майстер-класи з кулінарії і тайського масажу[72]. У 2015 році взяла участь у шоу «Селекція» радіостанції «Джем ФМ» і сайту Cultprostir[73][74].
Remove ads
Нагороди
Гран-прі конкурсу молодих письменників «Гранослов» (1999)[75]
Премія Best Ukrainian Awards у номінації «Наймодніша письменниця» (2006)[75]
Україна
