Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Марія Володимирівна Миронова (1910/1911—1997) — російська радянська актриса театру, кіно, естради. Народна артистка СРСР (1991).
| Миронова Марія Володимирівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 24 грудня 1910 (6 січня 1911) Москва, Російська імперія |
| Померла | 13 листопада 1997[1] (86 років) Москва, Росія |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |  Російська імперія СРСР Росія |
| Діяльність | акторка, кіноакторка |
| Alma mater | Державний інститут театрального мистецтва (1927) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Московський театр естради та мініатюр; Табакерка |
| Роки активності | з 1934 |
| У шлюбі з | Михайло Слуцький і Олександр Менакер |
| Діти | Миронов Андрій Олександрович |
| Нагороди |      |
| IMDb | ID 0592498 |
Марія Миронова народилася 24 грудня 1910 (6 січня 1911) року (за іншими джерелами — 25 грудня 1910 (7 січня 1911) року[2]) в Москві, в родині шкільної вчительки Єлизавети Іванівни (1876—1937) та службовця Володимира Миколайовича Мироновых (1881—1950).[3].
У 1927 році закінчила Театральний технікум імені Анатолія Луначарського (нині Російський інститут театрального мистецтва — ГІТІС).
У 1927—1931 роках — актриса МХАТУ 2-го. У 1932—1936 роках — Московського мюзик-холу. У ці роки грала в Московському театрі оперети та Московському театрі транспорту (нині Московський драматичний театр імені Миколи Гоголя). Потім у 1938—1946 роках працювала в Московському театрі естради і мініатюр (нині театр «Ермітаж»). У 1947 році грала в Камерному театрі під керівництвом А. Таїрова.
Під час Другої світової війни Марія Миронова грала на фронті в акторських бригадах.
На початку 1928 року вперше вийшла на сцену Колонного залу Будинку Спілок як естрадна актриса з розповідями Антона Чехова. За довгі роки роботи на естраді, актриса яскравого обдарування, створила чимало комедійних і гостро сатиричних образів (естрадні вистави «Говорять листи», «Ви їх пізнаєте», «Справи сімейні» (1954), «Плями» (1959), «Чоловіки та жінки» (1971), «Номер у готелі» (1976), «Вовки в місті» Лева Шейніна (1964)). Виконувала монологи, які писали для неї Аркадій Арканов,Григорій Горін, Семен Альтов, Олександр Володарський, Мар'ян Бєлєнький тощо.
З 1948 року працювала в дуеті зі своїм чоловіком, естрадним актором Олександром Менакером, з 1952 року — у створеному ними Театрі двох акторів. З 1954 року дует «Миронова та Менакер» — у Московському театрі естради.
У різний час співпрацювала з «Москонцертом».
Більше ста записів естрадних мініатюр, інтермедій, вистав за участю актриси зберігається в колекції радіофонду, включаючи таких відомих авторів, як Михайла Зощенка, Михайла Ардова, Леоніда Ленча, Володимира Полякова, Бориса Ласкіна, Володимира Диховічного, Моріса Слободського[4].
З 1990 року — актриса Московського театру-студії під керівництвом Олега Табакова («Табакерка»). У 1995 році відбувся її бенефіс у театрі «Школа сучасної п'єси».
Востаннє актриса вийшла на сцену у виставі «Йшов старий від баби» Семена Злотнікова.
У кіно дебютувала в 1938 році, у фільмі Григорія Александрова «Волга, Волга» (Зоя Іванівна, секретарка Бивалова).
В 1984 році випустила у співавторстві з Олександром Менакером книгу «…У своєму репертуарі».
Померла 13 листопада 1997 року (за іншими джерелами — 12 листопада[5]) в Центральній клінічній лікарні Москви.
Похована на Ваганьковському кладовищі.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
