Система космічних запусків
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Система космічних запусків (англ. Space Launch System, SLS) — надважка ракета-носій США для пілотованих експедицій за межі навколоземної орбіти, розроблюється НАСА замість РН «Арес-5», що була скасована разом із програмою «Сузір'я» і повинна замінити програму Спейс Шаттл. Перший запуск «Артеміди-1» відбувся 16 листопада 2022 року.
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (лютий 2016) |
Ця стаття чи розділ висвітлює запланований чи нещодавній космічний політ. |
SLS Block 1 із космічним кораблем Оріон запускаються з майданчика 39B | ||||||
Призначення | вантажні і пілотовані космічні польоти | |||||
---|---|---|---|---|---|---|
Виробник | United Launch Alliance, Boeing, Aerojet Rocketdyne, Orbital ATK[en] | |||||
Країна | США | |||||
вартість запуску () |
$1,5-2,5 млрд. (2017)[1] (кошторис 2014: $7 млрд. на 2014—2018;[2] кошторис 2013: 35 млрд до 2025) | |||||
Розміри | ||||||
Висота | в залежн. від ІІ ст. 78,3-(~81) м | |||||
Діаметр | І ст. 8,4 м | |||||
Маса | >2'210'000 кг | |||||
Ступенів | 2 | |||||
Вантаж | ||||||
Вантаж на ННО |
70'000-130'000 кг | |||||
Вантаж на НМО |
кг | |||||
Вантаж на Марс |
кг | |||||
Споріднені ракети | ||||||
Аналоги | Сатурн V, Falcon Heavy, BFR, New Glenn | |||||
Історія запусків | ||||||
Статус | у розробці | |||||
Космодроми | Космічний центр імені Кеннеді, LC-39b | |||||
Перший запуск | Exploration Mission 1 (2021) | |||||
Відомий вантаж | Оріон (космічний корабель), Europa Clipper | |||||
Перший ступінь - Твердопаливні прискорювачі (Block 1, 1В) | ||||||
Двигуни | ||||||
Тяга | 2 по 16'000 кН | |||||
Питомий імпульс | 2,64 км/с або 269 с | |||||
Тривалість горіння | 124 с | |||||
Паливо | PBAN, APSP | |||||
Перший ступінь - Центральне ядро | ||||||
Довжина | 64,6 м | |||||
Діаметр | 8,4 м | |||||
Маса порожнього | 85'270 кг | |||||
Повна маса | 979,452 кг | |||||
Двигуни | 4 од. RS-25D/E (рів. моря: 1'860 кН, вакуум: 2'279 кН) | |||||
Тяга | рів. моря: 7'440 кН, вакуум: 9'116 кН | |||||
Питомий імпульс | рів. моря: 366 с, вакуум: 452 с | |||||
Паливо | рідкий водень/рідкий кисень | |||||
Другий ступінь - Interim Cryogenic Propulsion Stage[en] (Block 1) | ||||||
Довжина | 13,7 м | |||||
Діаметр | 5 м | |||||
Маса порожнього | 3'490 кг | |||||
Повна маса | 30'790 кг | |||||
Двигуни | 1 од. RL10B-2 | |||||
Тяга | вакуум: 110,1 кН | |||||
Питомий імпульс | вакуум: 462 с | |||||
Тривалість горіння | 1'125 с | |||||
Паливо | рідкий водень/рідкий кисень | |||||
Другий ступінь - Exploration Upper Stage[en] (Block1B) | ||||||
Довжина | ~(16-18) м | |||||
Діаметр | 8,4 м | |||||
Двигуни | 4 од. RL10 (вакуум: 110 кН) | |||||
Тяга | вакуум: 440 кН | |||||
Питомий імпульс | вакуум: 460 с | |||||
Паливо | рідкий водень/рідкий кисень |
Планується, що за масою вантажів, що виводяться на навколоземні орбіти, SLS буде найпотужнішою діючою ракетою-носієм до часу свого першого старту, а також четвертою у світі і другою в США РН надважкого класу — після «Сатурн-5», яка використовувалася в програмі «Аполлон» для запуску кораблів до Місяця[3], і радянських Н-1 та «Енергія». Ракета виводитиме в космос пілотований корабель Оріон[4].
Система космічних запусків буде виводити 70 тонн вантажу на орбіту. Також, конструкція ракети-носія передбачає можливість збільшення цього параметру до 130 тонн[5]. Система космічних запусків конструюється з можливістю модернізації до більш потужних варіантів ракети. Версія ракети з Block 1 дасть змогу піднімати на НОО близько 70 метричних тонн, після модернізації ракети до Block 1B і модернізованого ступеня Exploration Upper Stage цей показник буде збільшений[6]. У конструкції з використанням Block 2 прискорювачі, які застосовувались також і на Спейс Шаттлах, будуть замінені на модернізовані і планується, що в цьому варіанті, ракета здатна буде вивести на НОО 130 метричних тонн корисного навантаження[7]. Ці модернізації дадуть змогу SLS доставляти астронавтів і обладнання в різних варіантах за НОО: на навколомісячну траєкторію як частину місії Exploration Mission 1 з Block 1, до астероїда біля Землі під час місії Exploration Mission 2 з Block 1B і до Марса з Block 2. Система космічних запусків запустить пілотований Оріон і сервісний модуль і буде здатна здійснювати місії до МКС. SLS буде використовувати наземні комплекси Космічного центру Кеннеді у Флориді.
Під час презентації Сенату і НАСА в вересні 2011 року, було оголошено, що розробка програми Системи Космічних Запусків оцінюється в 18 млрд дол. до 2017 року. Витрати на ракету-носій складають 10 млрд дол., на Оріон 6 млрд дол. і 2 млрд дол. на модернізації запусків і наземних комплексів у Космічному центрі Кеннеді[8][9]. Вартість програми станом на 2012 рік оцінюється в 35 млрд дол.[10]