Станіслав Потоцький (староста)

Стані́слав Пото́цький (пол. Stanisław Potocki; 1659—1683) — польський шляхтич гербу Срібна Пилява. Військовик, урядник Республіки Обох Націй (Речі Посполитої).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Станіслав Потоцький.

Родовід

Миколай Потоцький

Андрій Потоцький

Анна Чермєнська

Станіслав Ревера Потоцький

Флоріан П'ясецький

Софія П'ясецька

невідомо

Андрій Потоцький

Мартин Калиновський

Валентій Александер Калиновський

Софія Щавінська

Софія Калиновська

Георгій Струсь

Єлизавета Струсь

Маргарита Лущевська

Станіслав Потоцький

невідомо

невідомо

невідомо

Анна Рісинська

невідомо

невідомо

невідомо

Життєпис

Найстарший син дідича міста Станиславова Анджея Потоцького та його дружини Анни Рисінської, брат Юзефа Потоцького. Ротмістр королівський, полковник кавалерії, староста галицький (отримав від батька у 1682 р.), коломийський.

Перед 1679 р. навчався в академічній колегії Станиславова. У червні 1679 р. був маршалком Галицького сеймику. В другій половині 1679 р. виїхав до Італії, куди прибув наприкінці року. На початку 1680 р. був присутнім на костельних урочистостях, організованих папою Інокентієм ХІ у Римі, під час яких отримав «реліквію» св. Вінцентія. 1680 р. через Францію, Бельгію повернувся додому, під час повернення пережив катастрофу, яку описав о. К. Несецький ТІ: вибух пороху під час переправи через річку біля Брюсселя знищив майно, але його самого разом з реліквіями (тілом св. Вінцентія) неушкодженого винесло і поставило на берег. Мощі, привезені до Станиславова, були покладені в мармуровій труні на вівтарі в міському костелі Пречистої Діви Марії, св. Андрія, Станіслава. У 1680 р. був маршалком Галицького сеймику, королівським придворним.

Під час Віденської битви 12 вересня 1683 р. перебував на лівому фланзі польських військ під командуванням Миколая Єроніма Сенявського. Загинув під час битви від травми голови (йому розрубали череп), поспішаючи на допомогу стрию. Після битви його серце було поховане в костелі францисканців^[1] у Відні, тіло перевезли і поховали в родинній гробниці колегіати у Станиславові. Сім'ї не мав.

Вшанування пам'яті

• наприкінці XVII ст. товариші корогви батька Ян Понікєвскі та Станіслав Порадовскі фундували встановлення меморіальної таблиці в костелі капуцинів у Відні;
• наприкінці ХІХ ст. в колегіаті Станиславова існувала меморіальна таблиця, дарчу на яку в 1777 році написали Потоцькі;
• міська влада Станиславова 1883 р. фундувала своїм коштом встановлення меморіальної таблиці на колегіаті.

Світлини

• 
  Портрет з Франківської колегіати
• 
  Місце поховання
• 
• 
• 
  пам'ятна дошка
• 
  пам'ятна дошка (пол. мова)

Джерела

• Wagner M. Potocky Stanisław h. Pilawa (1659—1683) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1-176 s. — S. 153—154. (пол.)

Посилання

• Potoccy (02) (пол.).
• . — S. 99—100. (№ 4184, 4185)

1. Herzbestattungen / Heart burials. web.archive.org. 19 квітня 2016. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 8 травня 2021.