Loading AI tools
російська співачка та акторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лариса Олександрівна Доліна (рос. Лариса Александровна Долина , уроджена Кудельман, у першому шлюбі Міончинська (рос. Миончинская); нар. 10 вересня 1955, Баку, Азербайджанська РСР) — радянська і російська естрадна і джазова співачка, акторка, пропагандистка українського єврейського походження. Заслужена артистка Росії (1993)[1], народна артистка Росії (1998)[2]. Член вищої політичної партії «Єдина Росія».
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Лариса Доліна | |
---|---|
рос. Лариса Долина | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | Лариса Олександрівна Кудельман |
Дата народження | 10 вересня 1955 (68 років) |
Місце народження | Баку, Азербайджанська РСР, СРСР |
Роки активності | 1971 — донині |
Громадянство | Росія і СРСР |
Національність | українська єврейка |
Професії | акторка, співачка, режисерка-постановниця, вчителька музики, викладачка |
Освіта | Російська академія музики імені Гнесіних |
Співацький голос | мецо-сопрано |
Інструменти | фортепіано, Домбра і вокал[d] |
Жанри | естрадний та джазовий вокал |
Нагороди | |
Діти | Q130210264? |
Автограф | |
dolina.ru | |
Файли у Вікісховищі |
Підтримує путінський режим та війну Росії проти України. Фігурантка центру бази «Миротворець»[3]. Занесена до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці Україні.
З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність[4].
Народилася 10 вересня 1955 року в Баку в родині будівельника Олександра Марковича Кудельмана[5] і друкарки Галини Ізраїлівни Кудельман (уродженої Доліної). Батьки померли, поховані на єврейському кладовищі в Одесі[6]. У трирічному віці переїхала з батьками до Одеси — рідного міста батьків. У шість років Лариса вступила до музичної школи, яку і закінчила по класу віолончелі.
Музична кар'єра співачки розпочалася 1971 року в естрадному оркестрі «Ми — одесити». Надалі була солісткою таких музичних колективів, як «Державний естрадний оркестр Вірменії» під керівництвом Костянтина Орбеляна, «Державний естрадний ансамбль Азербайджану» під керівництвом Полада Бюль-Бюль Огли, оркестр «Современник» під керівництвом Анатолія Кролла (колишній оркестр Едді Рознера).
1981 року Анатолій Кролл підготував програму «Антологія джазового вокалу», з якою Лариса Доліна та Вейланд Родд в супроводі оркестру виступали з аншлагами в багатьох союзних республіках.
1982 року виконала для фільму «Чародії» пісні «Загадка жінки» та «Три білих коня». Також брала участь як запрошена вокалістка у записі другого диску-гіганту групи Стаса Наміна «Реггі, диско, рок» (рос. «Регги, диско, рок»).
1984 року співачка отримала запрошення виконати одну з головних партій в кантаті «Історія доктора Фауста» Альфреда Шнітке.
З 1985 року Долина працює самостійно. За час сольної кар'єри було поставлено кілька концертних програм, з якими співачка об'їздила всю країну. 1985 року вона вперше виступила як режисер власної програми «Затяжний стрибок».
За два роки Лариса Доліна представила нове шоу «Контрасти», 1989 року в Державному центральному концертному залі «Росія»[ru] показала програму «Крижинка», а наступного року — шоу «Маленька жінка».
1990 року в цьому ж залі відбулася прем'єра рок-опери «Джордано» (музика Лори Квінт), в якій головну чоловічу роль виконав Валерій Леонтьєв, а головну жіночу — Лариса Доліна.
1991 року, в рамках російсько-французького контракту, Лариса Доліна виступила перед 20-тисячною аудиторією в місті Ла-Рошель на фестивалі «Радіо-Престиж».
1992 року відбувся ювілейний творчий концерт співачки в Театрі Естради[ru]. Того ж року з'явилася програма «Що хочу, те й співаю», показана у концертному залі «Росія».
1995 року Долина представила програму «Я не подобаюся собі», яка відкрила глядачам її новий імідж. Відразу після успішних концертів у Росії, Долина відправляється на гастролі по містам Європи та США, де у Доліної величезний комерційний успіх.
Співачка не раз ставала призером і лауреатом багатьох престижних всесоюзних і міжнародних конкурсів.
1991 року Лариса Доліна була удостоєна титулу «Найкраща співачка країни» на всесоюзному конкурсі «Профі».
1993 року стала Заслуженою артисткою Росії.
1994 року співачка отримала приз «Кришталевий дельфін» на Всеросійському конкурсі в Ялті і стала володаркою національної музичної премії «Овація» в номінації «Найкраща рок-співачка».
1996 року знову отримала «Овацію» як найкраща солістка року (в номінації «Поп-музика»).
Лариса Доліна знялася в художніх фільмах: «Оксамитовий сезон», «Ми з джазу», «Острів загиблих кораблів», «Сувенір для прокурора», а її голос звучить більш ніж в 70 кінокартинах і мультфільмах.
23 і 24 грудня 1996 року в ДЦКЗ «Росія» відбулася прем'єра ювілейної сольної програми Лариси Доліної «Погода в домі». У цьому музичному спектаклі прозвучали відомі хіти співачки, а також був представлений новий альбом «Погода в домі», створений Ларисою у співпраці з композитором Русланом Горобцем і поетом Михайлом Таничем. У шоу взяли участь Ірина Отієва, Леонід Кравець та Сергій Лемох.
Член партії «Єдина Росія» з 2003 року[7].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.