Loading AI tools
білок людини З Вікіпедії, вільної енциклопедії
IL6 (англ. Interleukin 6) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 7-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 212 амінокислот, а молекулярна маса — 23 718[4].
Білок є інтерлейкіном, який діє одночасно як запальний цитокін і як протизапальний міокін.
10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
MNSFSTSAFG | PVAFSLGLLL | VLPAAFPAPV | PPGEDSKDVA | APHRQPLTSS | ||||
ERIDKQIRYI | LDGISALRKE | TCNKSNMCES | SKEALAENNL | NLPKMAEKDG | ||||
CFQSGFNEET | CLVKIITGLL | EFEVYLEYLQ | NRFESSEEQA | RAVQMSTKVL | ||||
IQFLQKKAKN | LDAITTPDPT | TNASLLTKLQ | AQNQWLQDMT | THLILRSFKE | ||||
FLQSSLRALR | QM |
IL-6 синтезується Макрофагами у відповідь на специфічні мікробні молекули, що мають назву патоген-асоційовані молекулярні структури (ПАМС). Такі ПАМС зв’язуються з необхідною групою молекул виявлення вродженої імунної системи, які називаються рецепторами розпізнавання, включаючи TLR-рецептори. Вони присутні як на поверхні клітини, так і внутрішньоклітинних компартментах й індукують внутрішньоклітинні сигнальні каскади, які стимулюють продукцію запальних цитокінів. IL-6 є важливим медіатором лихоманки та імунної відповіді під час гострої фази захворювання.
IL-6 відповідає за стимуляцію синтезу білка гострої фази, а також продукцію нейтрофілів у кістковому мозку. Білок підтримує ріст В-клітин і є антагоністом регуляторних Т-клітин.
IL-6 здатний долати гематоенцефалічний бар’єр [5] й ініціювати синтез PGE2 у гіпоталамусі, змінюючи контрольну температуру тіла. У м'язовій і жировій тканині інтерлейкін стимулює використання енергії, що призводить до підвищення температури тіла. За температури 4 градуси за Цельсієм як споживання кисню, так і температура всередині були нижчими у IL-6-/- порівняно з дикими мишами, що свідчить про нижчий індукований холодом термогенез у IL-6-/- мишей.[6]
За відсутності запалення 10–35% циркулюючого IL-6 може надходити з жирової тканини.[7] IL-6 може регулювати кількість жиру в організмі у зрілих мишей, враховуючи той факт, що нокаут гена IL-6 викликає ожиріння у зрілому віці. Окрім того, IL-6 може зменшувати масу жиру в організмі за допомогою впливу на рівні ЦНС[8]. Вплив інтерлейкіну на ожиріння у гризунів проявляється на рівні мозку, імовірно, гіпоталамуса та заднього мозку. З іншого боку, посилена центральна транс-сигналізація IL-6 може покращити гомеостаз енергії та глюкози при ожирінні. Транс-сигналізація означає, що розчинна форма IL-6R (sIL-6R), яка містить позаклітинну частину рецептора, може зв’язуватися IL-6 з такою ж спорідненістю, як мембранно-зв'язаний IL-6R. Комплекс IL-6 і sIL-6R може зв'язуватися з gp130 на клітинах, які не експресують IL-6R і які не реагують на IL-6[9].
Дослідження за участі тварин показали, що IL-6 у ЦНС частково опосередковує пригнічення споживання їжі та маси тіла, яке здійснюється стимуляцією рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1)[10].
Вчені Університету Любека повідомляють, що інтраназальне введення IL-6 покращує консолідацію емоційних спогадів, що проявляється під час сну[11].
Остеобласти виділяють IL-6, щоб стимулювати утворення остеокластів. У той час як клітини гладких м’язів у середній оболонці багатьох кровоносних судин виробляють IL-6 як прозапальний цитокін. Роль IL-6 як протизапального міокіну опосередкована його інгібіторною дією на TNF-альфа та IL-1 та його активацією IL-1ra та IL-10.
IL-6 стимулює запальні та аутоімунні процеси при таких захворюваннях, як розсіяний склероз, розлад зорового спектру (NMOSD), діабет, атеросклероз, депресія, хвороба Альцгеймера , рак передміхурової залози, хвороба Бехчета, ревматоїдний артрит і внутрішньомозковий крововилив.
Наразі актуальною стала розробка агентів проти IL-6 як терапії при подібних захворюваннях. Першим із них є “тоцилізумаб”, чия дія була доведена у лікуванні ревматоїдного артриту, хвороби Каслмана та системного ювенільного ідіопатичного артриту. Інші агенти проходять клінічні випробування[12].
У дослідженнях 2020 року зростання рівня кодованого білка було виявлене при вірусних інфекціях, включаючи COVID-19 (захворювання, викликане SARS-CoV-2). Зараз тривають дослідження його участі у протіканні хвороби та можливому прогнозуванні COVID-19[13].
Встановлено, що IL-6 відіграє роль у регуляції оточення пухлини, у виробництві клітин, подібних до стовбурових клітин раку молочної залози, а також у метастазах через пригнічення E-кадгерину та зміні метилювання ДНК при раці ротової порожнини[14].
Спостереження довели, що пацієнти, які хворіють на прогресуючий/метастатичний рак, мають вищий рівень IL-6 у крові. Одним із прикладів цього є рак підшлункової залози, за якого спостерігається підвищення IL-6 у пацієнтів, що корелює з низьким рівнем виживання[15].
Відомо, що ожиріння є фактором ризику розвитку важкої астми. Останні дані свідчать про те, що запалення, пов’язане з ожирінням, потенційно опосередковане інтерлейкіном-6, відіграє важливу роль у поганому функціонуванні легень і підвищеному ризику розвитку подальших загострень[16].
Показники IL-6 у крові здорових донорів коливаються від 0 до 43,5 пікограмів та мілілітр[17].
Навіть незначні зміни рівня інтерлейкіну-6 пов’язані з підвищеним ризиком смертності, необхідністю штучної вентиляції легень і підвищеною тяжкістю пневмонії, спричиненої SARS-CoV-2.
1 May L.T., Helfgott D.C., Sehgal P.B. (1986). Anti-beta-interferon antibodies inhibit the increased expression of HLA-B7 mRNA in tumor necrosis factor-treated human fibroblasts: structural studies of the beta 2 interferon involved. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 83: 8957—8961. PMID 3538015 DOI:10.1073/pnas.83.23.8957 2 Tonouchi N., Miwa K., Karasuyama H., Matsui H. (1989). Deletion of 3' untranslated region of human BSF-2 mRNA causes stabilization of the mRNA and high-level expression in mouse NIH3T3 cells. Biochem. Biophys. Res. Commun. 163: 1056—1062. PMID 2789513 DOI:10.1016/0006-291X(89)92328-0 3 The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504 4 May L.T., Shaw J.E., Khanna A.K., Zabriskie J.B., Sehgal P.B. (1991). Marked cell-type-specific differences in glycosylation of human interleukin-6. Cytokine. 3: 204—211. PMID 1883960 DOI:10.1016/1043-4666(91)90018-9 5 Clogston C.L., Boone T.C., Crandall B.C., Mendiaz E.A., Lu H.S. (1989). Disulfide structures of human interleukin-6 are similar to those of human granulocyte colony stimulating factor. Arch. Biochem. Biophys. 272: 144—151. PMID 2472117 DOI:10.1016/0003-9861(89)90205-1 6 Luetticken C., Kruettgen A., Moeller C., Heinrich P.C., Rose-John S. (1991). Evidence for the importance of a positive charge and an alpha-helical structure of the C-terminus for biological activity of human IL-6. FEBS Lett. 282: 265—267. PMID 2037043 DOI:10.1016/0014-5793(91)80491-K
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.