Єнс Якоб Берцеліус

Єнс Якоб Берцеліус (швед. Jöns Jakob Berzelius, нар. 20 серпня 1779, Лінчепінг, Швеція — пом.7 серпня 1848, Стокгольм, Швеція) — шведський хімік, якого вважають одним із батьків хімії нарівні з Дальтоном, Бойлем і Антуаном Лавуазьє.

Єнс Якоб Берцеліус
швед. Jöns Jakob Berzelius
Народився	20 серпня 1779(1779-08-20) Лінчепінг, Швеція
Помер	7 серпня 1848(1848-08-07) (68 років) Стокгольм, Швеція
Поховання	цвинтар Сульниd[1][2]
Країна	Швеція
Національність	швед
Діяльність	хімік, письменник-документаліст, викладач університету, лікар, фармацевт
Alma mater	Уппсальський університет
Галузь	хімік
Заклад	Каролінський Інститут
Посада	seat 5 of the Swedish Academyd
Науковий керівник	Йохан Афцеліус
Відомі учні	Генріх Розе, Джеймс Джонстон, Ларс Фредерік Сванберг
Аспіранти, докторанти	Фрідріх Велер[3] Nils Johan Berlind[4] Генріх Розе[5] James Finlay Weir Johnstond[6] Ларс Фредерік Сванберг Карл Густав Мосандер
Членство	Лондонське королівське товариство Academy of Science for Public Utilityd Леопольдина Шведська королівська академія наук Французька академія наук Петербурзька академія наук Шведська академія Американська академія мистецтв і наук Прусська академія наук Нідерландська королівська академія наук Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей Національна академія наук Італії Баварська академія наук Бельгійська королівська академія медицини Туринська академія наук[7]
Відомий завдяки:	експериментально підтвердив закон кратних відношень розробив сучасну хімічну нотацію відкрив селен, торій та церій вперше виділив в чистому вигляді кремній, титан, тантал та цирконій
У шлюбі з	Elisabeth Berzeliusd
Нагороди	Медаль Коплі 1836
Висловлювання у Вікіцитатах  Єнс Якоб Берцеліус у Вікісховищі

Внесок в науку

Відкрив церій, селен, торій, уперше отримав у вільному стані кремній, титан, тантал, цирконій, визначив атомну вагу 46 відомих на той час хімічних елементів і ввів для них літерні позначення.

Уточнив і розвинув уявлення про атом та електричну спорідненість, запропонувавши першу концепцію хімічної взаємодії — електрохімічну теорію. Берцеліус вважав, що, оскільки солі в розчині під дією електричного струму розкладаються на негативні й позитивні компоненти, всі сполуки повинні складатися з позитивних і негативних частин-радикалів (дуалістична теорія Берцеліуса). Оксиген найбільш електронегативний елемент, і ті елементи, які утворять з ним сполуки з властивостями основ, електропозитивні, а ті, які утворять речовини з кислотними властивостями, електронегативні. Згідно з цим Берцеліус отримав шкалу елементів, першим елементом якої був кисень, потім ішли сірка, азот, фосфор і т. д. з переходом через водень до натрію, калію й інших металів. До 1840-их років, однак, стало ясно, що електрохімічна теорія не може пояснити існування простих двоатомних молекул або реакцію заміщення водню хлором.

Єнс Якоб Берцеліус ввів терміни «органічна хімія», «алотропія», «ізомерія».

Нагороди та відзнаки

У 1807 році Берцеліус здобув звання професора хімії та фармакології в Каролінському інституті. 10 листопада 1829 року Берцеліус став почесним членом Шведської Королівської академії словесності.^[8] Нагороджений медаллю Коплі в 1836 році.