Loading AI tools
самохідна артилерійська установка російського виробництва З Вікіпедії, вільної енциклопедії
2С31 «Вєна» (рос. 2С31 «Вена») — російська 120 мм самохідна артилерійська гармата на шасі БМП-3. Розроблена у місті Перм на Мотовиліхинських заводах.
| 2С31 | |
|---|---|
 САУ 2С31 «Вєна» на виставці «Технології в машинобудуванні — 2010» в Жуковському | |
| Тип | самохідна артилерійська установка |
| Походження | Росія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 2010 |
| Оператори |  Росія Азербайджан |
| Історія виробництва | |
| Розробник | ЗАТ «СКБ» |
| Розроблено | з 1980-х по 2007 |
| Виготовлення | з 1995 |
| Характеристики | |
| Вага | 19,08 т |
| Довжина | 7,511 м |
| Ширина | 3,366 м |
| Висота | 3,439 м |
| Екіпаж | 4 |
| Броня | протикульова |
Головне озброєння | нарізна напівавтоматична гармата-гаубиця-міномет 120-мм 2А80 |
Другорядне озброєння | 1 × 7,62 мм ПКТМ |
| Двигун | дизельний двигун УТД-29 450 кс |
| Питома потужність | 26 кс/т |
| Трансмісія | механічна |
| Підвіска | торсіонна |
| Дорожній просвіт | 450 мм |
Операційна дальність | 600 км |
| Швидкість | по дорозі — 70 км/год; на плаву — 10 км/год |
2С31 «Вєна» у Вікісховищі | |
Вперше представлена на виставці IDEX—97 в Арабських Еміратах. Крім IDEX—97, САУ 2С31 демонструвалася і на інших виставках, зокрема, на «Expo Ejercito—2006», «Eurosatory—2008», «Технології в машинобудуванні — 2010».
2С31 «Вєна» призначена для придушення живої сили, артилерійських і мінометних батарей, ракетних установок, броньованих цілей, вогневих засобів і пунктів управління на відстані до 13 км, при цьому здатна автоматично коригувати свій вогонь по результатам відмітки розривів, самостійно здійснювати розвідку цілей вдень і вночі, вести прицільний вогонь з закритих позицій і прямою наводкою без попередньої підготовки.
Після успішного застосування самохідної артилерійської гармати 2С9 у військах ПДВ під час бойових дій в Афганістані керівництвом Міністерства оборони було прийнято рішення про необхідність наявності подібної гармати в сухопутних військах. Був відкритий ряд дослідних конструкторських робіт на тему установки гармати 2А51 на шасі сухопутних військ[1]. За базу для самохідної артилерійської установки сухопутних військ розглядалося кілька варіантів як на гусеничному ходу (2С17 «Нона-СВ» на базі шасі 2С1 і 2С17-2 «Нона-СВ» на базі БРМ-1К), так і на колісному ходу (2С23 «Нона-СВК» на базі БТР-80).[2] Розробка гусеничного варіанту «Нони-СВ» на базі 2С1 велася в Спеціальному конструкторському бюро Курганського машинобудівного заводу[3].
У 1980-і роки були розпочаті роботи, основним завданням яких було створення 120-мм автоматизованої самохідної артилерійської установки[4]. У зв'язку з цим роботи по «Ноні-СВ» були закриті.[2] Нова гармата отримала індекс 2С31 і розроблялася на ВАТ «Мотовиліхинські заводи» під науковим керівництвом Центрального науково-дослідного інституту «Точного машинобудування». Нові боєприпаси підвищеної бойової могутності розроблялися в ДНВП «Базальт». Шасі для 2С31 було запозичене від дослідної полковий самохідної гаубиці 2С18 «Пат—С». У 1995 році були виготовлені перші два дослідні зразки[5], а в 1996 році «Вєна» вперше була продемонстрована на виставці IDEX-97[3]. У 2007 році машина пройшла державні випробування, а в 2010 році на озброєння Російської армії надійшла перша установча партія[6].
Основною відмінністю 2С31 від машин попереднього покоління сімейства «Нона» є наявність гарматно-обчислювального комплексу. Комплекс дозволяє отримувати і передавати інформацію з даними для стрільби по цілях, а також відстежувати стан машини. Вся необхідна інформація виводиться на монітор командира машини. У пам'яті комплексу зберігаються необхідні значення позиції, дирекційного кута і кута підвищення гармати. Місце командира обладнане ЕОМ, за допомогою якої командир вводить дані для стрільби по цілях, після чого гарматно-обчислювальний комплекс визначає необхідні кути наведення гармати і номер заряду.[3] Далі здійснюється наведення гармати за допомогою спеціальних приводів горизонтального наведення башти і вертикального наведення гармати. Бортова ЕОМ здатна зберігати інформацію одночасно по 30 цілях.[7]
Для прискорення процесу підготовки САУ до стрільби на місцях навідника і заряджаючого є індикатори інформації, на яких виводяться необхідні параметри для артилерійського прицільного комплексу та тип боєприпасу. До складу додаткового обладнання бортової ЕОМ входять: система гірокурсокреновказування, модуль GPS/ГЛОНАСС, а також баровисотомір для визначення даних навколишнього середовища при діях у високогірних умовах.[7]
Застосування обчислювального комплексу дозволяє домогтися мінімального часу підготовки САУ до стрільби. При необхідності обстрілу незапланованої цілі осколково-фугасним снарядом час готовності становить не більше 20 секунд з моменту отримання інформації про ціль. При здійсненні вогневого маневру завдяки застосуванню апаратури топоприв'язки час готовності 2С31 до стрільби становить не більше 1 хвилини.[7]
2С31 має броньований корпус, на якому встановлена закрита башта з круговим оглядом. У башті встановлено основну гармату. Наведення гармати проводиться за допомогою спеціального слідкуючого приводу, який після пострілу здатний відновлювати наводку гармати.[8]
Можлива стрільба з подачею пострілів з ґрунту, для цього по правому борту машини є люк.
На правій стороні башти встановлена башточка командира, в якій встановлено кулемет. Башточка має можливість обертання в горизонтальній площині. Кути обертання складають від -90 до + 90°.[9]
Як основне озброєння використовується комбінована напівавтоматична нарізна 120 мм гармата 2А80, яка поєднує в собі функції гармати-гаубиці і мінометів. Гармата здатна вести стрільбу усіма типами мін калібру 120 мм незалежно від країни—виробника. Також є можливість вести стрільбу снарядами з готовими нарізами. До переліку використовуваної номенклатури боєприпасів входять снаряди від систем попереднього покоління (2Б16 «Нона—К», 2С9 «Нона—С», 2С23 «Нона—СВК»). Є можливість використання керованого снаряда 3ВОФ112 «Китолов—2». Для запобігання загазованості бойового відділення гармата 2А80 забезпечена системою примусового продування ствола.[8]
За своєю могутністю осколково-фугасні снаряди, які використовуються у 2С31, можна порівняти зі снарядами калібру 152—155 мм, крім того, забезпечена висока купчастість стрільби.[9] Боєкомплект становить 70 пострілів, частина яких розміщується в механізованих боєукладках, розташованих у башті САУ.[10]
Додатково для стрільби по повітряним і наземним цілям на башті командира є кулемет ПКТМ.[9]
Для наведення гармати і здійснення розвідки місцевості у командира встановлений лазерний приціл-далекомір 1Д22С, який сполучається з електронно—оптичним нічним прицілом 1П51. Обидва прилади мають можливість передачі даних на бортову ЕОМ. Лазерний далекомір дозволяє здійснювати наведення керованих снарядів в діапазоні відстаней від 300 до 7000 метрів і коригувати наводку гармати в зоні прямої видимості на відстанях від 120 до 20 000 метрів. На місці навідника встановлений артилерійський прицільний комплекс 1П50, який має панорамний приціл і приціл прямого наведення[7][11].
Зовнішній радіозв'язок підтримується радіостанцією Р—163—50У «Арбалет».[9] Радіостанція працює в УКХ—діапазоні і забезпечує стійкий зв'язок з однотипними станціями на відстані до 20 км.[12][13]
2С31 «Вєна» оснащена автоматизованою системою управління наведенням зброї в горизонтальній і вертикальній площинах. Також є бортова ЕОМ для обчислення установок стрільби. Крім того, є система топоприв'язки, а також система виявлення лазерних випромінювань ТШУ—2 «Штора-1», до складу якої входять лазерний детектор і 12 гранатометів системи 902А для стрільби 81 мм димовими гранатами.[9]
Силова установка 2С31 складається з чотиритактного V—подібного 10—циліндрового двигуна УТД—29 з безпосереднім уприскуванням палива потужністю 450 к.с. Кут розвалу циліндрів складає 144°. Крім дизельного палива, двигун має можливість роботи на гасі і бензині.[14]
Трансмісія механічна, має чотири передніх і дві задніх передачі. Максимальна теоретична швидкість руху на четвертій передній передачі становить 72 км/год. На другий задній передачі забезпечується швидкість руху до 21 км/год.[15] Трансмісія складається з планетарної коробки передач, диференційного механізму повороту і приводу водомета.[16]
Ходова частина 2С31 є модифіковане шасі бойової машини піхоти БМП-3 і складається з шести пар опорних і трьох пар підтримуючих котків. У задній частині машини перебувають тягові колеса, в передній — напрямні. Гусениці складаються з дрібних ланок з гумовометалічними шарнірами. Конструкція кожної ланки являє собою трак із двома пальцями, на кінці яких надіті скоби для з'єднання з сусідньою ланкою. Ширина кожного трака 380 мм при кроці 150 мм.[17]
Підвіска 2С31 — індивідуальна торсіонна. На першому, другому і шостому опорних котках встановлені гідроамортизатори телескопічного типу.[17] При цьому, на відміну від базової машини, в ходовій частині 2С31 відсутній механізм регулювання кліренсу, тому дорожній просвіт 2С31 завжди становить 450 мм.[15]
2С31 «Вена» імовірно були використані ЗС Азербайджану під час Другої карабаської війни. Попри відсутність у вільному доступі фото-відео матеріалів, де б було зафіксовано вогонь з цих установок, існують відео та фото, на яких зафіксовано присутність в зоні бойових дій[18].
Також зафіксовано застосування ЗС Азербайджану інших 120-мм самохідних мінометів: 120-мм Cardom на шасі Мерседес, та Spear MK2 на шасі SandCat[18].
Росія — з 2010 року установочна партія надійшла на озброєння ракетних військ и артилерії Російської Федерації;[6][19] Азербайджан — 18 одиниць 2С31, станом на 2014 рік[20]САУ 2С31 повністю відповідає вимогам, що пред'являються сучасними умовами загальновійськового бою. Артилерійські дивізіони 2С31 можуть виконувати вогневі завдання в складі мотострілецьких або танкових формувань. Використовувати подібну форму організаційно-штатної структури дозволяє рівень автономності 2С31 на полі бою, який можна порівняти з танками або БМП. Дивізіони 2С31 можуть бути додані танковим або мотострілецьким батальйонам, які мають в своєму складі бойові машини піхоти БМП-3, а також побатарейно здійснювати артилерійську підтримку рот в напрямку головного удару. За оцінками фахівців, бойовий потенціал танкового/мотострілецького полку виросте в два рази при заміні дивізіону буксируваних мінометів на дивізіон 2С31. [21]
При порівнянні 2С31 з зарубіжними аналогами основну конкуренцію становить самохідний міномет AMOS, головною перевагою якого є швидкострільність. Однак при цьому дана перевага нівелюється більш високими характеристиками бойової могутності боєприпасів САУ «Вєна», а також більш високою точністю і щільністю стрільби. Крім того, завдяки можливості безпосередньої вогневої підтримки мотострілецьких і танкових підрозділів, при ураженні малих і площинних цілей, САУ 2С31 повністю перевершує AMOS.[21] Завдяки поєднанню базових характеристик і автоматизованості, заявлена виживаність САУ 2С31 на поле бою вище в 3-5 разів, а загальна ефективність в 2,7-4,5 рази вище, ніж у аналогічних систем закордонного виробництва.[22]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
