Loading AI tools
українська співачка та акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кла́вдія Іва́нівна Шульже́нко (11 (24) березня 1906, м. Харків, Харківська губернія, Російська імперія[1][2][3] — 17 червня 1984, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська естрадна співачка та акторка українського походження[4], заслужена артистка РРФСР (1945), народна артистка РРФСР (1962), народна артистка СРСР (1971)[5]. Під час німецько-радянської війни, вона виконувала пісенні номери радянським солдатам на фронті. За це вона отримала низку державних нагород, в тому числі завдяки своїй акторській діяльності у багатьох радянських фільмах.
Шульженко Клавдія Іванівна | |
---|---|
рос. Клавдия Шульженко | |
Основна інформація | |
Дата народження | 11 (24) березня 1906 |
Місце народження | Харків, Харківська губернія, Російська імперія |
Дата смерті | 17 червня 1984 (78 років) |
Місце смерті | Москва, РРФСР, СРСР |
Поховання | Новодівичий цвинтар |
Роки активності | початок 1920-х — 1984 |
Громадянство | Російська імперія→ СРСР |
Національність | українка |
Професії | співачка, актриса |
Вчителі | Дудинська-Тальйорі Наталія Олександрівна |
Співацький голос | сопрано |
Інструменти | голос |
Жанри | естрадна музика |
Колективи | Ленінградський фронтовий джаз-ансамбль |
Нагороди | |
Чоловік | Кораллі Володимир Пилипович та Епіфанов Георгій Кузьмич |
Файли у Вікісховищі |
За даними книги метричних записів[6], Клавдія Шульженко народилася 11(24) березня 1906 року в Харкові[7] у багатодітній родині бухгалтера Головного управління залізниці[8] Івана Івановича Шульженка[5] та домогосподарки Віри Олександрівни[5] у медичному закладі Олександрівська лікарня. У родині було шестеро дітей[9]. Будинок, де жила сім'я Шульженків був на Москалівці[10][11]. Є фото будинку, який орендувала сім'я Шульженків. На ньому зображена мати Клавдії, Віра Олександрівна Кочергіна[12], її рідні сестри, Микола Шульженко, Клава та Зінаїда Григорівна Мішутина, дочка господаря будинку на вул. Котляревській, 25 у Харкові[13]. За іншою версією Шульженко народилася в селі Гущівка Чигиринського повіту Київської губернії (нині с. Вітове Чигиринського району Черкаської області України), звідки в 1910 році її батьки перебралися до Сибіру, і тільки з 1923 року жили в Харкові[14][15]. Однак і документи, і численні книги і публікації, в тому числі спогади самої Шульженко, свідчать про її народження в Харкові[7]. Свою книгу мемуарів під назвою «Коли ви запитаєте мене» Клавдія Іванівна починає словами: «Народилася я в Харкові, на вулиці Володимирській, 45»[2]. Про своє дитинство вона писала: «Перше мистецьке враження було пов'язане з батьком – від нього я вперше почула українські народні пісні. Бухгалтер управління залізниці, мій батько серйозно захоплювався музикою: він грав на духовому інструменті — як тоді казали, в аматорському оркестрі, а іноді співав соло в концертах»[16].
Маленька Клавдія часто слухала свого батька, який чудово виконував українські народні пісні[17] і з дитинства любила співати[10]. “Перше художнє враження було пов’язано з батьком. Від нього я вперше почула українські народні пісні. Він долучив мене до співу, батько мій серйозно захоплювався музикою: він грав на духовому інструменті, як тоді говорили, в аматорському оркестрі, а іноді і співав соло в концертах. Його виступи, його красивий грудний баритон приводили мене в невимовний захват” – так розповідала Клавдія[18]. Клава закінчила початкову школу, вступила до Харківської приватної жіночої гімназії Драшковської, що знаходилась на вул. Сумській, 14. Є фотокартка К.Шульженко — учениця[19]. Найближча подруга Клавдії Шульженко Дьоміна вчилась разом у жіночій гімназії Драшковської, сиділа з нею за однією партою[13][20]. У Дьоміних було фортепіано «Дрезден» за яким грала і співала майбутня співачка. Клавдія Шульженко разом з подругами брала участь у імпровізованих та благодійних концертах у дворах району, співала такі романси як «Растворил я окно», «Отцвели уж давно хризантемы в саду» та ін. Першою педагогинею Клави була піаністка Солнцева. На вечорах у гімназії Клавдія читала вірші поетів таких, як Олександр Пушкін, Михайло Лермонтов, Іван Нікітін, Семен Надсон[21]. До вступу до театру М. М. Синельникова, відомий вокальний педагог, пізніше професор Харківської консерваторії Микита Чемезов вчив приватно на дому Клавдію нотної грамоти та займався з нею вокалом. Він першим відмітив талант співачки[21][22], вчив її майстерності музичного мислення[23]. За порадами М. Л. Чемезова Клавдія відвідувала у драмтеатрі концерти гастролюючих у Харкові артистів, таких як Іза Кремер (квітень 1916) та Надія Плевицька (1919 рік), мистецтво якої запам'яталось на все життя, і у яких виступали також синельниківські актори[21].
Клавдія Іванівна Шульженко почала виконувати народні пісні в кінці 1920-х років. На початку березня 1923 року Клавдія прийшла на прослуховування до головного режисера Харківського драматичного театру М. М. Синельникова, який попросив її виконати пісню і запросив концертмейстера, тоді керівником музичної частини театру працював Ісаак Дунаєвський[24]. 17 річна Клавдія Шульженко виконала українську ліричну пісню «Розпрягайте, хлопці, коні», романс «Шелковый шнурок», російську народну пісню «По старой калужской дороге», «Эти платочки». Режисер запросив її вже наступного дня прийти на репетиції оперети «Перикола»[24]. Режисер театру виявив у неї рідкісний за тембром ліричний голос і абсолютний слух, а Ісаак Дунаєвський порекомендував Клавдії взяти участь у конкурсі артистів естради або, принаймні, перейти до Театру музичної комедії[24]. Пізніше співачка згадувала: "Дунаєвський блискуче акомпанував, я й досі думаю, що мене взяли на сцену через його гру"[5].
Синельников побачив у Шульженко здібності, визначивши майбутній вибір співачки[21]. На репетиціях і у відкритій режисером театральній школі Синельников намагався розкрити творчу індивідуальність актриси[25]. У театральні постановки режисер включав спеціальні музичні номери для пісень у виконанні К. Шульженко[10]. Шульженко повинна була, за Синельниковим, грати пісню, як грають виставу, розкривати її драматургію[25], і одній виконувати у пісні всі ролі, у цьому була її творча своєрідність. Перший сценічний дебют Клавдії Шульженко був у 17 років, актриса зіграла роль Абігайль у виставі ХДТ «Склянка води» Ежена Скріба. У той вечір з нею виступали Володимир Максимов і Віра Юренєва[23]. Оперетта «Перікола» Жака Оффенбаха — вистава для К. Шульженко і І. Дунаєвського у синельниківському театрі. Клавдія Іванівна виступала як співачка, а Дунаєвський диригував оркестром. Потім була роль співачки у виставі «Ідіот» Достоєвського.
У 1923 році вона стає артисткою Харківського українського драматичного театру та дебютує як актриса, виконала романс «Звёзды на небе» у виставі «Страта» (рос. «Казнь») Григорія Ге у ХДТ[11][24]. На афіші було написано, що співачка у ресторані — Клавдія Шульженко. Артистка виступала у дивертисментах — концертних відділеннях, що відбуваються після вистав. На дивертисментах виконувались монологи, вірші, пісні і романси, уривки з спектаклів, мелодекламації. Співачка усвідомлювала поєднання пісні і сценічної мініатюри. Прикладом сценічної мініатюри стала пісня «Три вальса» у виконанні К. Шульженко, де співачка проявляла гумор, лірику, драматизм, тонку іронію, переживаючи людську долю, про яку розповідала у пісні[26][27].
У 1925 році К. Шульженко перейшла до Червонозаводського театру ім. Раковського, який працював у Народному домі у Харкові (вул. Старомосковська, 94) і виступала у клубах та естрадних майданчиках[28][29]. У Червонозаводському театрі співачка познайомилась з актором, автором естрадних мініатюр та сценаріїв Євгеном Брейтігамом. Музику до його віршів писав майбутній відомий український композитор Юлій Мейтус. Виникло творче тріо Брейтігам-Шульженко-Мейтус. Концертмейстершею у Клавдії Шульженко стала досвідчена Єлизавета Резникова[30]. Зустріч з Ю. Мейтусом була вдачею для молодої співачки. Є. Брейтігам написав десять віршів для К. І. Шульженко, з них відомі чотири із музикою Ю. Мейтуса — «На санках», «Силуэт», «Красный мак», «Красная армия». В репертуарі Клавдії Шульженко з’явилася пісня «Кирпичики», яка принесла їй справжню народну популярність[24].
У 1927 році співачка виконувала твір Ю. Мейтуса «Гренада» та ін[28]. За сюжетом пісеньки «Кирпичики» було знято художній фільм[28]. З жовтня 1927 року К. Шульженко стала актрисою Харківського театру російської музкомедії. За сезон, що провела Клавдія Шульженко, театр поставив вистави: «Игра с джокером», «Женихи», «Кавалер», «Миг счастья», відновив спектаклі «Граф Люксембург», «В стране долларов». Навесні 1928 року пересувний робітничо-селянський театр, в якому брала участь Клавдія Шульженко, чотири місяці гастролював Харківською областю. Виступали у Нововодолазькому, Таранівському, Зміївському, Чугуївському, Біло-Колодязькому, Вівчанському, Золочівському, Богодухівському, Охтирському районах. Було поставлено 95 вистав: «Овеча криниця», «За двома зайцями», «Гайдамаки», «Комуна в степах», «Наталка-Полтавка» та ін. На численних концертах, сценах літніх площадок, клубів співала К. Шульженко пісні і романси[31].
У 1928 році Шульженко співала в Ленінграді, це був Маріїнський театр. Багато виступала с концертами. Взимку Клавдія Іванівна поїхала до Москви. У потязі співачка познайомилась з одеситом, досвідченим артистом естради Володимиром Кораллі. До цього Кораллі виступав у Харкові, дуже сподобався як артист К. Шульженко[28]. У 1929 році Шульженко гастролювала у Києві, Нижньому Новгороді. 1929 року К. Шульженко виступила на сцені Московського мюзик-холу і була запрошена до трупи Ленінградського мюзик-холу, де одним з зірок був Леонід Утьосов зі своїм джазовим колективом[32][11].
.
У 1930 році Шульженко із Є. Резніковою виступили на історичному будівництві Харківського тракторного заводу. У Клавдії Шульженко був наречений, поет І. Григор'єв. Володимир Кораллі приїхав на весілля, але, як і обіцяв не як гість, а у якості нареченого. В підсумку 1930 року Шульженко стала дружиною Кораллі. Весілля Клавдії Шульженко з Володимиром Кораллі відбулось у Харкові на вул. Римарській, 19, на третьому поверсі на квартирі Мейтусів.
У Ленінградському мюзик-холі у 1931 році Клавдія Шульженко грала у прем'єрній постановці вистави «Умовно вбитий». Музику до цієї вистави написав Дмитро Шостакович, а за диригентським пультом стояв Ісак Дунаєвський. У травні 1932 року у Шульженко і Кораллі народився син Ігор[32]. У 193 році Шульженко і Кораллі знялись у фільмі «Хто твій друг?»[32]. За В. Сєчиним, першим твором, записаним на платівку К. І. Шульженко була українська народна пісня «Розпрягайте, хлопці, коні»[27]. В 1936 році були зроблені грамофонні записи Клавдії Шульженко. Клавдія Шульженко виконувала танго «Утомленное солнце», «Дружба (Когда простым и нежным взглядом…)», «Андрюша», «Дядя Ваня». 1937 року Шульженко стала солісткою джаз-оркестру, керівником якого був Яків Скоморовський[32][11]. Є фото К. І. Шульженко перед концертом у парку ЦБЧА у 1938 році[33].
Актриса грала, виконуючи сюжетні пісні «Руки», «Записка», «Челита» та ін. У 1939 році співачка брала участь у 1-му Всесоюзному конкурсі артистів естради, співала пісні «Челита»[34], «Записка»[35][36], розділивши третю премію з Марією Мироновою[32]. Серед конкурсантів був й молодий Аркадій Райкін.
У 1940 році в Ленінграді К. Шульженко організувала свій джаз-оркестр, виступи якого були театралізовані, виконувала й пісні з гумором «Курносый», «О любви не говори» (пізніше її виконувала Алла Пугачова), «Голубка», «Упрямый медведь», «Нюра»[32].
Коли почалася війна з нацистською Німеччиною, Шульженко гастролювала в Єревані. Клавдія разом із чоловіком вступила до лав армії, а їхній джазовий оркестр отримав статус фронтового[18].
У липні 1942 року Ленінград був в облозі, на фронті знаходилося безліч солдатів, і атмосфера була похмурою і жорстокою, але в ці непрості дні з’являється Клавдія Шульженко, яка завдяки своєму яскравому голосу змогла багатьом дати надію в цей важкий час. Співачка і актриса Клавдія Шульженко була співзасновником джазового оркестру і безкоштовно давала концерти для Червоної Армії, так само, як і армія захищала Ленінград[37].
У 1942 році співачка знялась у фільмі «Концерт — фронту»[38], де зокрема заспівала пісню «Синий платочек»[39]. Шульженко отримала всесоюзне визнання завдяки виконанню фронтових пісень «Синий платочек», «Давай закурим», «Где же вы теперь друзья-однополчане» та ін. Роки війни зіграли велику роль стали вирішальними у творчості Шульженко. Лише за час блокади Ленінграда Клавдія Іванівна дала понад 500 концертів для солдатів, за що у 1942 році співачці було вручено медаль «За оборону Ленінграда»[38]. Упродовж війни Шульженко разом з оркестром Володимира Кораллі (Кемпер), гастролювала по діючих частинах Радянської армії. В День Перемоги, 9 травня 1945 року Клавдію Шульженко було нагороджено орденом Червоної Зірки[37], а у вересні 1945 року присвоєно звання заслуженої артистки РСФСР[38].
Після війни Клавдія Шульженко продовжила свою концертну діяльність. Із 1945 року Клавдія почала сольну кар’єру. У 1947 році співачка виконала вокальну сюїту, автором музики якої був Василь Соловйов-Сєдой «Возвращение солдата»[38].
У січні 1948 року Клавдія Іванівна та Володимир Кораллі виступили у Харкові. У Харків артистка приїздила також у вересні 1949 року. У 1954 році була записана чергова довгограюча платівка з піснями К. Шульженко, співачка знялась у фільмі «Веселі зірки», де виконала пісні «Молчание» і «Звёзды милой Родины», активно співробітничала з І.Дунаєвським[40]. У 1956 році К. І. Шульженко виступала на творчому вечорі композитора Олександра Цфасмана.
У 1956 році К. Шульженко розлучилася з В. Кораллі[40]. У серпні 1960 року співачка виступала на сцені у Харківського театру опери та балету на вул. Римарській, 21 і у концертах у Палаці культури ХЕМЗ], що організувала Харківська філармонія.
У 1965 брала участь у Першому фестивалі радянської естрадної пісні. Чоловіком К. Шульженко став закоханий у співачку, молодший на 12 років від артистки, кінооператор Георгій Єпіфанов, що прожив з актрисою вісім років[40][41].
У 1971 році К. Шульженко дала чотири сольних концерти у Ленінградському концертному залі. У 1971 році отримала звання народної артистки СРСР[40], а 1976 року була нагороджена орденом Леніна. 10 квітня 1976 року у Колонній залі Дому союзів був останній великий сольний концерт Клавдії Шульженко у Москві[40]. Останній виступ Клавдії Шульженко у Харкові відбувся у листопаді 1977 року у тоді новій будівлі Харківського палацу спорту на вул. Стадіонній, 2[42].
В останні роки знімалася в кіно, в епізодичних ролях, виконувала пісні для кінострічок. На початку 1980-х написала мемуари “Коли ви запитаєте мене”. В них описала декілька цікавих моментів свого життя. Наприклад, як відмовилася прийняти запрошення на новорічну вечірку до сина Сталіна, аргументувавши тим, що змінювати плани за кілька годин до Нового року не в її правилах, і що друзі на неї чекають[43].
Шульженко довго хворіла, у неї були проблеми із серцем та склероз[9][3]. Перед смертю впала в кому, яка тривала два тижні.
Померла 17 червня 1984 у Москві[44]. З прощальним словом «Не погаснет ее огонек» звернулась Алла Пугачова[45] та інші діячі радянської культури[46][47]. Похована на Новодівичому кладовищі[48][49] (ділянка № 10). За спогадами очевидців, в день її похорону йшов дощ, але коли труну опускали в могилу, раптом виглянуло сонце. Володимир Кораллі помер через 11 років, і його поховали поруч з колишньою дружиною.
Комунальний заклад культури «Музей видатних харків'ян ім. К. І. Шульженко». Адреса: пров. Байкальський, 1. м. Харків. 61001[60]. Засновано як Міський музей К. І. Шульженко у 26 травні 1996 році[60] за ініціативою родича співачки Бориса Сергійовича Агафонова[61][62][63]. Будівля музею — пам'ятка архітектури ХХ ст. Міський музей К. І. Шульженко було переназвано на Комунальний заклад культури «Музей видатних харків'ян ім. К. І. Шульженко». Колекція музею збиралась із безпосередньою участю сина співачки Ігоря Володимировича Кемпер-Шульженка[63]. Музей було створено на базі квартири, де проживала Клавдія Іванівна Шульженко з 1959 до 1974 року. В експозиції музею є спеціальні тематичні виставки, присвячені життю і творчості Клавдії Шульженко[61], Леоніда Бикова, Ірини Бугримової, Людмили Гурченко, Ісаака Дунаєвського, Анатолія Ефроса, Володимира Крайнєва, Леся Курбаса, Євгенії Мірошниченко, Вадима Мулермана, Наталії Фатєєвої та багатьох інших, що складають славу мистецьких діячів Харкова, країни і світу[64].
Експонуються видання творів К. І. Шульженко, рукописи, ноти, листи, програми концертів, афіші[62]. Серед експонатів є меблі з будинку, де жила співачка у Харкові, посуд[62]. Численні ексклюзивні рідкісні фотографії з сімейного альбому, оригінальні документи, що мають науковий інтерес[65]. Відвідувачі музею можуть побачити копію з книги метричних записів народження К. І. Шульженко 1906 року у Харкові. У фондах музею зберігаються картини, портрети, написані молодими живописцями, художницями, що розповідають історію життєвої, сценічної, концертної діяльності Клавдії Іванівни Шульженко, унікальні колекції предметів старовини, особисті меморіальні речі, концертні сукні, в яких виступала артистка, несесери, реліквії та ін[65]. Серед багатьох одиниць збереження є рідкісні автографи співачки і інших видатних діячів музичної культури, записи на платівках, відео, твори скульптури, графіки, предмети прикладного мистецтва. Є журнал музею ім. К. І. Шульженко, документальні і художні кінофільми за участі артистки, відеозаписи спогадів відомих акторів, співаків і співачок, експонуються подарунки музею. Музей широко використовує різноманітні форми організації культурно-просвітницької діяльності серед населення. Тут збираються представники інтелігенції, відомі артисти, поети, освітяни, науковці, історики, композитори. Проводяться інтерактивні екскурсії[66][65], які доповнюються переглядом фільмів-концертів К. І. Шульженко, документальних фільмів про мистецтво, прослуховуванням записів співачки; творчі літературні вечори, презентації книг, засідання поетичного клубу «В співзвуччі слів живих», виставки, концерти артистів Харківської філармонії тощо[67][68]. На багато заходів культури вхід вільний. Музей співробітничає у проведенні конференцій, фестивалей, активних форм діяльності, присвячених мистецькій творчості К. І. Шульженко і інших діячів культури.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.