Loading AI tools
інтернаціональний фразеологізм латинського походження, що означає «інше, друге я» З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Альтер-его (лат. Alter ego; від Alter «інше, друге»,[1] «інший з двох, протилежний»[2]) — інтернаціональний фразеологізм, що означає «інше я»,[3] «невідоме я»,[4] власна подоба,[5] філософське[1] «друге я»,[6][7][3][1][8] інший-всередині-мене,[9] «Інший у собі»,[10] або в буквальному сенсі «другий я»[11] — частина особистості, яку зазвичай не бачать інші люди;[7] або належним чином придумана або реальна альтернативна особистість людини: ліричний герой, закріплений за псевдонімом образ, намісник, духовно споріднена особа, довірена особа, близький друг;[3] друга сутність людини, друга особистість або особа всередині людини. Це термін для позначення іншої особистості або ідентичності однієї людини, і, незважаючи на те, що часто припускають, що альтер-его часто походить із прихованої або пригніченої частини власної особистості людини, концепт є набагато далекосяжнішим, ніж просто роль, яку відіграє людина. Альтер его є невіддільною частиною особистості.
Латинське слово его (ego) становить основу відомого слова егоїст — самолюб.[3]
Alter Ego вживають для позначення різних форм поведінки людини, які можуть проявлятися в певних ситуаціях. Це психологічно орієнтована популярна назва або технічний термін (технічний вираз) пов'язаний із зовнішнім, формальним боком справи; не основний.[прим. 1]
Це термін сфери гуманітарних наук: філософії, психології, літературознавства, юриспруденції.[12]
Політик і філософ Марк Тулій Цицерон ввів цей термін як частину свого філософського дискурсу в Римі I століття до н. е., але схарактеризував його як «друге я, надійний друг» («інше я, друг, якому можна довіряти»).[13] Його оригінальне формулювання переформулював Сенека, і відтоді його використовували у теперішній загальноприйнятій формі «альтер-его».
• Інколи так називають найближчих друзів, яким довіряють, як самим собі. (лат. «Alter ego est amicus» — «Друг — це друге я».) В цьому випадку інше «я» — це довірений друг, який повністю співпереживає вашим думкам і дає правильне вираження вашим бажанням.[14] Людина, яка настільки близька нам за способом мислення та в почуттях, що ми сприймаємо її як своє «інше я». Наслідком потреби в інтелектуальному й емоційному контакті між окремими людьми є подальша індивідуалізація дружби, уявлення про друга як alter ego (другого "я").[15]
• Вислів і поняття alter ego став поширеним завдяки звичаю, усталеному в деяких країнах Європи в минулому: коли король передавав усю свою владу якому-небудь наміснику, він нагороджував його званням «королівського другого я» — «альтер еґо реґіс». Першим, хто використав ці слова, був грецький філософ стоїк Зенон Кітійський, який жив у III-IV століттях до н. е..[3] Вважається, що ця традиція виникла на Сицилії.
«Альтер-его (лат. alter-ego) — другое я, называется то лицо, которое кѣмъ-нибудь другимъ, наприм., регентомъ, уполномочено дѣйствовать вполнѣ отъ его имени. Этотъ въ Испаніи создавшійся юридическій терминъ перешелъ затемъ в королевство обѣихъ Сицилій. Такѣ, наприм. во время революціи 1820 года въ Неаполѣ наслѣдный принцъ былъ сдѣланъ своимъ отцемъ. королемъ Фердинандомъ I, алтер-его. Это случалось и въ другихъ странахъ.»[18] — Энциклопедическій словарь. подъ редакціей профессора И.Е. Андреевскаго. Томъ IА Алтай-Арагвай.
Издатели: Ф.А. Брокгаузъ (Лейпцигъ) И.А. Ефронъ (С.-Петербургъ) Семеновская типо-литографія (И.А. Ефрона),
Фонтанка, №92. 1890. (стор.: 579)
• В комерційному праві, особливо в корпоративному праві деяких країн виявлення alter ego дає суду підставу прорвати корпоративну завісу та притягнути окремих акціонерів до особистої відповідальності за борги корпорації.[19][20] Зокрема, це стосується випадків, коли суди скасовують обмежену відповідальність, якщо відповідна корпорація є лише альтер-его або просто інструментом материнської корпорації або її акціонера(ів), — тобто коли корпорація не є відокремленою від фізичної особи або акціонера корпорації.[19] Тягар встановлення відповідальності alter ego лежить на позивачі. В британському, американському праві ситуація знана як англ. piercing the corporate veil; alter ego doctrine, або «проривання корпоративної завіси».[20][19][21][22]
Термін і концепцію часто використовують у художній літературі, особливо в коміксах, де, наприклад, супергерої, лиходії, особи або борці зі злочинністю мають секретні особистості, наприклад Супермен є альтер-его Кларка Кента.[7][3] Архетиповий герой коміксів, Супермен, приймає особистість не надто порядного репортера Кларка Кента, щоб жити серед жителів Метрополісу, не викликаючи підозр. Супермен стає персонажем Кларка Кента, якого він усиновлює, щоб вільно використовувати свої дари, щоб допомагати світу, не піддаючи небезпеці своїх друзів, родину та особисте життя. Кларк Кент — альтер-его Супермена до Кризи, Супермен є альтер-его Кларка Кента після Кризи. У випадку іншого відомого героя фільмів і коміксів — Бетмена, його альтер-его є Брюс Вейн. Він є секретною особою супергероя Бетмена. Насправді він мільярдер, плейбой і філантроп. Бетмен не має надздібностей, натомість використовує свій розум, свою фізичну підготовку та нові технології, які він може придбати та розвинути за допомогою свого великого статку. В коміксах чи фільмах про Бетмена, як наприклад «Походження Бетмена», відбувається дослідження поля "справжнього я" (Вейна), яке втрачається або перетворюється на альтер-его, як у сюжеті доктора Джекіла та містера Хайда. У романі Роберта Луїса Стівенсона «Дивна історія доктора Джекіла та містера Хайда» він описує ідею про те, що добро і зло існують всередині людини, і що два «я» постійно ворогують одне з одним.[23] Едвард Гайд — це буквально інше «я» лікаря, представляє «іншу особистість» доктора Джекіла, психопат, якого не стримують норми цивілізованого суспільства, і який знаходиться в одному тілі з Доктором. Серія коміксів «Неймовірний Халк», ще більше ускладнює ситуацію, оскільки Брюс Беннер втрачає контроль над Халком, схожим на Гайда, коли той також стає скаженим і навіть залежить від надздібностей Халка, щоб боротися з лиходіями. Комікси періоду «Людина зі сталі» популяризували ідею про двох супергероїв. Комікси, натхненні Alter Ego, можна побачити в інших формах популярної художньої літератури, включаючи кіно- та телевізійні адаптації коміксів, пародії на цей жанр і вигадані (некоміксові) серіали, такі як «Зоряні війни» (Дарта Вейдера вважають альтер-его Енакіна Скайвокера після його падіння на темну сторону Сили) або «Ангел» (Ангел (вампір) є альтер-его Ангелуса). Анастасія Біверхаузен є альтер-его Карен Вокер (з ситкому «Вілл і Грейс»), Людина-павук є альтер-его Пітера Паркера, Лорд Волдеморт є альтер-его Тома Редла, Тор є альтер-его доктора Дона Блейка (в оригінальних коміксах це ім'я носила людина, яка служила земним втіленням Тора, — хірург-інвалід, який випадково знайшов Мьольнір у Норвегії). У вигаданих історіях цей термін переважно вживають для опису персонажів з різними ідентичностями або зовнішністю, наприклад, супергероїв або секретних агентів. Друге «я» керує літературним твором і надає йому семантичний і формальний характер.
В лінгвістичній сфері внутнішня комунікація «Ego» i «Alter Ego» є внутрішнім мовленням, а конкретно — внутрішнім діалогом (самокомунікацією) між «Я (Ego)» і «Я1 (Alter Ego)» і їх тлумачення в лінгвістичному вимірі,[12][24][25] — діалог між Ego i Alter Ego мовної особистості, розмова з самим собою як терапевтичний засіб для зняття психічної напруги.[25] Внутрішня комунікація з alter ego зумовлена необхідністю вирішення питань світосприйняття, структурного оформлення, розгортання, логічного зв'язку та актуалізації кількох світоглядів, що гарантують композиційну поліфонію твору.[26]
Термін інколи вживають у літературі та інших дослідницько-творчих роботах в описах персонажів, психологічно схожих між собою чи з автором. Термін alter ego вживають у літературному аналізі та порівняннях для опису персонажів, які є психологічно однаковими; або щодо alter ego письменника, тобто вигаданих осіб, які ідентичні автору своєю поведінкою, мовою та думками — у літературному творі оповідача називають «другим его» письменника, і він є уявним персонажем, який бере участь у процесі розповідання історії уявному слухачеві. Наприклад,
• — Інколи термін альтер-его представляє людину, яка настільки схожа на іншу, що їх можна сплутати або замінити одне одного. Мехліс Лев Захарович — один з найближчих та багаторічних сподвижників Сталіна, який був справжнім — другим «я» вождя, alter ego.[45][46]
Робота з технікою альтер-его має на меті розкрити художній потенціал митця, уможливити експерименти та сприяти розвитку його художнього та емоційного мислення.[47] Спроєктовані відповідно до власного бажання альтер-его можна побачити в артистів, деякі з яких мають не лише сценічне ім’я, а й закріплений за псевдонімом образ. Альтер-его використовують числені артисти, які використовують сцену чи екран як для того, щоб розважити публіку, так і для того, щоб досліджувати нову власну ідентичність. Часто цих артистів знають майже виключно за їхніми альтер-его, наприклад, Браяна Ворнера (Мерилін Менсон) рідко можна побачити на публіці без жахливого макіяжу. Декілька відомих музикантів протягом багатьох років прийняли альтернативне его, як правило, щоб вказати новий творчий напрямок або глибоко зануритися у свої емоції, вилучені з їхньої популярної сценічної персони. Примітними прикладами є Девід Боуї (з Зіггі Стардастом і Аладдіном Сейн) і Прінс (з Каміллою).[48][49] Rolling Stone писав, що винахід Боуї Зіггі Стардаста був «альтер-его, яке назавжди змінило музику та вивело його кар’єру на орбіту».[50] Зокрема, протягом 2000-х кілька відомих співаків присвятили періоди альбомів, щоб розкрити своє альтер-его, зокрема Джанет Джексон з Дамітою Джо, Мерайя Кері з The Emancipation of Mimi та Бейонсе з I Am… Sasha Fierce.[51]
Витонченіше використання alter ego можна побачити в артистів, які прагнуть змінити свій імідж для альбому, Крістіни Агілери як XTina, Мадонни як Mistress Dita та Material Girl, учасників My Chemical Romance як учасників бунтівного гурту, відомого як The Fabulous KillJoys., Бейонсе Ноулз (Саша Фірс), Кеті Перрі (Кеті Бет Террі у музичному відео «Вечір останньої п’ятниці» (T.G.I.F) ), Леді Гага (Jo Calderone, YUYI, Skeleton Gaga, Mother Monster, Bride, Barn Hooker, Inez Doppelgänger, Nymhn).
Лідерка темношкірої сцени Бейонсе вважає ім’я «Саша Фірс» своїм альтер-его.[52][53] Свій імідж для альбому під назвою I Am… Sasha Fierce («Я... Саша Фірс»), яка за легендою, — жінка фатальна і сувора, Бейонсе застосувала для розкрутки подвійного диску і власної брендової колекції — для просування (популяризації) своїх дизайнерських досягнень була розроблена колекція одягу для молодіжної аудиторії під власним брендом House of Dereon під назвою «Саша Фірс для «Дереон».[52]
Багато реперів також використовували альтер-его, зокрема Емінем (Слім Шеді), Нікі Мінаж (Роман Золанскі) і Tyler, The Creator (Тайлер Бодлер) і ін. Репер MF Doom протягом своєї кар'єри використовував багато альтер-его, зокрема Madvillian, Viktor Vaughn, JJ DOOM і DANGERDOOM.
Коміки також використовують альтер-его як частину своїх розпорядків. Брати Маркс виступали протягом своєї кар'єри як герої водевілю. Андрій Данилко найкраще знаний фанатам в образі Вєрки Сердючки. Дзідзьо (Dzidzio) — вигаданий персонаж, створений музикантом Михайлом Хомою, на якого майже повністю перетворився його автор.[54] Орест Лютий є одним із музичних альтер-его шоумена Антіна Мухарського.[55]
• Існування «іншого Я» вперше було визнано в 1730-х роках. Потім Антон Месмер використав гіпноз, щоб виокремити альтер-его. Ці експерименти показали існування іншої моделі поведінки, яка відрізнялася від особистості людини під час неспання та під час гіпнозу. Інший персонаж (інше Я) з'явився в альтернативному стані свідомості, але в тому самому тілі.[56]
• Лексемою альтер-его — позначали одну із множинності особистостей, що виникли внаслідок психічного розладу.[3] Термін був введений у ХХ столітті, коли психологи вперше описали дисоціативний розлад ідентичності.[57] У людей з дисоціативним розладом ідентичності інші «я» зазвичай не можуть отримати доступ до пам'яті та спогадів один одного, але вони можуть використовувати здібності та досвід один одного.[58] В цьому випадку Alter ego це одна з багатьох особистостей, створених внаслідок психічного розладу. При дисоціативному розладі особистості альтер-его — це ім'я іншої людини (з іншими рисами або іншими психологічними характеристиками), яка періодично з'являється в тілі пацієнта і залишається протягом певного періоду часу. Альтер-его не працює паралельно з людиною, тілом якого воно є, тому свідомість пацієнта втрачається і з'являється свідомість альтер-его. Так само і в протилежному випадку: втрачається свідомість альтер-его і з'являється свідомість пацієнта. У більшості випадків причиною розщеплення є важка емоційна травма — досвід переживання насильства в дитинстві (зазвичай у віці до 5 років) з боку дорослих, особливо за відсутності прив'язаності — здорових близьких стосунків з дорослим.[59] Згідно з теорією, дитина перестає асоціювати себе з віктимною особистістю, яка постраждала, щоб впоратися зі спогадами про стресовий досвід, і таким чином вона розщеплюється на дві або більше альтер-особистостей.[59] Кожною з таких альтер-особистостей по-своєму сприймається дійсність та взаємодія з нею, людина з дисоціативним розладом не може відстежувати себе в часі.[59] За DSM-5 при діагнозі дисоціативний розлад ідентичності людина має щонайменше дві окремі особистості, які діють незалежно одна від одної; при цьому слід враховувати критерій, що симптоми не є частиною визнаної за кордоном культурної або релігійної практики.[60] Тобто, людина має щонайменше дві окремі особистості, або alter — різні способи буття, мислення, почуттів і дій, які існують незалежно один від одного і з'являються в різний час.
• В термінах З.Фройда alter ego — «супер-его» і «ід».[61] В термінах К.Юнга це ретро-пам'ять (вона ж архетипна пам'ять, або пам'ять колективного несвідомого).[62][63] В термінах Лакана це несвідоме як мова «Іншого», яка постійно редагується уявним.[64]
• В термінах селф-психології Альтер-его є селф-потребою бути схожим на інших,[65] є одним з трьох селфоб'єктів у об'єктних відносинах людини і розвитку її сутнісного ядра.[65] Специфічний тип об'єктних відносин було виокремлено та описано американським психотерапевтом Хайнцом Кохутом, коли він запропонував оригінальну теорію розвитку відносин, сконцентрувавши увагу на об'єктній природі генезу «Я» (Его).[65] Альтер-полюс є одним з трьох полюсів "селф",[66] одним з трьох рівнів перенесення, де рівень альтер-его, або двійника є менш архаїчною формою, ніж рівень злиття, який є найархаїчнішим (а дзеркальний трансфер у вузькому сенсі є найменш архаїчною формою).[67] Самість потребує зовнішніх об'єктів, за допомогою яких розвивається і переживає свою цілісність,[65] а незбалансована самість це домінування однієї з її складових над іншими її складовими.[67] У контексті теорії самості Х. Кохут розробляє власне бачення проблеми нарцисизму; теорія самості розвивалася ним в контексті роботи з пацієнтами, що мали нарцисичні розлади.
• Відомий американський психолог і психотерапевт, теоретик екзистенційної психології Ролло Мей у книзі «Сила невинності», досліджуючи проблему добра і зла, розвиває концепт «Іншого» як alter ego особи винесеного назовні негативу, а причиною створення «образу ворога» (Іншого) він вважав небажання людини відповідати за свої держави.[64]
Нівелювання негативних рис особистості, змалювання людини без суттєвих внутрішніх суперечностей є одним із основних принципів творчого методу соціалістичного реалізму.[32]
Поняття «Іншого» як відчуження, що виникло спершу як філософська концепція, стало однією з центральних категорій сучасної психології, соціології, економіки та політології.[64]
Спорідненим поняттям є псевдонім, який використовують, наприклад, автори, які публікують книги під іншим, вигаданим іменем. Наприклад, Стівен Кінг писав під іменем Річард Бахман.
• В езотеричній (і поетичній) традиції багатьох культур фігурує культурно-літературний архетип потойбічного близнюка людини — двійник, тінь.[61]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.