Ліфшиць Євген Михайлович

Євге́н Миха́йлович Лі́фшиць (нар. 8 (21) лютого 1915(19150221), Харків, Російська імперія — пом. 29 жовтня 1985, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський фізик-теоретик. Дійсний член АН СРСР (обрано 15 березня 1979).

Євге́н Миха́йлович Лі́фшиць
рос. Евгений Михайлович Лифшиц
Ім'я при народженні	рос. Евгений Михайлович Лифшиц
Народився	8 (21) лютого 1915(1915-02-21) Харків, Російська імперія
Помер	29 листопада 1985(1985-11-29) (70 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	кунцевське кладовище
Країна	СРСР
Національність	євреї[1]
Діяльність	фізик, науково-педагогічний працівник, викладач університету, письменник-документаліст, фізик-теоретик
Alma mater	Харківський політехнічний інститут (1934)[1] ННЦ ХФТІ (1933)[1]
Галузь	теоретична фізика, фізика твердого тіла[2], космологія[2] і гравітація
Заклад	ННЦ ХФТІ Інститут фізичних проблем імені П. Л. Капиці РАН[3]
Вчене звання	Список академіків АН СРСР
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1939)
Науковий керівник	Ландау Лев Давидович
Вчителі	Ландау Лев Давидович
Аспіранти, докторанти	Ігорь Єхієльович Дзялошинськийd
Членство	Лондонське королівське товариство Російська академія наук Академія наук СРСР
Батько	Ліфшиць Михайло Ілліч
Брати, сестри	Ліфшиць Ілля Михайлович
У шлюбі з	Березовська Олена Костянтинівна (1937—1976) Горобець Зінаіда Іванівна (1976—1985)
Діти	Березовський Михайло Євгенович
Нагороди	Золота медаль імені Л. Д. Ландауd (1974) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (24 червня 1982)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ліфшиць.

Біографічні дані

Брат фізика Іллі Ліфшиця.

Батько Михайло Ілліч Ліфшиць (1878—1934) — лікар. Виходець з бідної єврейської родини, він отримав медичну освіту у Гейдельберзі (Німеччина). Мати — Берта Євзоровна (Мазель) (1885—1976) — із сім'ї торговця лісом із Полоцька. Закінчила курс юридичного факультету Харківського університету.^[4]

1933 закінчив Харківський механіко-машинобудівний (згодом — політехнічний) інститут.

1933—1938 працював у Фізико-технічному інституті АН УРСР (Харків), від 1939 — в Інституті фізичних проблем АН СРСР (Москва).

Від 1946 заступник головного редактора «Журналу експериментальної і теоретичної фізики».

Наукові досягнення

Праці з проблем теорії магнетизму, гравітації, ядерної фізики, космології.

Євген Ліфшиц зробив фундаментальний внесок в теорію тяжіння. Його дослідження в цій царині розпочалися ще 1946 року класичною працею про стійкість космологічних рішень теорії тяжіння Ейнштейна, де він створив чітку класифікацію збурень — скалярних, зі зміною густиною, векторних, що описують вихровий рух, тензорних, що описують гравітаційні хвилі. Ця класифікація зберігає вирішальне значення для аналізу виникнення структури Всесвіту й до сьогодні.^[5] Надалі він звернувся до питання загального характеру особливостей цієї теорії.

У багаторічних спільних дослідженнях Євгена Лівшиця та Ісаака Халатникова, до яких пізніше приєдналися В. Бєлінський, Ілля Ліфшиць, було подано досить повну картину динаміки неоднорідних та анізотропних космологічних моделей поблизу космологічної сингулярності. Особливість має дуже складний коливальний характер і може бути наочно представлена як стиснення простору в двох напрямках з одночасним розширенням в третьому, причому напрямки стиснення та розширення змінюються протягом часу згідно з певним законом. Ці результати отримали великий резонанс серед фахівців та істотно змінили наші уявлення про релятивістський колапс та викликали ряд фізичних та математичних питань, які ще потребують відповіді.

Відзнаки та нагороди

• Сталінська премія (1954).
• Ленінська премія (1962) — разом із Левом Ландау за курс теоретичної фізики.
• Нагороджений двома орденами, а також медалями.

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.

   d:Track:Q547473
2. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
3. https://books.google.cat/books?id=TyTwkmk_3twC&pg=PA11 — С. 11.
4. Вовк Р.В., Рашба Г.І. Академік Ілля Михайлович Ліфшиць - глава школи фізиків-теоретиків та фундатор кафедри теоретичної фізики фізичного факультету. (До 100-річчя з дня народження) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2020.
5. Лифшиц Евгений Михайлович. МПГУ. Архів оригіналу за 7 березня 2021.

Джерела та література

• Ю. О. Храмов. Ліфшиць Євген Михайлович [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 247. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Ю. М. Ранюк. Ліфшиць Євген Михайлович [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

• Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — К., 1981. — С. 205.
• Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1987. — С. 287.

Див. також

• Ліфшиць Ілля Михайлович — рідний брат вченого
• Рівняння Ландау-Ліфшиця у магнетизмі