Тарутине
селище у Болградському районі Одеської області. Адміністративний центр Тарутинської селищної громади. З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тару́тине (у минулому: Село № 3, Анчокрак) — селище в Болградському районі Одеської області України, колишній центр Тарутинського району, тепер — Тарутинської селищної громади. Харчова промисловість.
| селище Тарутине | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Одеська область |
| Район |  Болградський район |
| Громада | Тарутинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51060170010058387 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1812 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 3,99 км² |
| Населення | ▼ 5692 (01.01.2022)[1] |
| Густота | 1517,5 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 68502 |
| Телефонний код | +380 4847 |
| Географічні координати | 46°11′04″ пн. ш. 29°08′42″ сх. д. |
| Водойма | р. Бахмутка, Анчокрак
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Березине |
| До станції: | 7 км |
| До обл. центру: | |
| - залізницею: | 223 км |
| - автошляхами: | 198 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 68500, смт Тарутине, вул. Красна, 201 |
| Карта | |
  Тарутине | |
 Тарутине | |
 | |
|
| |
- 1827 -? мешканців — 678 німців, 248 поляків
- 1904 — 4270 мешканців — 3 000 німців, 1 020 євреїв
- 1966 — 4000 мешканців
- 2001 — 6000 мешканців
Тарутине засновано в 1814 році (первісна назва — Анчокрак). Свою теперішню назву воно дістало на честь наступу російської армії проти французів, який розпочався в жовтні 1812 р. від села Тарутиного Угодсько-Заводського повіту Калузької губернії.
Тарутине — селище міського типу в південній Бессарабії (Буджак), районний центр Одеської області.
Лежить на південних відногах Південно-Молдавської височини, розчленованої глибокими річковими долинами та балками (вріз балок 100—130 м). На схилах долин — зсуви і яри. Місто розташоване у Дністровсько-Дніпровській північностеповій фізико-географічній провінції.
Через місто протікає річка Анчокрак.
Переважають чорноземи, звичайні середньо- та малогумусні та лучні солонцюваті ґрунти.
Міститься у степовій зоні.
Тарутине засноване як Анчокрак у 1814 році після зайняття південної Бессарабії російським військом. Перші поселенці — німці з Царства Польського та поляки. Поселення швидко розвивалося і на початку 19 століття мало характер хлібно-ремісничо-торговельного містечка та було економічним і культурним центром німців Аккерманщини.
Станом на 1886 рік у німецькій колонії, центрі Тарутинської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2498 осіб, налічувалось 278 дворових господарств, існувала лютеранська церква, 3 єврейські молитовні будинки, школа, лікарня, аптека, тютюнова та прядильна фабрика, сукновальня, два заводи мінеральної води, лавки, два трактири та 13 винних погребів, відбувались базари що два тижні[2].
Улітку 1940 року, після приєднання Бессарабії до СРСР, німці виїхали до Німеччини, а на їхнє місце заселилися українці з Вінниччини. Крім українців, у Тарутине живуть болгари, а також росіяни, гагаузи, молдавани та інші.
Статус смт затверджене рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 15 серпня 1957 р.
Кінцем лютого 2016 року в Тарутиному знесли пам'ятник Леніну[3].
20 березня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування селища на Бессарабське, однак остаточне перейменування відбудеться тільки після успішного голосування у Верховній Раді[4].
Пересічна температура січня −3,5°, липня +32,5°. Період з температурою понад +10° становить 190 днів. Опадів 425 мм на рік, найбільша їх кількість випадає у червні, липні. Сніговий покрив нестійкий, висота 15 см. Міститься у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні, пд. частина району — у дуже посушливій, помірно жаркій агрокліматичній зоні з м'якою зимою.
У місті знаходиться районна державна адміністрація Тарутинського району, селищна Рада та районна Рада.
За адміністративним значенням Тарутине — районний центр.
Друга половина XX століття відзначена багатьма новобудовами і виробничої модернізацією в Тарутиному. У ці роки споруджено кілька потужних виноробних комплексів і один з найбільших на півдні країни сироробних заводів. Тепер в Тарутиному є кілька ліній розливу сухих і десертних вин.
На сьогодні район та його центр — це відома ГКС «Тарутине» — найпотужніша в Європі газокомпресорна станція з перекачування газу на Балкани і далі. Її значення для країни важко переоцінити, адже Україна отримує щодня за транспортування газу мільйон доларів. Провідне місце в економіці належить сільськогосподарському виробництву. У ньому зайнято 64 % трудових ресурсів. В районі 150 тисяч гектарів сільгоспугідь, 108 з яких орні землі. У провідних галузях особливе місце займають виноградарство і виноробство. Тваринництво розвивається недостатньо швидко, проте його зростання зараз стабілізувався в основному за рахунок приватного сектора: майже дві третини молока і м'яса поставляє саме він.
Малий бізнес розвивався в основному в сфері виробництва і переробки. Це млини, олійниці, лінії розфасовки сільгосппродукції.
Три з чотирьох промислових підприємств району розташовані в райцентрі (сирзавод, хлібозавод і друкарня).
Туристам може бути цікавий «зелений» туризм на Тарутинському полігоні, Бородінському та Леснянском лісах, з привалами в типових та ексклюзивних бессарабських двориках-подвір'ях (комплекс в Новій Фрумушиці), це — найбільші виноградні плантації півдня України, це — дегустаційні зали та сховища марочних вин. У самому районному центрі туристи можуть зупинитися в готелях «Азалія» та «Олімп».
На автомобільному транспорті в Тарутине з Одеси можна доїхати двома автомобільними трасами: через Маяки на Паланку (через митні пости на кордоні з Молдовою), Сарата — Арциз — Тарутине (відстань становить приблизно 165 км) або через Кароліно-Бугаз, Затоку, Шабо, Білгород-Дністровський, а потім на Сарату — Арциз — Тарутине (відстань становить приблизно 185 км).
У центрі міста встановлено пам'ятник героям Радянського Союзу, пам'ятник В. М. Інзову, а також встановлена гранітна меморіальна дошка воїнам-інтернаціоналістам, загиблим в Афганістані.
У місті знаходиться Тарутинська районна рада, Будинок праці, Будинок культури та кінотеатр «Победа».
Бессарабський ярмарок
Традиція проводити ярмарки для всієї округи з'явилася ще кілька століть тому. Ще в 1824 р. в центрі німецьких колоній в Бессарабії, яким було тоді Тарутине, ще в 1824 р. стали влаштовувати великі кінні та зернові торги — Бессарабські ярмарки.
Протягом певного часу традицію було втрачено, але її було успішно й урочисто відновлено в 2004 р. районною держ. адміністрацією. Представники колишньої діаспори німців, що мешкали в селищі та були вимушені виїхати до Німеччини в 1940 р., також були запрошені і присутні на ярмарку того року.
За свою історію ярмарок в Тарутине набув статусу міжнародного і став візитівкою міста, так як на нього з'їжджаються не лише мешканці прилеглих сіл Тарутинського району, але й гості з інших країн.
Тут Вам запропонують масштабну культурну програму за участю професійних та самодіяльних артистів України та краю. Народні умільці в імпровізованих садибах, розгорнутих в парковій зоні селищах, продемонструють Вам зразки своїх виробів, а чарівники кулінарії пригостять галушками, варениками, ароматними шашликами і багатьма іншими стравами національних кухонь.
Працює школа ІІ-ІІІ ступенів та Тарутинський професійний аграрний ліцей.
У Тарутине надзвичайна за своїм складом питна вода. Воду з такими якостями ще в ті часи оцінили німецькі колоністи, а тому побудували тут унікальний водогін, яким до сих пір користуються місцеві жителі.
- Олександр Топал (1981—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ольга Ільницька (нар. 31 липня 1951) — письменниця, поетеса, журналістка, член Національного Союзу журналістів України, PEN International (2007), Спілки письменників Москви (2000), Південноросійського союзу письменників.
- Ізраїль Гохберг (23.08. 1928 р. — 12.10. 2009 р.) — один із засновників і довічний президент International Workshops on Operator Theory and Applications (IWOTA). IWOTA організовує міжнародні конференції з теорії операторів та їх додатків (22 таких конференцій до 2011 р.). Гохберг був організатором 11 так званих «тепліцевих читань» — міжнародних конференцій в Тель-Авівському університеті, присвячених пам'яті математика Отто Теплиця, який після втечі з нацистської Німеччини жив з сім'єю в Єрусалимі. 2007 року йому було присуджено премію НАН України імені М. Г. Крейна.
- Лев Гутенмахер (1908—1981 рр.) — радянський математик і кібернетик, фахівець в області електричного моделювання, один з піонерів розвитку електронно-обчислювальної (комп'ютерної) технології в СРСР. Доктор технічних наук (1940), професор (1943). Лауреат Сталінської (1946) та Державної (1962) премій.
- Абрам Столяр (20.02.1919 р. — 6.05.1993 р.) — відомий методист із проблем розвитку логічного мислення школярів, з іменем якого пов'язують створення теорії єдиного підходу до навчання математики, а також становлення методики викладання математики як наукової дисципліни.
- Лучіан Пінтіліе (9.11.1933 р.) — румунський режисер театру і кіно, письменник, актор.
- Еліезер Шульман (1923—2006 рр.) — радянський бібліограф, історик, методист.
- Арциз (райцентр Одеської області, Арцизський район)
- Сарата (райцентр Одеської області, Саратський район)
- Комрат (Молдова)
- Чадир-Лунга (Молдова)
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
