Loading AI tools
двоступенева зенітна керована ракета «поверхня-повітря» останнього покоління компанії Raytheon З Вікіпедії, вільної енциклопедії
RIM-174 SM-6 ERAM (Standard Missile, Extended Range Active Missile) (RIM-174 SM-6 ERAM) або AIM-174 — двоступенева зенітна керована ракета «поверхня-повітря» останнього покоління компанії Raytheon. Призначається для боротьби з сучасними літаками та БПЛА, гелікоптерами, протикорабельними крилатими ракетами над водою і сушею. Збудована на базі ЗКР Standard SM-2. Балістичні ракети передбачається знищувати за межами атмосфери Землі чи на підльоті після подолання ними середньої лінії захисту ракет SM-3. Прийнята на озброєння 2013 року.
RIM-174 ERAM Standard SM-6 | |
---|---|
Старт ракети SM-6 ERAM з USS John Paul Jones (DDG 53), червень 2014 року | |
Тип | Ракета «земля — повітря» (основна роль) Протибалістична ракета (кінцева фаза) Протикорабельна ракета (другорядна роль) Ракета «повітря — повітря» (AIM-174B) |
Походження | США |
Історія використання | |
На озброєнні | 2013 — по т.ч. |
Оператори | ВМС США Військово-морські Сили Самооборони[1] |
Історія виробництва | |
Виробник | Raytheon |
Вартість одиниці |
|
Виготовлення | 2009 — по т.ч. |
Виготовлена кількість | 500[3] (1800 заплановано)[4] |
Характеристики | |
Вага | 1 500 кг |
Довжина | 6,55 м |
Діаметр | 0,34 м для Block IA 0,53 м для Block IB |
Боєголовка | уламково-фугасна Mk125 Mod 1, 61 кг[5] |
Механізм детонації | контактний та радіодетонатор |
Двигун | Двоступеневий РДТП 1 ступінь: Mk 72 2 ступінь: Mk 104 |
Розмах крил | 1,57 м |
Операційна дальність | 240 км повітряні цілі[6] 460 км наземні цілі[7] |
Практична межа | 34 000 м |
Швидкість | 3,5 Маха (~4285 км/год) |
Система наведення | ІНС + АРГС |
Пускова платформа | Mk 41 (система вертикального запуску), Strategic Midrange Fires (наземна ПУ), Boeing F/A-18E/F Super Hornet[8] наземна ПУ Typhon |
RIM-174 Standard ERAM у Вікісховищі |
Виготовлену невеликою серією ракету SM-2 Block IV повинна була замінити універсальна зенітно- протибалістична ракета SM-2 Block IVA, проєкт якої 2001 закрили. Через це кораблі ВМС опинились без сучасної ракети «поверхня-повітря» далекої дії. Компанія Raytheon уклала 2004 угоду з ВМС США на розробку ракети, що й розпочали наступного року. Після тестувань (2007) ракета отримала у лютому 2008 позначення RIM-174A[9]. У вересні 2009 було підписано контракт на 93 млн. доларів і першу передсерійну ракету поставили у березні 2011.
З 2013 ракети SM-6 ERAM повинні були стати основною ракетою ППО флоту позагоризонтної дії. Планувалось закупити 1200 ракет на 6.167.800.000 доларів при вартості однієї 4.000.000 доларів. 3 жовтня 2013 було закуплено 89 SM-6 із запчастинами, тарою, обслуговуванням. 27 листопада 2013 перші ракети встановили на борті есмінця USS Kidd (DDG-100)[10]. На навчаннях 18-20 червня 2014 USS John Paul Jones (DDG-53) запустив 4 SM-6, але результати стрільб засекречені[11]. 14 серпня 2014 під час тестів SM-6 успішно атакувала дозвукову ракету на гранично малій висоті над землею[12]. 24 жовтня 2014 Raytheon оприлюднила інформацію про успішне перехоплення ракетами SM-6 на малій висоті надзвукової ракети GQM-163 Coyote[en] і дозвукову ракету-мішень Northrop BQM-74 Chukar[en][13]. Родзинка полягала у тому, що інформацію про цілі надав інший ракетний есмінець по системі Іджіс і SM-6 були запущені з корабля, чиї радари не бачили ціль, а ракети самостійно їх віднайшли і знищили. У травні 2015 року виробництво SM-6 було переведено з дрібносерійного на повномасштабне (великосерійне виробництво), що суттєво збільшило обсяги виробництва та ще більше знизило вартість одиниці[14].
28 липня 2015 року Військово-Морські Сили випробували модифіковану версію SM-6 Dual I, успішно перехопивши цільову балістичну ракету на термінальній фазі, тобто за кілька секунд до удару. Оновлення Dual I додає більш потужний процесор, який запускає більш складне програмне забезпечення для наведення на боєголовку, що спускається з верхніх шарів атмосфери на надзвичайно великій швидкості. Це збільшує можливості флоту з протиракетної оборони, дозволяючи перехоплювати балістичні ракети, які не могли бути перехоплені ракетами SM-3, що цілиться на ракети в середній фазі. Військово-Морські Сили використовували SM-2 Block IV як термінальний протибалістичний перехоплювач, але SM-6 об'єднує протиракетну оборону з традиційним перехопленням крилатих ракет і літаків в одному пакеті. Конфігурація SM-6 Dual I планується до введення в експлуатацію у 2016 році[4][15][16].
У січні 2016 року SM-6 продемонструвала як максимальне перехоплення на дальній дистанції, так і максимальне перехоплення по боковій траєкторії в поза-горизонтних місіях, які виконуються за допомогою сенсорної мережі з інтегрованою можливістю керування вогнем CEC (англ. Cooperative Engagement Capability (CEC)), побивши попередній рекорд максимального перехоплення, встановлений у червні 2014 року. Під час випробування було збито п'ять цілей, що підтвердило здатність ракети проводити сценарії з множинними цілями[3][17]. SM-6 також потопила списаний USS Reuben James у демонстрації 18 січня 2016 року, демонструючи свої протикорабельні можливості[18]. 30 вересня 2016 року компанія Raytheon оголосила, що SM-6 знову досягла найдовшого перехоплення «земля-повітря» в історії флоту, побивши свій попередній рекорд дальнього перехоплення, встановлений у січні 2016 року[19]. 14 грудня 2016 року Агентство протиракетної оборони успішно запустило дві ракети SM-6 Dual I по «складній БРСД-мішені», підтвердивши, що її вибухова боєголовка, а не вражаюча (hit-to-kill), здатна усунути загрози від балістичних ракет середньої дальності[20]; ця здатність може дозволити їй протидіяти китайським протикорабельним балістичним ракетам DF-21D та DF-26B[21].
У серпні 2017 року Агентство протиракетної оборони провело ще одне успішне випробування з перехоплення балістичної ракети середньої дальності[22]. Дві ракети SM-6 Dual I були запущені з борту USS John Paul Jones для перехоплення БРСД-мішені, запущеної з Тихоокеанського випробувального полігону ракет під час термінальної фази її польоту[23]. Це випробування стало третім успішним перехопленням балістичної ракети за допомогою SM-6[22] .
17 січня 2018 року ВМС США схвалили плани розробки SM-6 Block IB, яка оснащена більшим ракетним двигуном діаметром 53 см замість поточного двигуна діаметром 34 см. Нова модифікація значно збільшить дальність і швидкість ракети, забезпечуючи ракету гіперзвуковими та далекобійними протикорабельними можливостями[24][25].
У листопаді 2020 року Армія США обрала ракету SM-6 для задоволення своїх потреб у середньодальніх можливостях (англ. Mid Range Capability (MRC))[26], надавши їй наземну ракету великої дальності, здатну вражати наземні цілі. У 2023 році MRC була перейменована на Strategic Mid-Range Fires. Армія планує використовувати SM-6 разом із наземною крилатою ракетою Tomahawk і розгорнути їх до кінця 2023 року[27].
У квітні 2021 року USS John Finn використав SM-6 для ураження імітованої морської цілі на відстані 250 миль[28]. У тому ж місяці був сфотографований Super Hornet, який ніс, як здається, ракету SM-6 під час польоту[29].
27 травня 2021 року російський корабель «Карелія» (ССВ-535), розвідувальний корабель проєкту 864 (Vishnya class за кодифікацією НАТО), який діяв поблизу Тихоокеанського випробувального полігону ракет, спричинив затримку випробування Aegis Weapon System[30][31]. 29 травня 2021 року під час випробування Aegis Weapon System 31 Event 1 залп з двох ракет SM-6 Dual II не зміг перехопити дві балістичні ракети середньої дальності; була перехоплена лише одна БРСД[32][33][34].
30 березня 2023 року Агентство протиракетної оборони США разом із ВМС США успішно перехопили балістичну ракету на її термінальній фазі за допомогою швидкого залпу з двох ракет SM-6 Dual II. Це стало третім успішним випробуванням корабля Aegis BMD із використанням ракети SM-6 Dual II та першим перехопленням БРСД-мішені за допомогою ракети SM-6 Dual II SWUP (Software Upgrade)[35][36].
19 березня 2024 року Агентство протиракетної оборони США разом з ВМС США та Lockheed Martin успішно перехопили тестову ціль просунутої балістичної ракети середньої дальності (MRBM) за допомогою SM-6 Dual II (SWUP)[37]. Примітно, що тест був виконаний у співпраці з USS Jack H. Lucas (DDG-125), першим есмінцем Flight III Aegis з радаром SPY-6. Австралійські сенсори допомогли у зборі даних та комунікаціях, включаючи використання літака E-7 Wedgetail та фрегата класу ANZAC HMAS Stuart. Це було четверте випробування судна, оснащеного системою протиракетної оборони Aegis, з використанням ракети SM-6 Dual II і друге перехоплення балістичної ракети середньої дальності за допомогою ракети SM-6 Dual II SWUP[37].
У червні 2024 року AIM-174B з'явився на винищувачах F/A-18E/F Super Hornet ВМС США під час міжнародного військово-морського навчання RIMPAC[38].
У липні 2024 року ВМС США оголосили про оперативне розгортання повітряного варіанту ракети RIM-174, позначеного як AIM-174B Standard Missile 6 Air Launched Configuration.
Для зменшення терміну розробки ракети, її вартості і підвищення надійності було використано давно випробувану, надійну конструктивну базу ракети з напівактивною системою наведення SM-2 Block-IV[39] — класичний напівактивний радар, дворежимний маршевий двигун Mk 104 і стартовий Mk 72, уламково-фугасну боєголовку Mk125 Mod 1. Дальність дії ракети може становити понад 200 (370,4 км).
Конструктивну базу доповнили добре відпрацьованою активною голівкою самонаведення з ракети класу «повітря — повітря» AIM-120 AMRAAM. Для підвищення її потужності і чутливості антена РЛС була збільшена з 18 см до 34 см[40]. Завдяки цьому ракета отримала можливість ураження повітряних цілей за межами прямої видимості цілі з стартової платформи (корабля) (англ. Beyond Visual Range (BVR)) та захищених за допомогою технологій Стелс. Одночасно завдяки мережі сумісності елементів військової техніки[de] у системі керування SM-6 було використано передові платформи сенсорів з систем АВАКС, бойових літаків. Наведення ракет здійснюється завдяки системам інерціальної навігації, активного радіолокаційного самонаведення і напівактивного радіолокаційного самонаведення.
SM-6 ERAM, на відміну від інших ракет серії Standard, можуть бути періодично протестовані і сертифіковані без видалення з контейнерів і коморок системи вертикального запуску Mk 41.
Американське агентство протиракетної оборони у співпраці з ВМФ США провело льотні випробування Aegis Weapon System 31, 29 травня 2021 року. Метою випробування було продемонструвати здатність протиракетної оборони корабельної системи Aegis виявляти, відстежувати, перехоплювати і знищувати цілі у вигляді балістичної ракети середньої дальності на кінцевій ділянці польоту за допомогою двох ракет Standard Missile 6 (SM-6) Dual II. Однак перехоплення не було досягнуто[41].
Працівники програми розпочали ретельний огляд аби визначити проблеми, які могли перешкодити успішному перехопленню[41].
26 грудня 2023 року корабель USS Laboon збив три балістичні протикорабельні ракети в Червоному морі, випущені повстанцями-хуситами, використовуючи кілька ракет SM-6. Це було перше перехоплення балістичної ракети в бою[42].
30 січня 2024 року корабель USS Carney збив балістичну протикорабельну ракету в Аденській затоці, випущену повстанцями-хуситами, використовуючи ракету SM-6. Це було перше бойове перехоплення балістичної ракети за допомогою SM-6, яке публічно визнало Міністерство оборони США[43].
Позначення | Блок | Платформа | Примітки |
---|---|---|---|
RIM-174A | SM-6 Block I | Система Aegis та Mk 41 VLS | Досяг початкової оперативної готовності (IOC) 2013 році. Досяг повної оперативної готовності (FOC) у грудні 2017 року
|
RIM-174B | SM-6 Block Ia | Система Aegis та Mk 41 VLS, наземна пускова установка Typhon | Досяг початкової оперативної готовності (IOC) у жовтні 2019 року. Досяг повної оперативної готовності (FOC) у першому кварталі 2023 фінансового року.
|
AIM-174B | SM-6 Air Launched Configuration[43] | Запуск в повітрі з F/A-18E/F Super Hornet | Протестовано VX-31 у 2021 році. Протестовано VX-9, VFA-2 та VFA-192 у 2024 році[44][45]
|
RIM-174C? | SM-6 Block Ib | Система Aegis та Mk 41 VLS, наземна пускова установка Typhon | Початкова оперативна готовність очікується у першому кварталі 2024 фінансового року
|
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.